- •1. Форми взаємодії суспільства і природи.
- •2. Поняття еп. Предмет і об’єкти.
- •3.Методи еп.
- •4. Система еп.
- •5. Норми еп: поняття, класифікація.
- •2) За змістом екологічного припису:
- •6. Екологічні правовідносини: поняття, підстави виникнення і припинення, зміст, суб’єкти і об’єкти екологічних правовідносин, класифікація екологічних правовідносин.
- •7. Співвідношення еп з іншими галузями права.
- •8. Принципи еп.
- •9. Поняття і особливості джерел еп.
- •10. Конституція України в системі джерел еп.
- •11. Закон як джерело еп.
- •12. Нормативні акти пу, кму, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади як джерела еп.
- •13. Природні об’єкти в якості об’єків еп.
- •14. Природні ресурси як об’єкти еп.
- •15. Поняття права природокористування, види та принципи природокористування.
- •17. Право загального та спеціального природокористування.
- •18. Суб’єкти та об’єкти права природокористування.
- •19. Поняття та зміст права власності на природні ресурси.
- •20. Форми власності на природні ресурси, методи забезпечення права власності на природні ресурси.
- •21. Об’єкти і суб’єкти права власності на природні ресурси.
- •22. Загальна характеристика, гарантії реалізації та захист екологічних прав громадян.
- •23. Обов’язки громадян у галузі онпс.
- •24. Поняття та ознаки екологічної безпеки.
- •25. Правові засади забезпечення екологічної безпеки.
- •26. Правове забезпечення екологічної безпеки при поводженні з небезпечними хімічними речовинами.
- •27. Правове забезпечення ядерної та радіаційної (радіоекологічної) безпеки.
- •28, 29, 30, 31 –Там же.
- •32. Поняття державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища.
- •4) Повноваження Міністерства екології та природних ресурсів України визначені у відповідному Положенні, яке було затверджене Указом пу від 13.04.11.
- •33. Органи державного управління загальної компетенції.
- •34. Органи державного управління спеціальної компетенції.
- •35. Екологічне програмування та прогнозування.
- •1) Зу «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України»
- •2) Зу «Про державні цільові програми»
- •3) Зу «Про охорону нпс»:
- •36. Державний моніторинг довкілля.
- •37. Державний облік у галузі природокористування й охорони нпс, екологічна паспортизація та державна реєстрація.
- •38. Ведення державних кадастрів природних ресурсів.
- •39. Стандартизація та нормування в галузі онпс.
- •40. Екологічне ліцензування, види ліцензій.
- •41. Інформування в галузі онп.
- •42. Поняття, форми, види, система екологічного контролю.
- •43. Повноваження органів екологічного контролю.
- •44. --- Обмеження, тимчасова заборона, зупинення (припинення) діяльності підприємств, установ, організацій і об’єктів у разі порушення ними законодавства про онпс.
- •45. Екологічна експертиза: поняття, принципи, суб’єкти, об’єкти.
- •1) Правовими підставами організації та здійснення екологічної експертизи в Україні є:
- •2) Поняття екологічної експертизи:
- •3) Мета екологічної експертизи:
- •4) Об’єкти екологічної експертизи: (ст.27 зу «Про охорону нпс»)
- •5) Форми екологічної експертизи:
- •6) Суб'єкти екологічної експертизи
- •7) Принципи
- •46. Еколого-експертний процес.
- •47. Поняття, сутність і функції відповідальності за екологічні правопорушення.
- •48. Екологічне правопорушення як підстава відповідальності.
- •49. Класифікація та причини екологічних правопорушень.
- •50. --- Основні напрямки онпс в промисловості, на транспорті.
- •51. -- Екологічні вимоги при розміщенні, проектуванні і будівництві промислових об’єктів.
- •52. -- Основні напрямки і особливості онпс у сільському господарстві на сучасному етапі його розвитку.
- •53. Земля як об’єкт правового регулювання , використання і охорони.
- •54. Землі сільськогосподарського призначення , землі житлової та громадської забудови.
- •55. Землі лісового та водного фонду.
- •56. Землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення. Землі оздоровчого, рекреаційного , історико культурного призначення.
- •57. Землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
- •58. Право власності на землю
- •59. Право користування землею.
- •60. Правові засади набуття і реалізації права на землю.
- •61. Підстави і порядок припинення права власності і права користування землею.
- •62. Управління у галузі використання земель.
- •63. Правова охорона земель.
- •64. Відповідальність за порушення земельного законодавства.
- •65. Надра як об’єкт правового регулювання, використання і охорони.
- •66. Право користування надрами та його види.
- •67. Управління в галузі охорони використання надр.
- •68. Правова охорона надр.
- •69. Відповідальність за порушення законодавства про надра.
49. Класифікація та причини екологічних правопорушень.
Підставою для застосування юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства є порушення, вчинені в галузі природокористування, відтворення природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища, тобто екологічні правопорушення.
Зміст екологічного правопорушення становлять дії або бездіяльність, які суперечать вимогам еколого-правових норм. Практично це винне, протиправне, екологічно небезпечне чи екологічно шкідливе діяння, яке зазіхає на встановлений порядок у сфері екологічної безпеки, природокористування, охорони навколишнього природного середовища.
Екологічне правопорушення характеризується в першу чергу такими рисами, як екологічна спрямованість, екологічна небезпека, екологічна протиправність.
Сутність екологічної спрямованості правопорушення полягає в тому, що поведінка конкретного правопорушника спрямована на негативну зміну стану навколишнього природного середовища, порушення відповідного правового режиму природних ресурсів.
Екологічна небезпека правопорушення в галузі екології включає не лише ймовірність, можливість порушення екологічних інтересів суспільства, але й підвищену небезпеку для існуючих екологічних зв'язків у самих екосистемах.
Залежно від того, в якій сфері вчинене екологічне правопорушення, можна розрізняти земельні, лісові, гірничі, атмосферо-повітряні та інші екологічні правопорушення.
Екологічним правопорушенням властиві й інші спільні ознаки: об'єкт, суб'єкт, вина правопорушника, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою суб'єкта та її наслідками. У ряді випадків обов'язковою ознакою є наявність завданих збитків.
Одним з основних елементів складу екологічного правопорушення є об'єкт протиправного посягання. Вирізняють загальний і спеціальний об'єкти. Загальний об'єкт екологічних правопорушень — це визначений і закріплений законом екологічний правопорядок. Його основу становить суспільне ставлення до екологічної безпеки, раціонального природокористування і охорони навколишнього природного середовища. Будь-яке посягання на цей правопорядок є протиправним.
Загальний об'єкт екологічних правопорушень диференціюється на спеціальні об'єкти. Це обумовлено комплексним характером суспільних відносин, пов'язаних з використанням природних ресурсів і охороною навколишнього природного середовища. Як спеціальні об'єкти екологічних правопорушень можна виокремити групи однорідних суспільних відносин, наприклад щодо охорони і раціонального використання землі, вод, надр, тваринного і рослинного світу, атмосферного повітря тощо.
Важливим елементом складу екологічних правопорушень є їх суб'єкти. Ними можуть бути як окремі громадяни і посадові особи, так і підприємства, установи і організації — юридичні особи. Правопорушниками в галузі екології можуть бути і державні органи управління чи органи місцевого самоврядування, які, наприклад, незаконно розпоряджаються природними ресурсами, порушують встановлений порядок передачі природних ресурсів у власність або надання їх у користування. Суб'єкти екологічних правопорушень — фізичні і юридичні особи — не обов'язково повинні бути власниками природних ресурсів чи природокористувачами або взагалі носіями екологічних прав. Екологічні правопорушення можливі, наприклад, з боку проектних організацій, які розробляють проекти розташування і будівництва об'єктів, містобудівну документацію тощо.
Перелік екологічних правопорушень досить широкий. В узагальненій формі екологічні правопорушення сформульовані і закріплені в ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», а також у галузевому поресурсовому законодавстві. Але цей перелік не вичерпує усієї різноманітності екологічних правопорушень, які трапляються на практиці або потенційно можливі.
Кожен вид екологічних правопорушень характеризується притаманними йому специфічними ознаками і властивостями. Так, з урахуванням суб'єктного складу можна виокремити три види екологічних правопорушень: 1) вчинені власниками природних ресурсів; 2) вчинені природокористувачами; 3) вчинені особами, які не є власниками природних ресурсів або природокористувачами.
Класифікувати екологічні правопорушення можна за об'єктом посягання на земельні, водні, гірничі, лісові та ін. Ця класифікація має практичну спрямованість і використовується, наприклад, для розробки збірників нормативних актів, характеристики напрямків правової охорони навколишнього середовища тощо.
У випадку ж виділення за об'єктом посягання групи однорідних екологічних правопорушень і конкретизації видів правової поведінки має місце подальша класифікація. Такий поділ, доповнений іншими ознаками, наприклад предметом посягання, дає змогу виокремити такі узагальнені екологічні правопорушення:
1) протиправне знищення і пошкодження природних ресурсів (наприклад, забруднення і засмічення вод, знищення або пошкодження лісу, лісових культур, пошкодження сільськогосподарських та інших земель);
2) погіршення об'єктів навколишнього природного середовища (наприклад, вибіркова розробка багатих родовищ корисних копалин, яка призводить до необгрунтованих втрат балансових запасів корисних копалин тощо);
3) порушення правил передачі у власність, надання в користування природних об'єктів, пов'язаних з можливим заподіянням шкоди довкіллю (наприклад, введення в експлуатацію підприємств та інших об'єктів без споруд, які запобігають забрудненню і засміченню вод);
4) бездіяльність, невиконання правил (скажімо, невиконання правил охорони надр);
5) використання природних ресурсів з корисливих мотивів (незаконне збирання дикорослих рослин тощо).
Можлива й інша класифікація екологічних правопорушень залежно від мети та критерію, який буде покладено в основу класифікації.
Причини.
Вчинення екологічних правопорушень обумовлюється рядом причин суб'єктивного й об'єктивного порядку. Серед основних об'єктивних причин, що породжують такі правопорушення, є причини соціального (недоліки правового виховання, непоінформованість населення щодо вимог чинного законодавства), організаційного (наприклад, безконтрольність у використанні земель), економічного (відсутність належної матеріальної зацікавленості в раціональному використанні природокористуванні) і юридичного (наявність прогалин у законодавстві, незастосування заходів правового впливу до правопорушників) характеру.
_______________________________________________________________________
Прикладами складів екологічних злочинів є:
· самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво – ст. 1971 ККУ;
· порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом – ст. 213 ККУ;
· порушення правил екологічної безпеки – ст. 236 ККУ;
· невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення – ст. 237 ККУ;
· приховування чи перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення – ст. 238 ККУ;
· забруднення або псування земель – ст. 239 ККУ;
· порушення правил охорони надр – ст. 240 ККУ;
· забруднення атмосферного повітря – ст. 241 ККУ;
· порушення правил охорони вод – ст. 242 ККУ;
· забруднення моря – ст. 243 ККУ;
· порушення законодавства про континентальний шельф України – ст. 244 ККУ;
· знищення або пошкодження лісових масивів – ст. 245 ККУ;
· незаконна порубка лісу – ст. 246 ККУ;
· порушення законодавства про захист рослин – ст. 247 ККУ;
· незаконне полювання – ст. 248 ККУ;
· незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом – ст. 249 ККУ;
· проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів – ст. 250 ККУ;
· порушення ветеринарних правил – ст. 251 ККУ;
· умисне знищення або пошкодження територій
Склади екологічних провин містяться у розділі 7 КУАП „Адміністративні правопорушення в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам’яток історії та культури”, зокрема:
· порушення правил використання земель – ст. 53 КУАП;
· порушення вимог щодо охорони надр – ст. 57 КУАП;
· порушення правил охорони водних ресурсів – ст. 59 КУАП;
· порушення правил використання об’єктів тваринного світу – ст. 85 КУАП;
· жорстоке поводження з тваринами – ст. 89 КУАП тощо.
КУАП не є єдиним нормативним актом, який визначає порядок притягнення правопорушників до адміністративної відповідальності за екологічні провини і санкції, що до них застосовуються. Склади адміністративних провин і санкції за їх вчинення передбачені також у ст. 46 Закону України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, ст. 16-17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” .