3. Цілі, задачі і взаємозв’язок дисципліни з іншими економічними дисциплінами.

Основною метою дисципліни „Міжнародна економіка” є формування системи знань з міжнародної економіки, умов, форм, методів, основного інструментарію міжнародної економічної діяльності.

Завданням курсу є вивчення сутності та тенденцій інтернаціоналізації економіки, форм, методів, суб’єктів, рівнів міжнародної економічної діяльності, принципів і середовища її розвитку, практики здійснення і механізмів регулювання; набуття вмінь аналізувати і оцінювати світогосподарські явища і процеси у контексті національних інтересів України.

У процесі вивчення курсу з даної дисципліни стоїть завдання - сформувати у студентів стійкі поняття, знання зі світової економіки та міжнародних економічних відносин у межах професійної діяльності майбутніх спеціалістів.

Курс базується на таких дисциплінах:

• економічна теорія;

• мікроекономіка;

• макроекономіка;

• розміщення продуктивних сил;

• фінанси;

• державне регулювання економіки;

• господарське законодавство.

Зокрема, дисципліна “Розміщення продуктивних сил” передбачає розгляд питань з теми “Зовнішньоекономічні зв’язки та їх роль у розвитку продуктивних сил України і її регіонів”; дисципліна “Державне регулювання економіки” – “Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності”; дисципліна “Господарське законодавство” – “Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності”.

Тема № 2. Система міжнародних економічних відносин

ПЛАН

1. Сутність та основні види МЕВ.

2. Суб’єкти та рівні здійснення МЕВ.

3. Особливості держави як суб’єкта мев.

4. Особливості розвитку сучасної МЕ та МЕВ.

Рекомендована література: [4; 6; 11].

1. Сутність та основні види мев.

Міжнародні економічні відносини (МЕВ) – це система господарських зв'язків між національними економіками окремих країн та їх суб’єктів господарської діяльності. МЕВ мають яскраво виражений системний характер. МЕВ - це система економічних зв’язків з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання, що вийшли за межі національних кордонів.

Зовнішньо економічна діяльність (ЗЕД) – це функціонування різних суб’єктів господарської діяльності у даній країні, побудованої на взаємовідносинах, що мають місце як на території даної країни, так і за її межами, тобто на взаємовідносинах заснованих на законах ЗЕД.

Міжнародні економічна діяльність – це будь-яка економічна діяльність, що відбувається між резидентами і нерезидентами даної країни, на будь-якій території, навіть у нейтральних водах.

Існуючі форми МЕВ можна згрупувати за наступними видами:

1  міжнародний поділ праці (МПП);

2  міжнародна торгівля (МТ);

3 – міжнародний рух капіталу (МРК);

4 – міжнародна міграція робочої сили (МРРС);

5 – міжнародний технологічний обмін (МТО);

6  міжнародна економічна інтеграція (МЕІ).

2. Суб’єкти та рівні здійснення МЕВ.

Суб’єкти МЕВ - це учасники міжнародних економічних явищ і процесів, котрі здатні самостійно і активно діяти з метою реалізації своїх економічних інтересів. Під суб’єктом права взагалі слід розуміти – фізичні і юридичні особи, які у відповідності до закону мають суб’єктивні права та юридичні обов'язки, що дають їм можливість приймати участь у відповідних правових відносинах.

Класифікація суб’єктів МЕВ:

За рівнем функціонування суб’єктів національної економіки, що приймають участь в МЕВ:

• суб’єкти мікрорівня (підприємства, фірми, фермерські господарства, окремі фізичні особи);

• мезорівня (регіони, галузі економіки, котрі займаються ЗЕД);

• макрорівня (держави, групи держав, міжнародні організації).

За характером суб’єктів:

1. фізичні особи; 2) юридичні особи; 3) об’єднання фізичних та юридичних осіб; 4) держави; 5) міжнародні організації.

За критерієм правоспроможності суб’єктів:

- фізичні особи - це право- і дієспроможні особи, які у міжнародних відносинах виступають як окремі індивідуали, тобто діють від власного імені і не представляють ніяких фірм.

- юридичні особи - це організації, фірми, корпорації, які займаються ЗЕД й відповідають наступним ознакам, що установлюються законодавством відповідної країни (наприклад, постійність існування, наявність власного майна, право купувати, володіти, користуватися й розпоряджатися об’єктами власності, право від свого імені бути позивачем у суді, самостійна майнова відповідальність.

В свою чергу юридичні особи поділяються на:

а) юридичні особи публічного права (наприклад, держава як верховна влада, підрозділи державного апарату й державно-територіальних об’єднань, суспільно-політичні угрупування й організації державного значення);

б) юридичні особи приватного права (наприклад, товариства з обмеженою та необмеженою відповідальністю, акціонерні та командитні товариства).

Головними суб’єктами МЕВ на сьогодні є міжнародні підприємства або корпорації, серед яких виділяють багатонаціональні (МНК) та транснаціональні корпорації (ТНК).

МЕВ можна розподілити за наступними рівнями:

За рівнями функціонування суб’єктів МЕВ у національній економіці:

- мікрорівень (зв’язки між фірмами різних країн);

- мезорівень (зв’язки галузевого й регіонального значення);

- макрорівень (державні і міждержавні економічні процес).

За ступенем розвитку стосунків між суб’єктами, ступенем тривалості дії угод і взаємодії економік:

1) міжнародні економічні контакти (найпростіші, одиничні, випадкові економічні зв’язки, що мають епізодичний характер і регулюються переважно разовими угодами);

2) міжнародна економічна взаємодія (добре відпрацьовані стійкі економічні зв’язки між суб’єктами МЕВ, які базуються на міжнародних економічних угодах і договорах, укладених на певний період часу).

3) міжнародне економічне співробітництво (міцні й тривалі зв’язки кооперативного типу, які в своїй основі мають спільні, наперед вироблені й узгоджені наміри, закріплені в довгострокових економічних договорах і угодах);

4) міжнародна економічна інтеграція (найвищий рівень розвитку МЕВ, який характеризується взаємним сплетінням економік різних країн, проведенням узгодженої державної політики як у взаємних економічних відносинах, так і у відносинах з третіми країнами).

Кожний вищий рівень не являє собою щось протилежне до нижчого, а є його усталеним і розвиненим продовженням, тобто вищий рівень містить в собі більшість ознак нижчого.