Навчальна інструкція з методики оцінки фізичного розвитку дітей і підлітків.

Фізичний розвиток дітей і підлітків оцінюють на підставі визначення соматоскопічних (антропоскопічних), соматометричних (антропометричних) та фізіометричних показників з їх подальшою оцінкою за допомогою методу сигмальних відхилень, за шкалами регресії, з використанням комплексного та центильного методів.

До соматоскопічних показників відносять: стан шкірних покривів та слизових оболонок, ступінь жировідкладання, характеристики опорно–рухового апарату (кістяк, форма грудної клітки, хребта, ніг та стоп), а також ознаки статевого дозрівання (оволосіння під пахвами та на лобку, розвиток молочних залоз у дівчат, оволосіння на обличчі, розвиток щитоподібного хряща гортані, мутація голосу у юнаків) (мал. 1, 2, 3).

Мал. 1 Основні види постави (а – лордотична; б – кифотична;

в – правильна; г – сутулувата; д – випрямлена).

(1) (2)

Мал. 2. Методика вимірювання глибини фізіологічних вигинів

хребта (1) та основні види сколіозів (2).

(1–4 – довжина хребта; 2 – шийний вигин; 3 – поперековий вигин; а – грудний правобічний; б – загальний лівобічний; в – S–подібний).

Мал. 3. Форми нижніх кінцівок

(а – нормальна; б – X–подібна; в – Оподібна).

Провідними соматометричними показниками вважають: довжину і масу тіла, обвід грудної клітки та інші обводи (обводи голови, плеча, стегна тощо), які визначають на підставі використання спеціальних антпропометричних точок (мал. 4).

Мал. 4. Спеціальні антропометричні точки.

а – вид збоку: 1 верхівкова; 2  глабела; 3  потилична;

4  верхньогрудинна; 5  шиловидна; 6  кінцева; 7  п’яткова.

б – вид спереду: 1  верхівкова; 2  тім’яна; 3  глабела;

4  підборідкова; 5  верхньогрудинна; 6  середньогрудинна;

7  плечова; 8  променева; 9  шиловидна; 10  пальцьова;

11 верхньогомілкова; 12  нижньогомілкова; 13  вертельна;

14 – лобкова.

До фізіометричних показників належать: м’язова сила кистей,життєва ємність легень, станова сила тощо.

Для визначення довжини тіла у положенні стоячи та сидячи використовують дерев’яний ростомір, який являє собою стояк завдовжки 2 м, закріплений на підставці розміром 70 x 45 см, з відкидною лавкою на висоті 40 см, що призначена для вимірювання росту сидячи. На стояку нанесено дві колонки сантиметрових поділок. Відлік за першої з них починається від підставки, відлік за другої  від відкидної лавки. На стояку закріплена пересувна муфта з горизонтальною планшеткою, яку під час дослідження опускають до контакту з тім’яною кісткою обстежуваного.

У разі вимірювання довжини тіла стоячи, обстежуваний має стати струнко спиною до планки, тримаючи п’ятки разом, носки нарізно та торкаючись її трьома точками  п’ятками, сідницями і міжлопатковою ділянкою.

Голова обстежуваного повинна бути в такому положенні, щоб лінія, яка з’єднує нижній край очної ямки та верхній край козелка вуха була паралельною підлозі. Для вимірювання маси тіла слід використовувати медичні ваги.

Окружність грудної клітки вимірюють сантиметровою стрічкою у стані спокою, максимального вдиху та максимального видиху (стрічка спереду повинна проходити по нижньому краю соскового кільця у хлопчиків і вздовж четвертого ребра у дівчаток, ззаду  під нижнім краєм лопаток при опущених руках).

Для визначення життєвої ємності легень використовують водяний або пневматичний спірометр, для визначення м’язової сили рук – кистьовий динамометр, для визначення станової сили  становий динамометр. Причому у будьякому разі у ході дослідження реєструють максимальний результат.

Оцінку фізичного розвитку проводять на підставі зіставлення індивідуальних даних з регіональними стандартами фізичного розвитку, тобто з середніми нормативними значеннями для кожної окремої віково–статевої групи, які відображують рівень фізичного розвитку дітей і підлітків, що мешкають у подібних умовах перебування.