Висновки

Охорона праці є тією галуззю держави, де найвищі досягнення не можуть бути достатніми для забезпечення повної безпеки і захищеності працівників від професійних захворювань, виробничого травматизму, зменшення факторів шкідливого впливу.

Важливість створення системи управління охороною праці встановлюється міжнародними актами і договорами. Конвенція № 155 МОП про безпеку та гігієну праці та виробниче середовище, яка набула чинності 11 серпня 1983 року визначила систему організації охорони праці на національному та виробничому рівні на роботодавців покладається обов’язок надавати робоче місце, механізми обладнання та організовувати виробничі процеси, які відповідають встановленим нормативам і не загрожують здоров’ю працюючи. Важливим напрямком у сфері охорони праці є створення відповідних служб, на які покладають комплексні функції управління охороною праці, співпрацювати з представниками працівників, шляхом надання необхідної інформації, проведення консультацій, попереджувати виникнення виробничого травматизму та проводити розслідування й облік нещасних випадків і професійних захворювань; проводити навчання працівників з питань охорони праці та ін.⁴

Законодавство України відображає значну частину міжнародних стандартів з організації управління охороною праці на різних рівнях.

Водночас на побутовому рівні, коли мова йде про звичайного працівника, то він часто-густо залишається поза межами законодавчого поля, не захищений Законами держави, в одному випадку через незнання їх в іншому через недотримання з боку роботодавця. Особливо це стосується всіх, хто змушений за сьогоднішніх економічних реалій працювати за наймом у приватних фірмах. Там, на жаль трудовим законодавством не врегульовано а такі життєво необхідні терміни як охорона праці, безпека праці, соціально-правовий захист в лексиці роботодавця, власника відсутні, а ще гірше – в його свідомості, оскільки ця область науки йому не відома. А коли працевлаштована людина, незалежно від того тимчасом чи постійно, за контрактом чи угодою постраждає від нещасного випадку, знайде законодавче поле зобов’яже роботодавця хазяїн відповідатиме за законом. Тоді настане гірка розплата за вчорашній правий нігілізм, на такого роботодавця чекає передбачена законодавством відповідальність, іноді й кримінальна. Тому потрібно створювати для підприємців своєрідний центр підготовки, навчально-методичні курси, університет. Такі заклади можуть створюватись на різноманітних засадах – кооперації, громадських, в тому числі під егідою асоціації підприємців міста, району, області, із залученням до навчання консультацій провідних фахівців з питань охорони праці, спеціалістів Держнагляду, фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань, юристів та ін.

Там підприємці-початківці змогли б одержати початкову освіту з питань безпечного виробництва, це стане своєрідного запорукою захисту перед законом та захисту життя і здоров’я їхніх працівників.

На роботодавців покладено обов’язок провести лабораторій дослідження умов праці на робочих місцях, на яких існують шкідливі і важкі умови праці, та зробити заходи що забезпечують усунення причин виникнення нещасних випадків і професійних захворювань встановити пільги і гарантії для працівників, що працюють в цих умовах.