- •Тема 3. Проектування організації
- •Рекомендована література
- •Питання для теоретичної підготовки
- •Теоретичні положення теми
- •3.1. Законодавча база заснування підприємства
- •3.2. Місія й цілі організації
- •3.3. Стратегія фірми
- •3.3.1. Базові конкурентні стратегії підприємств
- •3.3.1.1.Основні компоненти портфельної стратегії
- •3.3.1.2. Створення конкурентної переваги як конкурентна стратегія
- •3.3.2. Як обирати стратегію (матриця bcg зростання - доля ринку)
- •3.3.3. Загальна схема розробки стратегії фірми
- •3.3.3.3. Ситуаційний аналіз зовнішнього середовища та компанії
- •3.3.3.4. Принципи розробки стратегії.
- •3.3.3.5. Реалізація стратегії.
- •3.3.3.6.Оцінка результатів.
- •3.3.3.7. Система збалансованих показників
- •3.4. Проектування організації
- •3.4.1. Основні компоненти структури організації
- •3.4.2.Системи впливу в організації.
- •3.4.3. Людська сторона організації
- •3.4.4. Основні координаційні механізми
- •3.4.5. Спеціалізація праці. Горизонтальний та вертикальний розподіл праці.
- •3.4.6. Формалізація поведінки.
- •3.4.7. Навчання та індоктринація.
- •3.4 8. Об’єднання в структурні одиниці (департаменталізація)
- •3.4.8.1. Цілі об’єднання:
- •3.4.8.2. Підстави для групування.
- •3.4.8.3. Критерії для групування.
- •3.4.8.4. Функціональне групування.
- •3.4.8.5. Групування за ринком
- •3.4.8.7. Розміри структурних одиниць. Масштаб керованості й контролю
- •3.4.9. Централізація та децентралізація
- •3.4.9.1. Вертикальна децентралізація.
- •3.4.9.2. Горизонтальна децентралізація
- •3.4.10. Ситуаційний підхід до структури організації
- •3.4.10.1. Вік та розмір організації
- •3.4.10.2. Вплив технічних систем на структуру
- •34.10.3. Вплив зовнішнього середовища на організацію
3.4.8.7. Розміри структурних одиниць. Масштаб керованості й контролю
При проектуванні організації необхідно приймати рішення про те, скільки людей або робіт безпосередньо може бути ефективно об'єднане під єдиним керівництвом. Сфера контролю (норма контролю, норма управління, масштаб керованості й контролю) менеджера – максимальне число людей, якими він може ефективно управляти.
Існують такі типи міжособистісних контактів: прямі двосторонні; прямі множинні; комбінація тих та інших. Перші – це відносини між керівником і конкретним підлеглим, другі – відносини керівника із двома або більше підлеглими, треті – відносини між підлеглими.
Основні фактори, що впливають на визначення масштабу керованості:
- схожість робіт - територіальна відстань робіт - складність робіт.
Інша група факторів пов'язана з тим, ким керують і хто керує:
• рівень підготовки підлеглих;
• рівень професіоналізму керівника.
Фактори, що мають відношення до самого керівництва й організації:
• ступінь ясності в делегуванні прав і відповідальності;
• ступінь чіткості в постановці цілей;
• ступінь стабільності (частота змін) в організації;
• ступінь об'єктивності у вимірі результатів роботи;
• техніка комунікації;
• ієрархічний рівень організації;
• рівень потреби в особистих контактах з підлеглими.
Оптимальний масштаб керованості для вищої ланки організації – число підлеглих в одного керівника не повинне перевищувати цифру 7. У нижній ланці організації в одного керівника може бути до 20-30 підлеглих. За рахунок більш широкого використання інформаційних систем і групової роботи можливе їхнє збільшення. Масштаб керованості сильно тзалежить від виду виробництва.
Таблиця — Масштаб керованості для різних типів виробництв
Рівень організації |
Штучне виробництво |
Масове виробництво |
Дослідницьке виробництво |
Вища ланка |
4 |
7 |
10 |
Нижня ланка |
23 |
48 |
15 |
Високі та плоскі структури як структури з малою та великою сферою контролю відповідно, їх переваги та недоліки.
Більше число рівнів в високій структурі перериває потоки інформації і може їх погіршити, в той же час висока структура поліпшує якість прийнятих рішень і підвищує прибуток.
В плоскій структурі більше часу йде на обговорення проблем.
Високі структури краще забезпечують потребу людини в безпеці, в той же час обмежують автономію і можливості людей до самовираження.
В плоских структурах людина почуває себе більш вільною.
Чим більше в якості координаційного процесу використовується стандартизація, тим більші розміри має відповідний підрозділ.
При складних видах діяльності координаційним механізмом є взаємна адаптація, тому підрозділ має бути малим.
В оперативному ядрі структурні одиниці зазвичай порівняно великі.
На вищих рівнях організації рішення все більш складні, існує більша потреба у взаємній адаптації, і розмір структурних одиниць зменшується.