- •Правоздатність фізичної особи.
- •Дієздатність фізичної особи та її зміст.
- •1) Часткова цивільна дієздатність фізичної особи (малолітньої особи, яка не досягла чотирнадцяти років):
- •2) Неповна цивільна дієздатність фізичної особи (неповнолітня особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років):
- •3) Повна цивільна дієздатність:
- •Повна цивільна дієздатність.
- •Часткова цивільна дієздатність. Часткова цивільна дієздатність фізичної особи – це дієздатність малолітньої особи (яка не досягла чотирнадцяти років).
- •Неповна цивільна дієздатність. Емансипація.
- •Обмеження дієздатності фізичної особи.
- •Визнання фізичної особи недієздатною.
- •Опіка і піклування.
- •Визнання фізичної особи безвісно відсутньою. Оголошення фізичної особи померлою. Оголошення фізичної особи безвісно відсутньою
- •Оголошення фізичної особи померлою
- •Фізична особа як підприємець.
- •Поняття юридичної особи та її ознаки.
- •Організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права.
- •Індивідуалізація юридичних осіб.
- •Створення юридичних осіб приватного права.
- •Органи юридичної особи.
- •Управління установою
- •Філії та представництва юридичної особи.
- •Припинення юридичної особи з правонаступництвом. Припинення юридичної особи без правонаступництва.
- •Неплатоспроможність і банкрутство юридичної особи.
- •Господарські товариства та їх форми.
- •Повне товариство.
- •Командитне товариство.
- •Товариство з обмеженою відповідальністю.
- •Товариство з додатковою відповідальністю.
- •Акціонерне товариство.
- •Виробничий кооператив.
- •Загальна характеристика непідприємницьких товариств.
- •Загальна характеристика установ.
- •Участь держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах.
- •Поняття та види об’єктів цивільних прав.
- •Речі та їх класифікація.
- •Гроші та валютні цінності як об’єкти цивільних прав.
- •Поняття та види цінних паперів як об’єктів цивільних прав.
- •Нематеріальні блага як об’єкти цивільних прав.
- •Поняття правочину та його ознаки.
- •Види правочинів.
- •Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
- •Форма правочину. Державна реєстрація правочинів.
- •Відмова від правочину.
- •Недійсність правочину.
- •Нікчемні правочини.
- •Правові наслідки недійсності правочину.
-
Види правочинів.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Залежно від кількості сторін, волевиявлення яких потрібне для виникнення правочину, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Правочини поділяються на платні й безоплатні. У платному правочині дії однієї сторони відповідають обов’язку іншої вчинити зустрічну дію, пов’язану з наданням будь-якого майна. Договором купівлі-продажу продавець передає майно (річ) у власність покупця, а останній зобов’язаний прийняти це майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Залежно від моменту виникнення правочини поділяються на консенсуальні й реальні. Для укладання консенсуального правочину достатньо погодження волі учасників правочину. З моменту узгодження волі стосовно всіх істотних умов (а в передбачених законом випадках ще й належним чином оформлене) правочин вважається укладеним.
-
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
1) зміст правочину не може суперечити ЦКУ, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;
2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
-
Форма правочину. Державна реєстрація правочинів.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.
У письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.