23. Виникнення кейнсіанства. Теоретична система Дж. М. Кейнса. Економічна програма Дж.М.Кейнса.

Дж. М. Кейнс був видатним економістом, державним й політичним діячем, взагалі надзвичайно активною, різнобічно обдарованою людиною. У наукових творах Дж. М. Кейнс розглядав широке коло проблем, зокрема проблеми теорії ймовірностей, монетарної економіки тощо. Проте його головною працею є «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей». На думку багатьох економістів, «Загальна теорія...» Дж. М. Кейнса стала поворотним пунктом в економічній науці XX ст. і багато в чому визначає економічну політику розвинених країн і дотепер.

Дж. М. Кейнс (1883-1946) був видатним економістом, держа-вним і політичним діячем, взагалі надзвичайно активною, різно-бічно обдарованою людиною. У наукових творах. Дж. М. Кейнс розглядав широке коло проблем, зокрема проблеми теорії ймові-рностей, монетарної економіки тощо. Проте його головною пра-цею є «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей». На думку багатьох економістів, «Загальна теорія...» Дж. М. Кейнса стала поворотним пунктом в економічній науці XX ст. і багато в чому визначає економічну політику розвинених країн і дотепер.

Слід звернути увагу на те. що вчення Кейнса стало своєрід-ною реакцією на неокласичну школу й маржиналізм, які панува-ли в економічній науці до нього і до яких колись належав і він сам як учень А. Маршалла і кембриджської школи. Економічна криза 1929—1933 pp. різко змінила погляди Кейнса. Він рішуче й безоглядно пориває з поглядами А. Маршалла, його ідеями фрит-редерства, проголошуючи, що капіталізм доби вільної конкурен-ції вичерпав свої можливості. Попередниками Кейнса, які розро-бляли ті чи інші функціональні зв'язки процесу відтворення і по-ложення яких він розвиває далі, можна вважати так звану стокго-льмську школу - Б. Оліна, Е. Ліндаля; Ф. Кана у Великобританії та А. Ханта у Німеччині. Однак тільки Кейнс чітко сформулював новий напрям економічної теорії - теорію державного регулю-вання економіки.

Новизна ідеї Кейнса полягала у визнанні недосконалості та нездатності до саморегулювання системи ринкових економічних відносин, а отже, у визнанні погреби активного втручання держа-ви в економіку.

Докладний розгляд економічного вчення Кейнса дасть можливість зрозуміти його наукове значення і вплив на подальший розвиток економічної теорії. Так, новаторство економічного вчення Дж. Кейнса з погляду предмета вивчення та методології виявилось у наданні переваги макроекономічному аналізу перед мікроекономічним. Це означає, що на відміну від інших економістів, які зосереджували свою увагу на діяльності окремих господарських одиниць, Кейнс значно розширив рамки дослідження, роблячи спробу розглянути національне капіталістичне господарство в цілому, оперувати переважно агрегатними категоріями -споживання, нагромадження, заощадження, інвестиції, зайнятість, тобто величинами, визначають рівень та темпи зростання національного доходу. Однак головним у методі Кейнса було те, що, аналізуючи сукупні народногосподарські величини, він прагнув установити причинно-наслідкові зв'язки, залежності та пропорції між ними. Це і зробило його основоположником макроекономіки як самостійного розділу економічної теорії.

Другою важливою складовою економічного новаторства Кейнса можна назвати обґрунтування концепції так званого «ефективного попиту», тобто потенційно можливого і стимульованого державою попиту. Різко і аргументовано критикуючи тих економістів, які були прихильниками догматичних постулатів «закону ринків» Ж.-Б. Сея, у тому числі Кларка, Маршалла, Пігу, Кейнс дійшов висновку, що всі життєво важливі проблеми високорозвинутого капіталістичного суспільства слід шукати не у сфері пропозиції ресурсів (їх рідкісності, цінності, найефективнішого поєднання для отримання максимуму продукції тощо), чим займалася до цього часу неокласична економічна думка, a у сфері попиту, що забезпечує реалізацію цих ресурсів. Сучасний рівень виробництва або національного доходу, за Кейнсом, зале-жить від сукупного ефективного попиту, тобто попиту, що забезпечений грошима, інакше кажучи, від реальних витрат на придбання товарів та послуг. У зв'язку з цим Кейнс звертає увагу на проблему реалізації та доводить, що неузгодженості у сфері по-питу і створюють у капіталістичному суспільстві головну перешкоду для використання ресурсів: труднощі з реалізацією саме і призводять до порушень процесу відтворення. Тому в центрі теорії Кейнса - проблема факторів, що визначають величину попиту та його зростання.

Теоретична система Дж. М. Кейнса. Кейнсіанство виникло в 30-і роки, у зв'язку з необхідністю виходу буржуазної економі-ки зі світової кризи 1929-1933 pp. Видатний англійський еконо-міст Джон Мейнард Кейнс опублікував свою найзнаменітішу ро-боту «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей», заснував-ши новий напрямок економічної теорії - кейнсіанство. Раніше при аналізі економічних процесів застосовувався мікроекономіч-ний підхід. Він ґрунтувався на розгляді діяльності окремої фірми в умовах вільної конкуренції: зниження її витрат, підвищення прибутку, раціональна зайнятість робочої сили. Кейнс сформулював макроекономічний підхід для аналізу взаємозумовленості сукупних показників - національного доходу, інвестицій, споживання, заощаджень і т.д. Кейнс поставив проблему сукупного попиту в центр досліджень.