1. Шмельова г. Г. Законодавча термінологія. Законодавча техніка. Законодавчі презумпції. Законодавчі фікції // Юридична енциклопедія.-т. 2.-к., 1999.-с. 503-505.

2. Шмельова г. Г. Юридичні засоби удосконалення змісту і форми законодавства // Концепція розвитку законодавства України.- к., 1996.

31. Язык закона / Под ред. А. С. Пиголкина.- м., 1990.

Юридичний словник

Правотворчість - це юридична діяльність правотворчих суб'єк­тів, що спрямована на створення (об'єктивацію), зміну, припинен­ня та систематизацію нормативно-правових приписів.

Законотворчість - це правотворча діяльність органів законо­давчої влади або народу, яка спрямована на створення (об'єк­тивацію), зміну, припинення та систематизацію нормативно-пра­вових приписів.

Правотворча техніка - це сукупність засобів та прийомів створення (об'єктивації) зміни, припинення та систематизації нор­мативно-правових приписів.

Юридична (правотворча) термінологія - це словесне виражен­ня державно-правових понять у нормативно-правових приписах.

Юридичні (правотворчі) конструкції - структурне розміщен­ня (моделі) державно-правових явищ, за допомогою яких форму­ються нормативно-правові приписи.

Юридична (правотворча) технологія - це засоби (процедури) нормативної побудови змісту джерел права.

Засоби організаційно-документального оформлення джерел права - це реквізити та структурна організація тексту.

Юридична (правотворча) стилістика - це прийоми найбільш доцільного використання мовних засобів у процесі створення нор­мативно-правових приписів.

Зовнішня форма (джерело) права - це форма об'єктивації норми права шляхом надання їй загальнообов'язковості.

Нормативно-правовий акт - це письмовий юридичний акт правотворчого суб'єкта, що містить норму чи принцип права.

Нормативно-правовий договір - це письмовий юридичний акт суб'єктів договірної правотворчості, що містить норму чи принцип права.

Нормативно-правовий прецедент - це письмовий юридичний акт правозастосовного органу держави, що містить норму чи принцип права і набуває загальнообов'язкового характеру під час вирішення аналогічних справ.

Правовий звичай - санкціоноване державою (державами) зви­чаєве правило поведінки, яке набуває загальнообов'язкового ха­рактеру.

Система джерел права - це комплекс взаємопов'язаних та взаємоузгоджених нормативно-правових приписів, які об'єктиво­вані у відповідних зовнішніх формах і утворюють нормативно-правову організацію, необхідну для забезпечення правового регу­лювання у будь-якому суспільстві.

Нормативно-правовий припис - це логічно і граматично завер­шене та об'єктивоване судження, що має загальнообов'язковий характер.

Нормативно-правовий інститут - це підсистема норматив­но-правових приписів, що регулює певний вид (групу) однорідних суспільних відносин.

Нормативно-правова галузь - це підсистема нормативно-пра­вових приписів, що регулюють певну сферу однорідних суспіль­них відносин специфічним методом правового регулювання.

Стаття - це структурна частина тексту певного джерела пра­ва, що є словесно-документальною формою вираження норми права та нормативно-правового припису.

Юридична сила джерела права - це така його властивість, яка характеризує формальну обов'язковість одного джерела права від­носно до іншого і визначається часткою владних повноважень правотворчого суб'єкта.

ОЗНАКИ ПРАВОТВОРЧОСТІ

спрямована на створення та об'єктивацію нормативно-правових при­писів;

здійснюється спеціально уповноваженим правотворчим суб'єктом; спрямована на зміну або припинення нормативно-правових приписів; є різновидом юридично значущої діяльності; спрямована на систематизацію нормативно-правових приписів; є процедурною діяльністю органу держави чи міждержавної організа­ції;

є послідовним процесом, що складається з певних послідовних стадій, що регламентується нормами права;

результати цієї діяльності фіксуються в юридичних (зовнішніх) формах вираження

ПРИНЦИПИ ПРАВОТВОРЧОСТІ

наукової обгрунтованості створення джерел права з використанням надбань юридичної науки та інших наукових знань; демократизму (характеризує рівень участі громадян у правотворчості та врахування інтересів різних соціальних груп);

законності (дотримання процедури правотворчості, а також компетен­ції правотворчого суб'єкта); гласності (відкритість процедури правотворчості); професіоналізму (компетентність, обізнаність, наявність навичок у суб'єктів правотворення);

оперативності (своєчасність прийняття нормативно-правових приписів, унесення до них змін, скасування);

диференціації правотворчої компетенції (розподіл повноважень між правотворчими суб'єктами);

компаративності (використання позитивного досвіду інших держав)

ВИДИ ПРАВОТВОРЧОСТІ

За способом правотворчості: пряма (здійснюється шляхом прийнят­тя рішень на референдумі чи на за­гальних зборах);

опосередкована (здійснюється шляхом прийняття рішень уповноваженим на те органом чи посадовою особою)

За суб'єктами правотворчості: правотворчість народу; органів держави;

спеціально уповноважених посадових осіб держави;

органів місцевого самоврядування; недержавних організацій; об'єднань громадян; фізичних осіб, які використовують найману працю

За способом формування нормативно-правових

приписів: створення (встановлення); санкціонування

За способом надання юридичної сили: делегована; договірна; санкціонована; прецедентна