Особливості підготовки та ведення оборонного бою на водній перешкоді

214. Мета оборони водних перешкод – відбити наступ противника, завдати йому ураження під час висування, розгортання та форсування; утримати важливі райони на ділянках, які доступні для форсування, а в разі переправи знищити його на своєму березі. До оборони водної перешкоди підрозділи можуть переходити завчасно, ще до початку бойових дій, а в ході бойових дій – після відходу, ведення маневреної оборони та за інших умов.

215. Оборона водної перешкоди батальйоном (ротою) будується, як правило, на одному березі.

216. Бойовий порядок батальйону (роти) будується у два або один ешелони.

Під час побудови бойового порядку в один ешелон виділяється потужний резерв.

Другий ешелон (резерв) розташовується ближче до переднього краю оборони, ніж за звичайних умов, у районі, що забезпечує швидкий і прихований вихід до ділянок, зручних для форсування водної перешкоди противником. Основні зусилля батальйон (рота) зосереджує на тривалому утриманні цих ділянок.

217. Передній край оборони призначається якнайближче до урізу води, іноді він може бути віднесений від берега на більш вигідний рубіж. У цьому випадку на березі виставляється бойова охорона і влаштовуються інженерні загородження.

Система вогню організується так, щоб підступи до водної перешкоди, дзеркало води, особливо зручні для форсування броди і ділянки прострілювалися фланговим і перехресним вогнем. При цьому частина танків, БМП, протитанкових та інших вогневих засобів може висуватися ближче до берега.

На ділянках, де можливе форсування противником водної перешкоди, особливо танками вбрід і під водою, створюється найбільша щільність протитанкового вогню, влаштовуються загородження та організуються вогневі засідки. Крім того, готується вогонь по своєму березі на випадок відбиття противника, який переправився.

218. Під час організації оборони водної перешкоди командир батальйону (роти) вивчає стан берегів, визначає ширину, глибину, швидкість течії і властивості дна, наявність бродів і ділянок, які доступні для форсування противником.

219. Для розвідки противника в батальйоні (роті) організовується безперервне спостереження, особливо за зручними для форсування ділянками та за підступами до них. За відсутності безпосереднього зіткнення з противником на протилежний берег водної перешкоди висилаються розвідувальні органи і посилена бойова охорона. Усі місцеві засоби для переправи (човни, плоти, пороми) збираються на своєму березі і охороняються, а якщо зібрати їх неможливо, знищуються.

220. Вогневі засоби не повинні виявляти себе до початку форсування водної перешкоди противником. Підрозділи розвідки противника знищуються вогнем спеціально виділених засобів з тимчасових позицій, а групи, які переправилися, захоплюються в полон або знищуються.

З початком форсування противником водної перешкоди вогнем усіх засобів знищуються його засоби для переправи, жива сила, озброєння і техніка з метою не допустити висадки противника на берег.

У разі висадки противника на берег він негайно знищується зосередженим вогнем усіх засобів, а за сприятливих умов і рішучою контратакою. Контратака повинна проводитися раніше, ніж за звичайних умов, щоб не дати противнику можливості закріпитися на захопленому березі.

221. З метою утримання на водній перешкоді мостів, переправ і зручних для форсування ділянок, батальйон (рота) самостійно або у взаємодії з іншими підрозділами може оборонятися і на протилежному березі. У цьому випадку створюється передова (передмостова) позиція. Під час підготовки її оборони особливу увагу приділяють організації протитанкового вогню, ППО і забезпеченню флангів. Для підвищення стійкості оборони відкритий фланг (фланги) повинен примикати до водної перешкоди і прикриватися загородженнями. У підрозділах створюються додаткові запаси ракет, боєприпасів, продовольства і медикаментів. Дії батальйону (роти) під час оборони на протилежному березі повинні вирізнятися особливою стійкістю і завзятістю.