1.2. Естетичне виховання і його специфіка, методи та засоби

Естетичне виховання - цілеспрямований процес формування естетичного відношення людини до світу.

Метою естетичного виховання постає людина як універсальна гармонійна особистість з розвиненою почуттєвістю та творчими здібностями.

Ф.Шіллер першим увів сам термін "естетичне виховання" та вважав його за достатню умову для корінних соціальних перетво­рень, коли завдяки естетичному впливу на психіку людей можуть бути розв'язані усі, навіть найважчі, соціальні проблеми.

У найбільш широкому сенсі естетичне виховання розуміють як якісну зміну рівня естетичної культури об'єкта виховання, яким може бути як окрема особистість, так і соціальна група, і суспільст­во.

Естетичне виховання має історичний та соціокультурний харак­тер. Рівень естетичного виховання, його впливовість, вибір тих чи інших засобів, форм, методів визначається естетичним розвитком особистості, народу, суспільства. Й кожна історична епоха вно­сить свої відтінки у розуміння сутності, цілей та значущості естети­чного виховання.

Специфіку естетичного виховання складають тільки йому влас­тиві характерні риси:

• естетичне виховання є системним. Воно включене в систему соціалізації людини і пов'язане з діяльністю людини і суспільства як цілісних систем. Кінцевий його результат пов'язаний з форму­ванням особистості, яка є творчою, самоцінною та соціально - цін­ною і яка володіє естетичною культурою;

• розвиток активно-творчої діяльності особистості в естетич­ному перетворенні світу;

• форми естетичного виховання мінливі (починаючи з ранньо­го дитинства, вони ускладнюються в залежності від розвитку по­треб й інтересів індивіда та суспільних відносин).

• естетичне виховання пов'язане з іншими аспектами розвит­ку суспільства (економічним, політичним, науковим. Моральним тощо;

• естетичне виховання передбачає не тільки освоєння правил, естетичних норм, естетичних знань, але й естетичну діяльність лю­дини, її участь у процесі естетичного перетворення дійсності.

Отже, естетичне виховання вбирає у себе систему засобів есте­тичного розвитку особистості, яка визначається всім багатством се­редовища та життєдіяльності суспільства. У цій системі завжди на­явний елемент вільного вибору й тому вона виступає досить демок­ратичним засобом духовного розвитку особистості, який реалізу­ється у різних сферах життя суспільства.

Виокремлюють наступні сфери естетичного виховання:

праця, матеріально-виробнича діяльність;

природа;

суспільні відносини (мова, поведінка, побут, дозвілля);

мистецтво і художня та естетична творчість.

Засоби естетичного виховання:

естетична освіта, естетичне і художнє навчання;

система культурної політики;

засоби масової комунікації;

мистецтво, художня та естетична творчість

Матеріально-виробнича діяльність у різних сферах спрямо­вана на виявлення та розвиток творчо-естетичних задатків особис­тості, що нерозривно пов'язані з первинними трудовими навичками, з творчим потенціалом особистості. Це передбачає формування ес­тетичного ставлення до процесу праці, до результатів праці, відно­шення до засобів трудової діяльності.

Вагомим засобом естетичного виховання є природа, оскільки саме через неї людина пізнає закони краси. Ще у розумінні старода­вніх греків космос протиставлявся хаосу та первинно вказував на упорядкованість світу.

Засобами естетичного виховання є поведінка та побут людини. Естетика поведінки виявляється у людських відносинах (виробни­чих, побутових, особистих, суспільних) і закріплюється у вчинках та діях людей.

Естетика побуту обумовлює правильну організацію предметно­го середовища, яка співвідносна з уявленнями особистості про міру, гармонію, вона виявляється в оформленні житла, в одязі, у зовніш­ньому вигляді.

Естетичне виховання в усій сукупності своїх методів, форм, за­собів триває протягом усього життя людини, усуваючи суперечнос­ті між рівнем естетичної культури людства та володінням цією культурою (естетичним досвідом) окремою особистістю у кожний конкретний період її життєдіяльності.

У результаті комплексного, вмілого втілення усіх засобів та ме­тодів естетичного виховання підвищується естетична культура осо­бистості. Розвиток процесу естетичного виховання стимулює фено­мен культури. Й наріжним принципом, що має визначати напрям сучасного естетичного виховання має стати врахування кращого культурно-мистецького досвіду минулого, його коректне викорис­тання у межах принципового нового природу історії.