4) Визначення аудиторії та прогноз впровадження

Піднесення інтерактивного телебачення.

Згідно з тим, як нині в інтернеті обговорюють інтерактивне телебачення, таке як Google TV, iTV, Boxee Box та інші аналогічні служби нового покоління, можемо судити, що багато людей уперше познайомилися з інтерактивним телебаченням у 2010 році.

У 2011-му інтерактивне телебачення піднялося на новий щабель та змінився не тільки спосіб, у який подається інформація, але похитнулося домінування традиційного телебачення в залученні рекламних коштів протягом багатьох років.

Українці наразі витрачають однакову кількість часу на інтернет і перегляд телевізора, до того ж половина з них роблять це паралельно. Можливість обговорити шоу – проблема, що існувала деякий час, але користувачі знайшли рішення, розпочавши розмови у Facebook і Twitter. Такі компанії, як Twitter, визнають проблему і намагаються знайти спосіб зробити перегляд телебачення інтерактивним.

Справа не тільки у взаємодії, але й у способі споживання інформації. Компанії-власники інтернет-телебачення шукатимуть відповідні технологічні рішення для тих, хто звик переглядати новини та обговорювати їх у мережі. Це не означає, що про телевізори забудуть, натомість їх поєднають із інтернетом і його численними пропозиціями щодо змістового наповнення.

Порядок та строки переходу на цифрове мовлення

Різні документи в Україні передбачають відмінні дати остаточного відключення передавачів, які мовлять в аналоговому режимі. Незважаючи на те, що «Женева 2006» передбачає, що такою датою є 17 червня 2015 року, Постанова Кабінет Міністрів України від 9 червня 2006 року № 815 "Про затвердження Плану використання радіочастотного ресурсу", фіксує дату максимального терміну використання частот для аналогового мовлення - 1 січня 1016 року.

Державна програма запровадження цифрового телерадіомовлення не передбачає конкретних етапів поступового відключення аналогових частот при переході на цифрове мовлення. Натомість програма містить щорічний план на період з 2009 по 2015 роки, з вказівкою у відсотках покриття території країни сигналами цифрового телерадіомовлення. Так на останній, 2015 рік передбачено забезпечити останні 17,72% території України.

Більш оптимістичним є План розвитку національного телерадіоінформаційного простору. План передбачає, що аналогові передавачі мають відключатися поступово, а «цифрові передавачі мають включатися таким чином, щоб ще працюючі аналогові передавачі були захищені від завад». План передбачає сім етапів, протягом яких відбувається поступове позонове покриття країни з поетапним переведенням аналогових передавачів у режим цифрового мовлення. Визначено, що на момент переключення «насичення населення перетворювачами цифрового сигналу (set-top-box) має складати 80-90%». Сьомий етап плану передбачає, що до грудня 2012 року має бути здійснено повний перехід телевізійного мовлення на стандарт DVB-Т у синхронному режимі.

Розвиток цифрового телебачення розпочався з низки експериментів у Києві. Зокрема експериментальні ліцензії у березні 2006 року отримали у Києві: ТОВ «Гамма-консалтинг», ТОВ «Телерадіокомпанія "Експрес-інформ"» і ДП «Ера-продакшн». У 2008 році розпочалося поетапне розгортання синхронних зон, яких всього заплановано 81. Першочергово створюються зони у Київській, Житомирській, Сумській та Одеській областях. Поетапність запровадження синхронних зон викладена у Плані розвитку телерадіоінформаційного простору України.Слід відзначити, що насправді Україна суттєво відстає від плану Національної ради, оскільки за планом на кінець 2009 року аналогові передавачі мали бути переключені у цифровий режим у 47 з 81 цифрових зонах. Натомість у тестовому режимі цифрове мовлення запущене у 6 зонах, однак забезпечення населення сет-топ-боксами та відключення аналогових передавачів не відбулося.

Одним із аспектів переходу на цифрові технології є відмова від подальшого ліцензування аналогового мовлення. Відповідно до взятих на себе зобов'язань міжнародною угодою «Женева 2006» Україна припинила видавати аналогові частоти на телевізійне мовлення. В Українському законодавстві відповідне положення продубльоване у Постанові № 815 Кабінету Міністрів України від 9 червня 2006 р. "Про затвердження Плану використання радіочастотного ресурсу". У ньому встановлено, що присвоєння радіочастот засобам аналогового телевізійного мовлення з потужністю випромінювання понад 100 Вт припиняється з 1 червня 2006 року, присвоєння радіочастот засобам аналогового телевізійного мовлення з потужністю випромінювання до 100 Вт припиняється з 1 січня 2007 року.

План розвитку телерадіоінформаційного простору України, затверджений Національною радою, передбачає окремі випадки, коли можливе ліцензування аналогового мовлення невеликої потужності, за умови, що таке мовлення не заважає формуванню синхронних зон цифрового мовлення. Наприклад, таким винятком був конкурс оголошений Національною радою 30 березня 2009 року на 92 частоти з передавачами малої потужності (10 Ват). Результати конкурсу були оголошені лише 27 січня 2010 року. Очевидно метою конкурсу було не стільки бажання отримати ліцензії на малі передавачі, а закріпитися у ефірному мовленні, для того щоб потім мати пріоритетне право без конкурсу обміняти ці ліцензії та цифрові із суттєво більшим покриттям.

Процедура запровадження цифрових технологій у телевізійному секторі відбувається не лише на етапі доставки сигналу ефірним способом від передавальної станції до споживача, що власне є головним предметом міжнародних зобов'язань за «Женевою 2006» і що найчастіше є предметом розгляду у межах питання запровадження цифрового телебачення. Цифровими стали або стають й інші процеси виготовлення телевізійного контенту у більшості телевізійних компаній, та процес передачі сигналу від телерадіоорганізації до кабельного оператора або на супутник. Ці процеси продиктовані розвитком технологій та не пов'язані зі спеціальними державними програмами. Вони як правило є простішими, оскільки не передбачають використання обмеженого частотного ресурсу.

Оскільки кабельні оператори (за українським законодавством - провайдери програмної послуги) вже зараз отримують сигнали від телекомпаній у цифровому режимі, вони мають можливості вже зараз переходити на цифрове мовлення у кабельних мережах. Так найбільший кабельний оператор «Воля» частково перейшов на цифрове мовлення. Для деяких абонентів перехід на цифру був примусовим - аналогове мовлення у кабельній мережі у деяких районах столиці було відключене, а для інших поки що залишається добровільним на вибір споживача. Компанія оголосила, що найближчим часом планує перейти повністю на цифрове мовлення однак чітких термінів не оголошено.

Всі кабельні оператори в Україні отримують ліцензію від Національної ради як провайдери програмних послуг, при цьому ліцензується не лише діяльність але й перелік телеканалів, який може доставлятися абонентам. Також діють законодавчі положення, що всі ефірні мовники, які сприймаються через ефірну антену, мають бути у всіх цифрових пакетах. Із запровадження цифрового мовлення ці правила залишаються незмінними.

В Україні поступово розвиваються нові цифрові послуги, однак практично за умов відсутності будь-якого нормативного врегулювання. Держава ще не взялася за процедуру ліцензування та й взагалі не оголосила про свою позицію щодо розвитку відео на замовлення, мобільного телебачення чи інших технологій.

Декілька можливостей замовлення відео послуг в режимі офлайн вже зараз пропонують провайдери програмних послуг (кабельні оператори). Про наміри запустити сервіс у форматі IPTV оголосили приватний кабельний оператор Воля(з другої половини 2010 року) та державний телекомунікаційний оператор Укртелеком (строки не визначені). Технологія IPTV дозволяє передавати телевізійний сигнал через Інтернет та дивитися програми як в ефірі, так і у записі, з використанням функції тайм-шифт (зсув у часі).

Послуги з мобільного телебачення вже зараз пропонують найбільші оператори мобільного зв'язку, зокрема Київстар та Лайф. Сучасне мобільне телебачення - це можливість доступу до телевізійного контексту через мобільний телефон, доступ до телевізійних каналів в режимі онлайн поки що неможливий.