3.3.2. Експлуатаційна та ремонтна документація. Основні

відомості.

Відповідальність задач, що вирішуються за допомогою геофізичних досліджень, складність обслуговування та постійна їх модернізація пред’являють високі вимоги до експлуатаційної документації, яка поставляється промисловістю в експлуатуючі організації промислово-геофізичної служби.

Експлуатаційні документи апаратури призначені для використання їх обслуговуючим персоналом при експлуатації з метою вивчення будови, технічних можливостей, принципів дії, правил експлуатації, технічного обслуговування, транспортування й зберігання, а також обліку технічного стану і статистичних даних по відмовах апаратури.

Експлуатаційні документи підрозділяються на дві групи: експлуатаційні конструкторські документи (ЕДК) і експлуатаційні документи експлуатуючих організацій (ЕДО).

Документи першої групи визначають технічні правила експлуатації апаратури. ЕДК розробляються проектуючими організаціями разом з апаратурою.

Технічний опис (ТО), інструкція з експлуатації (ІЕ), інструкція з технічного обслуговування (ІО), інструкція з монтажу , пуску,налаштування та вводу в експлуатацію (ІМ), формуляр (ФО), паспорт (ПС), етикетка (ЕТ), відомість ЗЧП (ЗІ), відомість експлуатаційних конструкторських документів (ЕД), посібник з експлуатації (РЕ), та інші документи (Д).

Для зручності користування інформацією, необхідною для експлуатації апаратури, можуть оформлятися як один документ (подвійні квадрати на рис.) – посібник з експлуатації (РЕ), технічний опис та інструкція з експлуатації (ТО), паспорт (ПС) або інструкція з експлуатації (ІЕ).

До другої групи відносяться документи, що визначають правила використання апаратури, які, у свою чергу, визначаються специфікою умов її використання експлуатуючою організацією, а також документи обліку терміну напрацювання, пошкоджень та відмов. ЕДО розробляються спеціалістами експлуатуючої організації й розраховані на обслуговуючий персонал, який пройшов спеціальну підготовку, вивчив будову та правила використання апаратури та може експлуатувати її згідно з вимогами ЕДК.

Окрім перерахованих вище експлуатаційних конструкторських документів, як доповнення до них, експлуатуючими організаціями можуть складатися документи з поточного ремонту. Прикладами таких документів є: журнал обліку роботи фотопомножувачів, журнал техогляду та ремонту обладнання, журнал калібровки та градуювання, карточка обліку відмов та несправностей геофізичної апаратури, тощо.

Обсяг та зміст експлуатаційних документів повинен забезпечувати вивчення конкретної апаратури й включати всю інформацію, необхідну для правильної експлуатації та повного використання її можливостей.

Усім спеціалістам, які займаються експлуатацією засобів геофізичних досліджень, необхідно мати чіткі уявлення про призначення кожного документа, систему позначень, а також правила користування документами.

Обслуговуючий персонал повинен систематично грамотно й охайно вести записи в експлуатаційних документах. Найбільш відповідально необхідно заповнювати паспорти та формуляри, тому що вони є єдиними документами що посвідчують поточний стан апаратури. Інформацію про проведений ремонт, заміну вузлів та деталей із використаними технічними ресурсами заносяться у журнал відразу після закінчення робіт.

Експлуатаційна документація повинна розроблятися так же якісно як і апаратура. Не можна розраховувати на те, що недоліки в складанні документації будуть компенсовані підготовкою обслуговуючого персоналу. ЕДК і ЕДО повинні повністю забезпечити обслуговуючий персонал інформацією про будову апаратури та правила проведення усіх видів робіт при її експлуатації в різноманітних умовах.

Ремонтні документи призначені для використання обслуговуючим персоналом та ремонтного органу при підготовці ремонтного виробництва, ремонті та контролі апаратури після ремонту. Вони визначають технічні правила ремонту, а також вимоги, які будуть пред’явлені до апаратури після ремонту.

Залежно від призначення ремонтні документи розподіляються наступним чином: посібник з ремонту; технічні умови на ремонт; норми витрат запасних частин; норми витрат матеріалів; відомість ремонтних документів; каталоги деталей та складальних одиниць; креслення та ремонтні схеми; інші документи.

Ремонтні документи повинні розроблятися на основі робочої конструкторської експлуатаційної і технологічної документації; аналізу ремонтоздатності апаратури , а також матеріалів з аналізу несправностей; результатів науково-дослідницьких робіт з досліджень технологічних процесів ремонту; матеріалів дослідного зносу та ремонту апаратури; досвіду з ремонту аналогічних приладів; аналізу гарантійних строків експлуатації.

Способи ремонту, технічні вимоги до відремонтованої апаратури, параметри, що визначають експлуатаційні характеристики апаратури після ремонту, норми витрат запасних частин і матеріалів та інші показники, що включаються до ремонтних документів, необхідно технічно обґрунтувати та експериментально перевірити.

У ремонтних документах необхідно указати операції, виконання яких зв’язане з підвищеними вимогами техніки безпеки. При необхідності, ремонтні операції ілюструються.

Ремонтні документи розраховані на відповідну кваліфікацію виконавців робіт, які пройшли спеціальну підготовку з технічно правильного виконання ремонту відповідної геофізичної апаратури.

Необхідно звернути увагу на особливості вивчення схем апаратури обслуговуючим персоналом. Вивчення геофізичної апаратури та обладнання зв’язане з принципом дії та особливостями проходження сигналів по каналах (трактах) вимірювальної системи. При практичному ознайомленні з апаратурою в процесі її вивчення з метою експлуатації обслуговуючий персонал повинен опанувати способи її регулювання, налаштування та поточного (відновлювального) ремонту.

Експлуатаційна документація (технічні описи) апаратури складаються на основі конструкторської документації, що пристосована для потреб виробника апаратури. Складальник апаратури відносно легко орієнтується в схемі при будь-якому її зображенні.

Інакше виглядає справа , коли технічні описи потрапляють до експлуатаційників цієї апаратури. Оператор геофізичної станції не має можливості протягом довгого часу вивчати вузли апаратури, до складу якої входить дуже багато різних каскадів та еквівалентних схем . А тому він повинен мати простий спосіб орієнтації в схемі апаратури, котрий дозволив би йому вирішити основну задачу – контроль стану та пошук несправностей у системі.

Аналіз експлуатаційної документації показує, що схеми в ній не завжди доступні для швидкого розуміння.

Недоліки функціональних схем, із погляду експлуатації апаратури проявляються в такому: у певних випадках функціональні схеми не відтворюють логіки взаємодії елементів у схемі, схеми показують тільки ті елементи, які є генераторами або перетворювачами сигналів, що несуть інформацію. Блоки живлення вилучаються зі схем, у той час, коли вони складають до 40% всіх елементів схеми. Вивчення тільки функціональної схеми перетворення інформації не приводить до повного розуміння дії системи. А це дуже ускладнює задачу контролю та діагностики апаратури.

Зображення функціональних схем у багатьох випадках подаються без урахування розташування елементів в апаратурі. Це можна пояснити тим, що при складанні схем ставиться задача – компактність зображення та економія паперу. Функціональні схеми не мають інформації про вихідні сигнали елементів, де і як їх можна перевірити. Найпростіша доробка схем з вказівками точок контролю і видами нормальних сигналів робить схему зрозумілою для спеціаліста будь-якої кваліфікації.

Недоліками принципових схем тіж самі, що і функціональних.

При експлуатації і особливо при підготовці операторів , на яких покладена функція технічного обслуговування апаратури, необхідно звернути увагу на таке:

проводити вивчення апаратури на основі функціональних схем;

вводити до функціональних схем всі блоки живлення;

вивчати вихідні сигнали всіх елементів зі способами контролю;

визначати розташування елементів в апаратурі;

звертати увагу учнів на різницю інтенсивностей відмов елементів;

навчити розпізнавати в незвичних виконаннях принципових схем типові каскади апаратури;

Перераховані рекомендації дозволять прискорити процес навчання обслуговуючого персоналу.