Функціональний клас змін
І
Хворі з серцевою патологією, яка не
обмежує їхню фізичну активність.
Звичайне
фізичне навантаження не викликає
надмірної втоми,
серцебиття, задишки або приступу
стенокардії
ІІ
Хворі
з серцевою патологією, яка призводить
до певного обмеження фізичної активності.
У стані спокою самопочуття їх добре.
Звичайне фізичне навантаження викликає
надмірну втому, серцебиття, задишку
або приступ стенокардії
ІІІ
Хворі з серцевою патологією, яка
суттєво обмежує їхню фізичну активність.
У стані спокою самопочуття їх добре.
Невелике фізичне навантаження викликає
надмірну втому, серцебиття, задишку
або приступ стенокардії
IV
Хворі з серцевою патологією, які не в
змозі витримати ніяке фізичне навантаження
без погіршення самопочуття.
Суб'єктивні прояви серцевої недостатності
або стенокардія можуть виникати навіть
у стані спокою.
Будь-яке фізичне навантаження викликає
погіршення самопочуття.
Лікування
Перед початком
терапії дітей з СН необхідне перш за
все:
-
уточнити діагноз
і з'ясувати причину СН;
-
оцінити варіант
і ступінь тяжкості СН по клінічних і
ЕхоКГ критеріях;
-
виявити супутні
захворювання;
-
обмежити
використання потенційно небезпечних
в прогресі СН засобів (антагоністи
кальцію, нестероїдні протизапальні
засоби, кортикостероїди, антигістамінні,
антиаритмічні препарати IА, IС класів,
деякі антибіотики).
Тактика
медикаментозного лікування СН передбачає:
• підвищення
скоротливої здатності міокарду (серцеві
глікозиди, неглікозидні кардіотонічні
засоби);
• об'ємну
(діуретики), нейрогуморальную (інгібітори
АПФ), міокардіальную (β-блокаторы)
розвантаження серця;
• запобігання
або уповільнення ремоделювання серця
(інгібітори АПФ).
При систолічній
СН використовують:
• серцеві глікозиди
(строфантин, дігоксин в дозі насичення
з переходом на підтримуючу дозу);
• неглікозидні
кардіотоніки при брадикардії,
• діуретики ;
• інгібітори АПФ.
Застосовують інгібітори АПФ
β-адреноблокатори. При всіх варіантах,
ступенях тяжкості СН призначається
кардіометаболічна терапія.
