- •Сутність зовнішньої техніки вчителя.
- •Зміст педагогічного впливу як основи педагогічної взаємодії.
- •Зміст елементів педагогічної і акторської майстерності.
- •Зміст образу у мистецтві театру.
- •Шляхи вдосконалення мовлення майбутнього вчителя.
- •Поняття та особливості педагогічної майстерності.
- •Cутність педагогічної діяльності.
- •Урок - театр одного актора.
- •Театральне мистецтво у вимірах педагогіки.
- •Сутність принципів педагогічної творчості.
- •Сутність професійно-педагогічної діяльності як мети-діяльності.
- •Сутність педагогічної творчості.
- •Сутність самовиховання вчителя.
- •Сутність педагогічної ситуації та педагогічної задачі.
- •Суспільна значущість професії вчителя.
- •Система самовиховання вчителя.
- •Самопізнання як передумова самовиховання
- •Планування діяльності і самовиховання. Програма професійного самовиховання
- •Рівні педагогічної майстерності.
- •Зміст театрального мистецтва у вимірах психології.
- •Елементи педагогічної майстерності.
- •Функції вчителя.
- •Сутність майстерності вчителя у розв’язанні педагогічних конфліктів. Конфлікт у педагогічній взаємодії
- •Поведінка вчителя у конфліктній ситуації
- •Ігрові методи вирішення конфліктів
- •Порівняйте елементи акторської і педагогічної майстерності. Педагогічна та акторська дія
- •Особливості проведення індивідуальної педагогічної бесіди.
- •Некоторые рекомендации к проведению индивидуальной беседы
- •Беседа с младшим школьником
- •Сутність внутрішньої техніки вчителя.
- •36. Сутність артистизму педагога.
- •38. Прийоми роботи над собою у процесі самовиховання.
- •Поняття педагогічної техніки.
- •Зміст невербальних засобів спілкування.
- •Зміст поняття техніки мовлення.
- •Зміст педагогічної сумісності і педагогічного сприймання.
- •Зміст педагогічної та акторської дії.
- •Компоненти структури педагогічної діяльності.
- •Колективні форми розвитку творчості вчителів.
- •49. Сутність педагогічного такту і тактики вчителя.
- •52 .Стилі педагогічного спілкування.
- •53. Етапи педагогічного спілкування.
38. Прийоми роботи над собою у процесі самовиховання.
Прийом самопереконання. Його суть полягає в тому, що учневі пропонують у певній конкретній ситуації знайти аргументи і за їх допомогою переконати себе в тому, правильно чи неправильно він вчинив, або в конфліктній ситуації переключити думки на інші теми і справи, які б відвернули його від конфлікту, заспокоїли.
Прийом самонавіювання. Його пропонують використовувати у випадках, коли необхідно подолати в собі страх перед труднощами, невпевненість у власних силах, нерішучість. Самонавіювання передбачає повторення учнем подумки або вголос певних суджень. Наприклад, щоб подолати запальність, можна запропонувати таке судження: "Ненавиджу в собі запальність. Я повинен і можу її позбутися".
Прийом самопідбадьорювання. Він ефективний, коли учень губиться в складних ситуаціях, зневірюється у власних силах та можливостях.
Прийом самозаохочення. Застосовують у випадках, коли учень, долаючи певні труднощі, виконав складне завдання. До них вдаються, коли необхідно подолати негативні риси особистості.
Прийом самопримусу. Допомагає у боротьбі з внутрішньою неорганізованістю, небажанням вчитися чи працювати, з лінощами.
Прийом самоаналізу. Йому належить вирішальна роль у самовихованні. Він передбачає уміння аналізувати свої вчинки, давати їм певну оцінку.
Практичні прийоми. До них, зокрема, належить прийом "крок уперед" - щоденне планування діяльності на наступний день. Доповнює його прийом "оцінювання прожитого дня" - аналіз учнем своїх дій, вчинків та недоліків.
Прийом "правила моєї поведінки". Полягає у дотриманні складених для учня правил поведінки. Привчає до виконання своїх обов'язків.
Прийом самозобов'язання. Передбачає планування учнем роботи над собою на місяць, семестр або рік, залежно від того, які риси особистості він прагне сформувати чи подолати і в який термін.
Прийом "упізнай себе". Має характер гри: учитель дає неповну характеристику учневі, не називаючи його прізвища, той впізнає себе, а товариші доповнюють цю характеристику.
Прийоми "самохарактеристики" та "взаємо характеристики". Полягають у тому, що підготовлені таким чином характеристики обговорюються в колективі, це привчає учнів до самоаналізу і дає педагогові багатий матеріал для роботи з ними.
Поняття педагогічної техніки.
Педагогічна техніка - елемент педагогічної технології; комплекс загальнопедагогічних і психологічних умінь педагога, що забезпечує володіння ним власним психофізіологічним станом, настроєм, емоціями, тілом, мовою й організацією педагогічно доцільного спілкування. Виокремлюють вербальні (голос, дикція, інтонація, темпоритм тощо), невербальні (міміка, пластика, артикуляція, жести, експресивне забарвлення пластики та ін.), соціально-перцептивні (сприйняття, увага, спостережливість, уява тощо) уміння та володіння емоційним станом (зняття психічного напруження, саморегуляція, релаксація, аутотренінг, самонавіювання, створення творчого самопочуття).
Зміст невербальних засобів спілкування.
Неверба́льне спілкува́ння — вид спілкування, для якого характерне використання невербальної поведінки і невербальних комунікацій як головного засобу передавання інформації, організації взаємодії, формування образу, думки про партнера, здійснення впливу на іншу людину.
До таких засобів належить система знаків, які відрізняються від мовних способами та формою їх виявлення. У процесі взаємодії вербальні й невербальні засоби можуть підсилювати або послаблювати дію один на одного. Мова невербального спілкування є мовою не лише жестів, а й почуттів. Люди використовують для комунікативного зв'язку цілу низку невербальних засобів: погляди, міміку, пози, жести тощо.
Спілкуючись, люди неоднаково реагують на невербальні сигнали: одні чутливі до них, інші — або не обізнані з цією сферою комунікації, або не мають досвіду фіксації та розшифрування знаків невербальної комунікації. Невербальне, як і мовне передбачає зворотній зв'язок. Позитивний невербальний зворотний зв'язок сприятливо впливає на взаємини між співрозмовниками, а негативний супроводжує або породжує деструктивні взаємини. Партнер, який роздратовано відповідає на запитання співрозмовника, подає негативні сигнали.
При безпосередньому спілкуванні важливим засобом є також мова міміки та жестів, яка не тільки доповнює та збагачує, індивідуалізує звичайну мову, але інколи, наприклад, при спілкуванні глухонімих людей, й замінює її. Відомо, що одне й те саме слово, наприклад привітання, може бути вимовлене з безліччю найрізноманітніших відтінків, які передаються з допомогою міміки, жестів, інтонацій і відображають найтонші переливи людських настроїв і почуттів.