2. Класифікація та структура підприємств

При плануванні й обліку підприємства групуються по наступним ознаках:

1. Основні кількісні параметри:

• чисельність працюючих;

• річний оборот капіталу;

• обсяг виробництва.

VІ. За розміром (кількістю працівників):

1. великі – підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітній рік перевищує 1000 осіб, а об’єм валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну 5 млн. євро за середньорічним курсом НБУ;

2. малі – підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітній рік не перевищує 50 осіб, а об’єм валового доходу не перевищує суму, еквівалентну 500 тис. євро.

3. середні – усі інші підприємства.

2. Якісні параметри:

2.1. За формою власності:

1. приватні – підприємства, що належать окремим громадянам на правах приватної власності та з правом найму робочої сили. До цього виду відносять також ті індивідуальні та сімейні підприємства, які базуються на приватній власності, але тільки на особистій праці (праці членів сім’ї);

2. колективне – це підприємство, що ґрунтується на власності його трудового колективу, кооперативу, іншого статутного товариства або громадської організації;

3. комунальне – підприємство, яке засноване на засадах власності відповідальної територіальної громади;

4) державними є підприємства, засновані на державній власності. До державних належать також так звані казенні підприємства, тобто підприємства, які не підлягають приватизації.

Приватне підприємство

Колективне підприємство

Господарське товариство

Комунальне підприємство

Підприємство, засноване на власності об’єднання громадян

Державне підприємство, у тому числі казенне підприємство

Рис. 2.2. Види підприємства відповідно до форм власності

2.2. По галузевій приналежності

Ознаки галузевої приналежності:

2.2.1. По характеру споживаної сировини промислові підприємства поділяються на підприємства добувної й обробної промисловості.

2.2.2. По характеру продукції, що випускається, усі підприємства поділяються на дві великі групи: виробляючі засоби виробництва і виробляючі предмети споживання.

2.2.3. По ознаці технологічної спільності розрізняють підприємства з безупинним і дискретним процесами виробництва, з перевагою механічних і хімічних процесів виробництва.

2.2.4. За часом роботи протягом року розрізняють підприємства цілорічної і сезонної дії.

2.3. По ступені спеціалізації й обсягу виробництва однотипної продукції підприємства поділяються на спеціалізовані, універсальні і комбінати.

2.4. По методах організації виробничого процесу підприємства поділяються на підприємства, у яких переважає потоковий, партіоний і одиничний методи організації виробничого процесу.

2.5. По виду діяльності розрізняють підприємства: промислові, торгові, інвестиційні, транспортні, у сфері послуг і т.д.

2.6. По типу виробничих процесів розрізняють підприємства масового, серійного й індивідуального виробництва.

VІІ. За галузево-функціональним видом діяльності

• промислові;

• сільськогосподарські;

• будівельні;

• транспортні;

• виробничо-торгові;

• торгово-посередницькі;

• інноваційно-впроваджувальні;

• лізингові.

• банківські;

• страхові;

• консультаційні;

• туристичні тощо.

І. За метою та характером діяльності:

1. комерційні: підприємства, діяльність яких пов’язана з одержанням прибутку;

2. некомерційні: доброчинні, освітянські, медичні, наукові та інші організації невиробничої сфери народного господарства.

ІІІ. За національною належністю капіталу:

1. національні – капітал належить підприємцям своєї країни;

2. закордонні – капітал є власністю іноземних підприємців повністю або в тій частині, що забезпечує їм необхідний контроль;

3. змішані – капітал належить підприємцям двох або більше країн (реєстрація в країні одного з засновників). Якщо метою створення змішаного підприємства є спільна підприємницька діяльність, то його називають спільним.

ІV. За правовим статусом та формою господарювання

1. одноосібне підприємство э власністю однієї особи або родини; воно несе відповідальність за свої зобов’язання всім майном (капіталом);

2. кооперативи – добровільні об’єднання громадян з метою спільного ведення господарської або іншої діяльності. Характерна ознака: особиста участь кожного у суспільній діяльності, використання власного або орендованого майна;

3. орендні підприємства. Оренда полягає в тимчасовому (на договірних засадах) володінні й користуванні майном державних підприємств або їхніх структурних підрозділів;

4. господарські товариства є об’єднанням підприємців. Господарське товариство - це об'єднання учасників, що домовилися організувати яку-небудь справу, іншими словами, об'єднання капіталів.

Товариство створюється і діє на основі установчого договору і статуту, що є установчими документами.

Види:

а) повне товариство – всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями підприємства усім своїм майном;

б) товариство з обмеженою відповідальністю – таке, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається засновницькими документами; учасники цього товариства несуть відповідальність у межах їхнього внеску.

в) товариство з додатковою відповідальністю - визнається товариство, статутний фонд якого розділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають по його боргах своїми внесками в статутний фонд, а при недостатності цих сум - додатково приналежним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника, (наприклад, у двох-, трьох-, п'ятикратному і т.д.). Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах.

г) командитне – товариство, яке поряд із членами з повною відповідальністю, включає одного чи більше учасників, відповідальність яких обмежується особистим внеском у майно такого товариства;

д) акціонерне товариство – найбільш розвинута форма господарських товариств. (публічні, приватні). Це товариство, що має статутний фонд, поділений на певну кількість акцій однакової номінальної вартості і несе відповідальність по зобов’язаннях тільки майном товариства.

Порядок утворення, реєстрації, розмір і формування статутного фонду, відносини між засновниками й учасниками товариств строго регламентуються Господарським кодексом України від 13,01,2003р. №436-4 із змінами і доповненнями.

V. За технологічною (територіальною) цілісністю і ступінню підпорядкування

1. материнські (головні) підприємства мають технологічну і територіальну цілісність. Вони контролюють інші фірми.

Підприємства, які перебувають у сфері впливу головної фірми, можна розділити на:

2. дочірнє – юридично самостійне організаційне утворення, що здійснює комерційні операції і складає звітній баланс; проте материнська фірма суворо контролює діяльність усіх своїх дочірніх компаній, оскільки володіє контрольним пакетом їхніх акцій;

3. асоційоване підприємство – є формально самостійним, але з різних причин воно залежить від головної фірми і мусить підпорядковуватись її стратегічним цілям;

4. філія (представництво, відділення) – не користується юридичною та господарською самостійністю, не має власного статуту та балансу, діє від імені і за дорученням головного підприємства, має однакову з ним назву. Майже весь акціонерний капітал філії належить материнській фірмі.

В останні роки за кордоном отримала розповсюдження система пільгового підприємництва франчайзинг. При цій формі підприємництва, відповідно до угоди, франчайзер (велика материнська компанія) зобов’язується постачати дрібну фірму або бізнесмена, які діють у межах обумовленої території, своїми товарами, рекламними послугами, відпрацьованими технологіями бізнесу. За це фірма (франчайзі) зобов’язана надати компанії (франчайзеру) послуги у сфері менеджменту та маркетингу з врахуванням місцевих умов, а також інвестувати в цю компанію якусь частку свого капіталу. Франчайзі зобов’язана мати справу (ділові контакти) виключно з компанією-франчайзером, а також вести бізнес відповідно з її розпорядженням. Переваги: чітка спеціалізація підприємств, які уклали угоду. Підтримка великої фірми, яка добре апробувала свій бізнес, знижує для франчайзі комерційний ризик. Головна фірма забезпечує навчання та постійний контроль за роботою франчайзі. Недоліки: часткова втрата самостійності, стримування ініціативи, можливості маневру. Але переваги більш вагомі.