14.6. Стабільність банків і механізм її забезпечення

Банківська стабільність означає постійну здатність банку відповідати за своїми зобов'язаннями і забезпечувати прибутко­вість на рівні, достатньому для нормального функціонування у конкурентному середовищі. На створення необхідних умов для стабільної діяльності банків спрямована система економічних нормативів регулювання банківської діяльності, яка впроваджена НБУ і є обов'язковою для всіх комерційних банків (табл. 14.3).

Найважливішими економічними нормативами, які характери­зують фінансову стійкість банку, його здатність виконувати бі­льшість інших нормативів, є нормативи капіталу, зокрема міні­мальний розмір статутного капіталу, норматив адекватності регулятивного капіталу (платоспроможності) і норматив адекватності основного капіталу (достатності капіталу).

Мінімальний розмір статутного капіталу регламентує рівень статутного фонду новостворюваних банків, який не може бути меншим установлених сум. Платоспроможність визначається співвідношенням між регулятивним капіталом і активами банку, визначеними з урахуванням їхніх ризиків. Нормативне значення показника не може бути нижчим від 8 %. Це означає, що для но­рмальної роботи банк на кожну гривню активів, скоригованих на ступінь ризику, повинен мати 8 коп. власних коштів (капіталу). Спорідненим з цим показником є показник достатності капіталу, який визначається відношенням капіталу до загальних активів банку, зменшених на створені відповідні резерви (резерви на відшкодування можливих втрат від активних операцій).

Нормативне значення показника достатності капіталу має бу­ти не меншим за 4 %, тобто на кожну гривню всіх активів (за ви­рахуванням резервів) банк повинен мати 4 коп. капіталу.

Комерційний банк буде в змозі відповідати за своїми зо­бов'язаннями за умови, якщо він вклав свої і залучені кошти у лік­відні активи. Це досягається завдяки дотриманню банком певних нормативів ліквідності. Серед них виділяються нормативи: миттє­вої загальної ліквідності, а також відношення високоліквідних ак­тивів до робочих активів. Норматив миттєвої ліквідності визнача­ється як відношення суми коштів на кореспондентському рахунку та в касі до поточних зобов'язань банку. Нормативне значення по­казника миттєвої ліквідності має бути не меншим за 20 %. Це означає, що на кожну гривню своїх поточних зобов'язань банк по­винен мати не менше ніж 20 коп. абсолютно ліквідних активів.

Таблиця 14.3

ЕКОНОМІЧНІ НОРМАТИВИ РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Назва економічного нормативу (показника)	Формула розрахунку нормативу	Сутність умовних скорочень	Нормативне значення показника
1	2	3	4
Нормативи капіталу: Мінімальний розмір регулятивного капіталу (Н1)	х	х	1 млн. євро для місцевих кооперативних банків; 3 млн. євро для регіональних банків; 5 млн. євро для міжрегіональних банків
Норма адекватності регулятивного капіталу (платоспроможності) (Н2)		РК – регулятивний капітал; Ар – активи та певні позабалансові зобов’язання банку, зважені за ступенем ризику за шкалою НБУ; Р факт – фактично створені резерви за активними операціями	для новостворених банків протягом першого року діяльності – не менше 15 %; протягом другого – не менше 12 %; з третього року діяльності – не менше 10 %
Норма адекватності основного капіталу (Н3)		ОК – основний капітал; ЗА – загальна сума активів банку	Не менше 4 %
Нормативи ліквідності: Норматив миттєвої ліквідності (Н4)		Кк – кошти в касі банку; Ккр – кошти на кореспондентських рахунках даного банку, відкритих в інших банках; Зпр – зобов’язання банку, що обліковуються за поточними рахунками	Не менше 20 %

1	2	3	4
Норматив поточної ліквідності (Н5)		Апот — поточні активи банку; Зпот — поточні зобов'язання банку	Не менше 40 %
Норматив короткострокової ліквідності (Н6)		Акс — короткострокові активи ба­нку; Зкс — короткострокові зобов'я­зання банку	Не менше 20 %
Нормативи кредитного ризику: Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7)		З1к — сукупна заборгованість за всіма кредитними операціями що­до одного клієнта чи банку-кореспондента; РК — регулятивний капітал	Не більше 25 %
Норматив великих кредитних ризиків (Н8)		Звел.ік — сукупний розмір усіх зо­бов'язань, що складають великий кредитний ризик одного контр­агента або групи пов'язаних конт­рагентів (із урахуванням позаба­лансових зобов'язань); Р — фактично сформовані резерви щодо кредитного ризику	Великий кредитний ризик в Україні — 10 % регуля­тивного капіталу. Не більше 800 %
Норматив максимального розміру кредитів, гарантій, порук, виданих одному інсайдеру (Н9)		З1 ін — сукупний розмір кредитів, гарантій порук, урахованих бан­ком векселів і позабалансових ви­мог щодо одного інсайдера	Не більше 5 %
Норматив максимального сукупного розміру всіх кредитів, гарантій, порук, виданих інсайдерам (Н10)		З1 ін — сукупний розмір кредитів, гарантій, порук, урахованих бан­ком векселів і позабалансових ви­мог щодо всіх інсайдерів банку	Не більше 40 %
Нормативи інвестування: Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою- емітентом (Н11)		К ін. 1 уст — кошти, які інвестовані на придбання акцій та інших цін­них паперів окремо за кожною установою у портфелі банку; КВ — кошти, вкладені банками у балансову вартість акцій та інших цінних паперів, емітованих інши­ми банками, у портфелі даного банку, а також інвестиції в дочірні компанії та істотна участь у статут­ному капіталі інших установ	Не більше 15%
Норматив загальної суми інвестування (Н12)		К ін.. в усі інв..— загальна сума інвес­тування банку	Не більше 60 %
1	2	3	4
Нормативи регулювання валютного ризику: Норматив ризику загальної відкритої (довга/коротка) валютної позиції (Н13)		ЗВВП грн. — загальна відкрита валютна, позиція (довга/коротка), обчислена в гривнях	Не більше 35 %
Норматив загальної довгої відкритої валютної позиції (Н13/1)		+ВВП — загальна довга відкрита валютна позиція у гривневому еквіваленті	Не більше 30%
Норматив загальної короткої відкритої валютної позиції (Н13/2)		–ВВП — загальна довга відкрита валютна позиція у гривневому еквіваленті	Не більше 5 %

Норматив поточної ліквідності встановлюється для визначен­ня збалансованості строків і сум ліквідних активів та зобов'язань банку. Для розрахунку цього нормативу враховуються вимоги і зобов'язання банку з кінцевим строком погашення до 30 днів (включно).

Норматив короткострокової ліквідності визначається як співвідношення ліквідних активів до короткострокових зо­бов'язань. Нормативне значення цього показника має бути не меншим 20 %.

Виконуючи активні операції, банки мають справу з клієнтами з різним фінансовим станом, якому до того ж притаманна така риса, як швидка змінюваність. Це обумовлює підвищений ризик банківських операцій, а з ним і можливість допущення збитків. Одним із засобів мінімізації ризиків і запобігання їм є дотриман­ня банком нормативів ризику. Їх існує кілька. Одним із них є ма­ксимальний розмір ризику на одного позичальника. Він розрахо­вується діленням сукупної заборгованості за позичками, міжбанківськими кредитами та врахованими векселями одного позичальника та 100 % суми позабалансових зобов'язань, виданих для цього позичальника, на капітал банку. Нормативне значення цьо­го показника не повинно перевищувати 25 %. Тобто банк пови­нен диверсифікувати свої кредитні вкладення і не допускати їх великої концентрації в одного клієнта.

Існують також інші обмеження, зокрема банк може надати кредити іншим банкам у розмірі, який не перевищує 200 % його капіталу, а отримати кредитів від інших банків на суму, що не перевищує 300% капіталу. Вкладення коштів в інвестиційні операції не може перевищувати 50 % банківського капіталу.

Оскільки банки є основними операторами валютного ринку України, а їх валютні операції займають помітне місце в банків­ському бізнесі, важлива роль у забезпеченні стабільності банків відводиться нормативам регулювання валютного ризику, зокрема нормуванню валютної позиції.

Валютна позиція вважається відкритою, коли сума балансових та позабалансових вимог банку не збігається із сумою його балан­сових та позабалансових зобов'язань у певній іноземній валюті.

Довгою відкрита валютна позиція вважається тоді, коли ви­моги банку перевищують його зобов'язання в певній іноземній валюті.

Короткою відкрита валютна позиція є тоді, коли зобов'я­зання в певній іноземній валюті перевищують вимоги банку в цій валюті.

Якщо у банку відкрита довга валютна позиція у певній валюті, то він зазнає збитків у разі падіння курсу цієї валюти відносно національної. Якщо ж наявна коротка відкрита валютна позиція у певній валюті, то банк зазнає втрат у разі підвищення курсу цієї валюти.

Нормативи валютної позиції визначають верхню межу допус­тимого валютного ризику.

Контроль за дотриманням економічних нормативів здійсню­ється територіальними управліннями НБУ та підрозділами депар­таменту банківського нагляду. За недотримання відповідних еко­номічних нормативів до банків застосовуються штрафні санкції. Розміри штрафів диференційовані залежно від кількості допуще­них порушень протягом звітного періоду.

За порушення нормативів капітальної бази банку банк-порушник протягом місяця з дня виникнення порушення повинен укласти з НБУ угоду про виконання плану заходів щодо порядку і строків відновлення рівня регулятивного капіталу.

За порушення нормативу Н₈ штрафні санкції не застосовують­ся, а підвищуються вимоги до нормативу платоспроможності Н₂. Якщо перевищення вимог до Н₈ становить менше половини його нормативного значення, то вимоги до Н₂ подвоюються, а якщо більше половини — потроюються.

Прибутковість як елемент банківської стабільності залежить від співвідношення доходів і витрат. Оцінювання прибутковості здійснюється за допомогою системи відповідних показників. Найпоширенішими показниками прибутковості банку є: прибут­ковість банківських активів (RОА); прибутковість акціонерного капіталу (RОЕ); процентна маржа (SPRЕD).

RОА — показник, що характеризує співвідношення чистого прибутку банку (прибутку після оподаткування) й активів банку. Він показує, скільки чистого прибутку дає одиниця активів бан­ку. RОА — показник ефективності роботи менеджерів банку, він показує, як вони справляються із завданням отримання чистого прибутку з активів банківської установи.

RОE — показник, що характеризує відношення чистого при­бутку до акціонерного капіталу. Його значення особливо ціка­вить акціонерів банку, оскільки воно приблизно характеризує розмір чистого прибутку, який отримуватимуть акціонери від інвестування свого капіталу, тобто рівень дивідендів.

SPRЕD — показує, наскільки успішно банк виконує функцію посередника між вкладниками та позичальниками і наскільки го­стра конкуренція на грошовому ринку, учасником якого є установа банку. Посилення конкуренції зумовлює скорочення різниці між доходами за активами та витратами за пасивами. Цей показ­ник визначається за формулою:

Аналізуючи прибутковість банку, використовують також такі показники, як чистий прибуток на одну акцію (ЧПА) та чиста процентна маржа (ЧПМ).

ЧПМ — це відношення процентної маржі (спред) до активів банку. На розмір процентної маржі впливають такі чинники, як склад та обсяг залучених коштів, розмір кредитних та інших вкладень. Крім того, розмір процентної маржі залежить від співвідношення кредитних вкладень та джерел їх утворення за термі­нами платежів, а також за ступенем терміновості перегляду про­центних ставок.

Прибутковість відіграє важливу роль у діяльності банку, оскі­льки досягнення задовільного рівня прибутку дає змогу попов­нювати капітал, формує основу життєдіяльності та зростання бан­ку, а також забезпечує прийнятний рівень дивідендних виплат акціонерам. Рівень прибутковості безпосередньо пов'язаний з рівнем ризику. Вищий рівень ризику відкриває потенційні можливос­ті отримання підвищеного прибутку, проте не виключає можли­вості втрат. Мінімізація рівня ризику дає змогу отримати невисо­кий, але стабільний прибуток. Тому балансування між прибутко­вістю та ризиком, пошук оптимального їх співвідношення є од­ним із важливих і складних завдань стабілізації-банку.