2. Загальна характеристика господарського законодавства

Право громадян на підприємницьку діяльність вперше в Україні було проголошено у Законах України “Про власність” та “Про підприємництво”, які були прийняті ще 02.02.1991р. Потім це право було закріплено Конституцією України, розвинуте у інших законах. Але за набуттям 01.01.2004р. чинності новими Цивільним та Господарськими кодексами України основна частина норм законів стосовно основних засад підприємництва знайшла своє відображення у цих кодексах (з набуттям чинності 01.01.2004р. Господарським кодексом України Закони України “Про підприємництво” (крім статті 4) та “Про підприємства в Україні” втрачають свою чинність).

Дискусійною є проблема відмежування цивільних правовідносин від відносин у сфері господарювання і постає питання норми якого кодексу застосовувати у підприємництві.

Як вже зазначалося вище у Господарському кодексі поєднуються норми приватно - правового та публічно-правового характеру. Але хоча ГКУ вказує у статті 4, що не є предметом регулювання цього Кодексу майнові відносини, які регулюються ЦКУ, проте він містить правові норми, які регулюють договір поставки, договір контрактації сільськогосподарської продукції, договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через єдину мережу, договір міни та інші подібні договори.

Провести розмежування тут можна, лише взявши за основу положення частини другої статті 9 ЦКУ, згідно якої законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Тобто ЦКУ регулює всі майнові відносини, а зокрема особливості щодо укладення та виконання певних договорів мають регулюватися ГКУ. Тобто і ЦКУ, і ГКУ є загальними законами, між тим предметом регулювання ГКУ є особливості окремих майнових відносин щодо здійснення господарської діяльності.

Як приклад можна навести частину другу статті 175 ГКУ, де передбачено, що майнові зобов‘язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом. Або частину другу статті 712 ЦКУ, в якій встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Норми, що розвивають конституційні положення про право на підприємницьку діяльність містяться в вищезазначених Цивільному та Господарському кодексах та в інших законах України.

Законами України “Про господарські товариства”, “Про колективне сільськогосподарське підприємство”, “Про кооперацію”, Про споживчу кооперацію”, “Про сільськогосподарську кооперацію” врегульовані правила створення і діяльності таких товариств, кооперативів і підприємств, права і обов‘язки їх засновників (учасників), Законом України “Про фермерське господарство” – правила створення і діяльності селянських господарств як однієї із форм підприємництва.

Законом України “Про зовнішньоекономічну діяльність” передбачені правила здійснення зовнішньоекономічної діяльності для суб‘єктів підприємництва.

Господарський процесуальний кодекс встановлює порядок звернення до господарського суду за захистом порушеного права або інтересу, зокрема для суб‘єктів підприємництва.

Указом Президента України від 29.07.1997р. №737 було створено Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва як центральний орган виконавчої влади, завданням якого зокрема є координація діяльності органів виконавчої влади, пов‘язаної з розробкою і реалізацією заходів по розвитку і підтримці підприємництва, узагальнення практики застосування законодавства з питань підприємницької діяльності та її ліцензування, підготовка пропозицій по усуненню правових, адміністративних, економічних та організаційних перепон на шляху розвитку підприємництва.

Крім того, Президентом України було прийнято Указ від 03.02.1998р. №79/98 “Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності”, від 12.05.1998р. №456/98 “Про державну підтримку малого підприємництва”, від 23.07.1998р. №817/98 “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності”, які регулюють деякі загальні питання державного нагляду та контролю за суб‘єктами підприємництва, зокрема межі контролю, порядок проведення перевірок, захист прав суб‘єктів підприємництва. Постанова Кабінету Міністрів України від 25.05.1998р. №740 “Про порядок державної реєстрації суб‘єктів підприємницької діяльності” встановлює загальний порядок створення, державної реєстрації та ліквідації суб‘єктів підприємництва, та загальні засади відповідальності суб‘єктів підприємництва та органів державної влади у процесі здійснення державної реєстрації.

У разі якщо чинним міжнародним договором, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України, встановлено інші правила щодо підприємництва, ніж ті, що передбачено законодавством України, застосовуються правила міжнародного договору. Правила міжнародних договорів України, чинних на момент прийняття Конституції України, застосовуються відповідно до Конституції України в порядку, визначеному цими міжнародними договорами (стаття 50 ГКУ).