7. Аудиторський ризик і оцінювання системи внутрішнього контролю

Незалежний аудит є невід'ємною частиною фінансових інститутів ринкової економіки. Тому аудиторський ризик необхідно розглядати як складову частину системи фінансово-економічних ризиків. Знач­ною мірою загальний аудиторський ризик формується під впливом тих самих чинників, що й інші загальноекономічні ризики.

Ризик проведення аудиторської перевірки являє собою ризик ау­дитора, пов'язаний з підготуванням неправильного висновку за фі­нансовими документами.

Українські фахівці розглядають загальний аудиторський ризик як сукупність властивого ризику, ризику контролю, ризику невиявлення викривлень.

АР-ризик того, що аудитор висловить невідповідну ауд думку, коли ФЗ суттєво викревлені.

Властивий ризик - це здатність залишку на певному бухгалтерсь­кому рахунку або за певною категорією операцій до суттєвих пере­кручень, або здатність до перекручень за цими показниками у ком­плексі з перекрученнями на інших рахунках чи за операціями, з при­пущенням, що до них не застосовуватимуться заходи внутрішнього контролю підприємства.

Ризик контролю - це ризик від неефективності внутрішнього контролю. Адже система внутрішнього контролю та аудиту не зав­жди функціонує ефективно, і помилкам які можуть трапитися в сис­темі бухгалтерського обліку підприємства, може своєчасно запобіг­ти та виправити персонал підприємства.

Ризик невиявлення викривлень полягає в тому, що аудиторські процедури не завжди можуть виявити помилки за залишками на пе­вному рахунку і за певною операцією.

До внутрішнього належить ризик контролю та властивий ризик, до зовнішнього - ризик невиявлення викривлень.

Аудиторський ризик можна розрахувати за такою факторною моделлю: АР=ВР х РК х РН, де АР — загальний аудиторський ризик; ВР — властивий ризик; РН—ризик невиявлення; РК —ризик системи контролю. Аудиторський ризик виявляється у зв 'язку з тим, що дії аудито­ра відносно перевірки звітності суб'єктивні. Чим нижчий рівень бажаного ризику для аудитора, тим більше він повинен бути впев­неним у тому, що звітність не містить матеріальних помилок і пропусків.

Методика визн величини АР залежить від умов конкретної перевірки., її термін, характер діяльності, компетентність і кваліфікація аудиторів, досвід.

Суттєвою є інформація, якщо її пропуск або неправильне відображення може вплинути на економічні рішення корис­тувачів, прийняті на основі фінансових звітів.

Аудитор планує суттєвість з метою:

• розрахувати граничний рівень сумарної помилки, яку можли­во допустити у фінансовій звітності, щоб вона продовжувала залишатися достовірною;

• визначити обсяг аудиторської перевірки, задавши розмір ви­бірки.

• СВК-політика і процедури, прийняті упр персоналом. Мета-досліжд СВК-аудитор повинен отримати таке розуміння підприємства, ФЗ якого перевіряється, яке буду достатнім для визначення і оцінки ризиків суттєвого викривлення фз в результаті шахр або помилки.

• У комп 'ютерному середовищі процедури контролю повноти да­них розроблені задля впевненості в тому, що або всі первинні доку­менти з господарських операцій прийняті для комп'ютерного оброб­лення або для виявлення документів, які не пройшли оброблення.

У системі паперового оброблення даних процедури контролю розробляються для впевненості в тому, що всі первинні документи з усіх господарських операцій внесені в контрольний документ і заре­єстровані або що документи загублено чи їх неправильно зареєстро­вано.

Процедури контролю точності необхідні для виявлення поми­лок, пов'язаних з тим, що дані з кожної господарської операції мо­жуть бути внесені не в повному обсязі, не на відповідний рахунок, несвоєчасно.

Процедура контролю на дозволеність дає можливість установи­ти той факт (або встановити його відсутність), що зареєстровані дані з господарських операцій дійсно відображають реальні економічні дії.

Процедури контролю, що спрямовані на виявлення фіктивних операцій, повинні включати розподіл повноважень за оброблення даних. Процедури контролю групуються за принципом обмеження. доступу до активів

підприємства персоналу, що не має відповідних повноважень.