20. Охарактеризуйте український національно-визвольний рух на землях Австро-Угорської імперії в хіх – на поч. Хх ст.

31. Формування єдиного національного культурного простору на українських землях Австро-Угорської та Російської імперій (друга половина ХІХ – поч. ХХ ст.)

32. Проаналізуйте культурний процес в Україні в період Національно-демократичної революції.

Перша світова війна загострила політичні та національні суперечності російської імперії, активізувала визвольний рух поневолених народів проти самодержавства. Революція в Росії вплинула на національно-політичне життя в Україні. Вийшли з підпілля і почали діяти українські політичні партії лівого спрямування, відродилася "Просвіта".

Важливим чинником у вирішенні назрілих національних проблем стало відродження національної освіти. Із поваленням царського уряду український народ почав відновлювати освітній процес. Вже в березні 1917 p. зусиллями Товариства шкільної освіти в Києві було засновано першу українську гімназію ім. Т. Шевченка. За прикладом Києва почали працювати гімназії в Полтаві, Чернігові, Одесі, Харкові та інших містах. З березня до осені 1917 p. в Україні було відкрито 57 середніх шкіл, які існували на приватні або громадські кошти. Окрім українських народних шкіл і гімназій було відкрито реальні та комерційні школи. У цілому освіта в Україні в 1917—1918 pp. велась українською мовою в усіх типах шкіл, учительських семінаріях та на різних курсах.

Великою є заслуга гетьманського уряду у відновленні та подальшому розвитку української науки. Влітку 1918 p. було створено комісію у складі відомих вчених, яка мала виробити проект статуту Української академії наук (УАН). У вересні цього ж року проект було розглянуто і затверджено Радою Міністрів, а 14 листопада було ухвалено закон про заснування Української академії наук у Києві, затверджено її статут, штат, а також склад установ. На одне з перших місць було поставлено дослідження історії України, а одночасно із цим вивчення літератури, мовознавства, археології, мистецтва.  Революційні події істотно вплинули на зміст літературно-мистецького життя. У середовищі літераторів-модерністів поширюється імітація ідейної "незалежності". Характерним для літератури, як і загалом для мистецтва років громадянської війни, був широкий спектр поглядів і діапазон полеміки, подальший розвиток культури. Гостра класова боротьба породила різні ідейні платформи в літературі та мистецтві, найпоширенішою стала течія "наймодернішого символістського напрямку". Осібні позиції в молодій радянській літературі займали неокласики. До них належали М. Рильський, М. Зеров, П. Филипович, М. Драй-Хмара та О. Бургардт. Вони виступали за високу культуру слова і художньої форми; ідеалом для них було далеке минуле, взірцем справжнього мистецтва слугували зразки античності та інших давніх епох, а з художніх напрямків у поезії найближчими для себе вважали французьких парнасців. Зі сцени звучали музичні твори композиторів України, послідовників М. Лисенка — Я. Степового, К. Стеценка, М. Леонтовича тощо. Створюються хорові та музичні колективи, ансамблі, мандрівні хорові капели.

33. Охарактеризуйте розвиток літератури в УСРР (художні методи, жанри, автори, організації) в 1920–1930-ті рр.

У цей час розвиваються різноманітні літературні течії, створюються організації та гуртки. Ще перед українізацією в 1921 р. у Києві утворилася «Асоціація панфу-туристів», що мала на меті формування «нової пролетарської літератури» в Україні. Футуристи модернізували українську лірику урбаністичною тематикою, сміливими експериментами з формою вірша, запровадили свіжі образи й творили нові слова, покликані відобразити нову індустріалізовану добу.

У 1922 р. утворилась організація «Плуг» - спілка селянських письменників. Вона ставила за мету, ґрунтуючись на ідеї тісного союзу революційного селянства з пролетаріатом, йти до створення нової, соціалістичної культури і ширити ці думки серед селянських мас України.

На чолі з українським прозаїком, поетом, публіцистом, М. Хвильовим утворила літературну організацію ВАПЛІТЕ.

ВАПЛІТЕ відстоювала ідею творення нової української літератури за допомогою кращих зразків західноєвропейської культури, члени намагались протистояти адміністративно-командному втручанню чиновників у творчість.

У 1924-1930 рр. існувало об’єднання «Літературний центр конструктивістів». Його представники вважали, що внесок у будівництво нового життя література може зробити, пропагуючи техніцизм. У цьому напрямі працювала літературно-мистецька група «Авангард» на чолі з В. Поліщуком.

Одночасно в другій половині 1920-х років активізувалось видання літературних творів. У 1926-1930 рр. було видано 24 томи творів письменника В. Винниченка. Такої кількості видань своїх творів та читацької популярності не мав жоден український письменник першої половини ХХ ст.

34. Охарактеризуйте розвиток кіно- і театрального мистецтва в УСРР в 1920–1930-ті рр.

На цей час припадає розвиток українського кінематографу, світової слави якому надав український письменник, кінорежисер, художник, кінодраматург Олександр Довженко. Найбільше його цікавило кіно. У 1927 р. О. Довженко знімає фільм «Сумка дипкур’єра», в якому єдиний раз знявся в ролі кочегара і який став першим його кінофільмом. Перший серйозний успіх до О. Довженка прийшов з виходом у квітні 1928 р. на екранах Києва фільму «Звенигора». Цей фільм став сенсацією, але водночас це був початок особистої трагедії О. Довженка - за цю стрічку та згодом за фільм «Земля» (1930) його будуть постійно звинувачувати у буржуазному націоналізмі.

У 1930 р. в Україні з’являється перший звуковий фільм - документальна стрічка Д. Вертова «Симфонія Донбасу», а наступного року глядачі почули голоси акторів у художньому фільмі О. Соловйова «Фронт».

Загалом у 1929-1934 рр. в Україні було знято до 180 фільмів різних жанрів.

З 1927 р. у Харкові працював робітничий театр, основу трупи якого складали актори театру «Березіль». У 1933 р. цей робітничий театр переїхав у Донецьк, де став першим стаціонарним професійним театральним закладом (сьогодні Донецький академічний український музично-драматичний театр). Одним із засновників цього театру був О. Загаров, який у 1921-1923 рр. очолював український театр у Львові.

Гідно продовжувався розвиток народно-побутових традицій українського театру М. Садовського та П. Саксаганського. Наприкінці 1930-х рр. в Україні було відкрито понад 80 театрів.

35. Охарактеризуйте розвиток архітектури і будівництва в УСРР в 1920–1930-ті рр.

Цікаві та грандіозні процеси спостерігаються в архітектурному мистецтві. В архітектурі планувалося втілити ще небачені містобудівельні задуми, нові типи конструктивних рішень і форм архітектури першого десятиліття радянської влади.

Новий конструктивістський напрям яскравіше виявився в новобудовах Харкова - тодішня столиця УСРР. У Харкові створено ансамбль центру міста з комплексом адміністративних організацій та установ. Кругла в плані площа тут одна з найбільших у світі. Серед споруд площі - будинок Держпрому і будинок проектних організацій. У цих спорудах використано останні досягнення будівельної техніки та нові архітектурні форми. Конструктивна архітектура відобразилась в будівлі Червонозіркового театру, Палаці культури залізничників та інших спорудах Харкова. Такі архітектурні форми з’являються і в інших містах: палац праці - Дніпропетровськ, палац культури заводу «Більшовик» - Київ.

У промисловому будівництві провідне значення мало спорудження Дніпрогесу. Гребля має форму напруженої дуги. Конструкція велична і спокійна. При грандіозності усієї споруди гармонійність пропорцій справляє враження.

З середини 1930-х рр. простежується відхід від конструктивізму й повернення до класики. Класика сприймалась як інтернаціональна. Показником нового стилю стала споруда Ради міністрів УРСР у Києві.

У 1930-х рр. поширилося будівництво житлових багатоповерхових споруд, зумовлене вимогами економічності, створення кращих умов життя людей. Такі будинки споруджувалися у великих містах. Тоді ж розпочалося швидкісне будівництво за типовими проектами шкіл, дитячих садків, ясел, магазинів, кінотеатрів.

Конструктивізм 1920-х рр. позначився і на скульптурі. Він відкинув будь-який скульптурний декор будівлі як непотрібний елемент. Споруди зі скла і бетону не залишали місця для пластики. Скульптори переважно споруджували пам’ятники, оскільки державними заходами здійснювалась сумнозвісна монументальна пропаганда.

Популярною була шевченківська тема. У 1920 р. встановили погруддя Т. Шевченка в Києві, а 1921 р. у Харкові. У 1926 р. у Полтаві поставлено пам’ятник Т. Шевченку.

36. Охарактеризуйте розвиток образотворчого мистецтва в УСРР в 1920–1930-ті рр.

Цікаві та грандіозні процеси спостерігаються в образотворчому мистецтва. Основним осередком стає Київський художній інститут (1924 р.).

У мистецтві значну увагу зосереджували на зображенню сучасного життя, темах індустріалізації та колективізації сільського господарства. Практикувалися виїзди на виробництво, новобудови, шахти, популярним стало відвідування Дніпробуду. Одним з перших його оспівувачів був К. Трохименко, якого захоплювали образи трудівників, вчорашніх селян «Кадри Дніпробуду».

Глибше до джерел народної творчості та традицій національного мистецтва звернувся М. Бойчук. Він засновник окремої художньої школи в Україні 1920-1930-х рр., оскільки велика група його вихованців-митців створили художню течію - «бойчукізм».

У 1932 р. в Україні скасовано всі незалежні угрупування художників. Того самого року зі створенням Спілки радянських художників України вводилися основоположні принципи єдиного творчого методу, що одержав назву соціалістичного реалізму. Цей метод став не стільки дороговказом розвитку мистецтва, скільки караючим і нівелюючим будь-які відхилення від партійного диктату.

37. Охарактеризуйте розвиток освіти в УСРР в 1920–1930-ті рр.

У цьому напрямі українізації були притаманні три риси: планомірність, послідовність та високі темпи.

Розбудова радянської системи освіти на території України розпочалась із запозичення в 1919 р. народним комісаром освіти В. Затонським концепції і моделі освіти в РСФРР. Запозичена концепція та модель освіти не враховували соціально-економічну і національну специфіку України та була відірвана від реальних потреб економіки.

Новий нарком освіти Г. Гринько напочатку 1920 р. відмовився від її реалізації і почав розроблення власної концепції та моделі освіти. В основу його концепції було покладено наскрізну професійну спрямованість освіти, в основу організації навчання дітей слід покладатися не на дев’ятирічну загальноосвітню школу, а семирічну, після якої діти навчатимуться в професійно-технічних закладах, технікумах, інститутах і академіях. У середині 1920- х років в Україні впроваджено десятирічку, що ліквідувало розрив між середньою і вищою освітою.

Нове керівництво наркомату освіти залишило право навчання рідною мовою. Завдання полягало в тому, щоб досягти пропорції між чисельністю національних шкіл і національним складом населення, але не вдаватись до насилля.

Перепоною на цьому шляху стала недосконалість загального українського правопису. Нестача підручників і словників, відсутність термінології та інші проблеми найболісніше відображалися на усьому українізаційному процесі 1920-х рр.

У системі вищої освіти зміни полягали в тому, що в 1920 -1921-х рр. ліквідували всі українські університети. На їх базі створювались спеціалізовані вузи соціально-економічного, педагогічного і медичного спрямування. Така схема розвитку вищої освіти прагнула підпорядкувати всю освіту засадам «єдиної трудової школи». Це стало серйозним відступом, оскільки це призвело до значного зниження теоретичного рівня підготовки фахівців з вищою освітою і викликало невдоволення серед професорсько-викладацького складу.

З 1932 р. університетську систему освіти поступово почали відновлювати.

До позитивів у сфері освіти періоду «українізації» слід зарахувати досягнення загальної грамотності та значний ріст освіченості народу.

Втім мережа шкіл середини 1920-х рр. неспроможна була прийняти всіх охочих вчитися. У 1925-1926 рр. сільські школи відмовили в прийомі до 38 % дітей шкільного віку. Хоча в 1932 р. в школах України вже навчалось 98 % дітей шкільного віку.

Загалом на початок 1930-х рр. через систему ліквідації неписьменності пройшло два мільйони осіб, переважно селян. Кількість неписьменних серед людей віком від 9 до 49 років зменшилася від 48 % у 1920 р. до 8 %. У 1940-1941 рр. у республіці працювало 32 тисяч шкіл, 700 технікумів та 173 вищих навчальних закладів.

39. Охарактеризуйте розвиток української науки в 1920–1930-ті рр.

14 червня 1921 р. положенням Раднаркому УСРР Українська академія наук (УАН) була проголошена найвищою науковою державною установою і підпорядковувалася наркомату освіти. Академію перейменували на ВУАН.

ВУАН об’єднала понад 30 науково-дослідних установ - кафедр, інститутів, комісій. Крім того, науковою роботою займалися кафедри вишів, ботанічні сади, наукові товариства, обсерваторії, музеї. Загалом на 1928 р. в Україні вже було 138 науково-дослідник закладів, де працювало близько 3700 науковців.

Величезний внесок у вітчизняну та світову науку зробила харківська школа теоретичної фізики Л. Ландау де вченізуміли розщепити ядро літію.

Важливу роль у науці відіграли: Д. Рожанський - фізик, основні праці стосуються електричних розрядів та радіофізики; С. Реформатський - хімік, органік, автор відкриття, названого реакцією «Реформатського», широко вживаного під час дослідження і синтезі складних природних з’єднань, у 1931-1934 рр. провів дослідження в галузі отримання натурального каучуку з рослин.

У 1920-ті рр. розвивалися соціальні та економічні науки. При соціально- економічному відділі ВУАН було відкрито Демографічний інститут, який очолив визначний український статист, демограф та економіст М. Пхута.

Не менш активно працював історико-філологічний відділ ВУАН, який очолював один із засновників Української академії наук А. Кримський. На 1927-1928 рр. відділ працював за такими напрямами: історико- філологічний, історії української мови, української усної словесности, історії новітнього українського письменства тощо.,

Поза ВУАН розвиток історії, культури, економіки отримав при кафедрах інститутів народної освіти Києва, Харкова, Дніпропетровська, Кам’янець-Подільська. Технічні, фундаментальні та природничі науки активно розвивались при політехнічних інститутах Києва, Харкова та Одеси.

40. Охарактеризуйте вплив Великої Вітчизняної війни на українську культуру. Воєнна тема в українському мистецтві.

Велика Вітчизняна війна стала тяжким випробуванням для нашого народу. Військові події забрали мільйони людських життів, були знищені цінні пам'ятки культури, розграбовані музейні та приватні колекції. Тисячі музейних експонатів були вивезені за кордон і не повернуті після закінчення війни.

Діячі української культури всі сили присвячували боротьбі з ворогом. В евакуації продовжували працювати вищі навчальні заклади, інститути Академії наук України, творчі спілки. У творчості письменників переважала патріотична тематика ("Слово про рідну матір" М.Рильського, "Клятва" М.Бажана, "Любіть Україну" В.Сосюри тощо).

Героїко-патріотична тематика переважала у творчості українських театрів, які в евакуації ставили п'єси, виступали з концертами і виставами перед бійцями військових частин на фронті і в тилу. Українські кінематографісти в час війни працюють над створенням хронікально-документальних та художніх фільмів ("Битва за нашу Радянську Україну", реж.О.Довженко).

Після перемоги у війні в суспільстві з'явилися надії на демократизацію життя, на утвердження поваги до особистості, її людських та політичних прав і свобод.

У перше повоєнне десятиліття тривав ідеологічний диктат та тиск на митців. Тема війни залишалася домінуючою, але акцент робився на переможному, завершальному етапі війни, причини поразок і тяжких втрат у літературних творах не висвітлювалися. Після смерті И.Сталіна ряд письменників засудили прояви безконфліктності, тенденцій прикрашання дійсності й ілюстративності, хоча процеси оновлення в літературі й мистецтві були незначними.

41.Охарактеризуйте національно-культурну політику Радянської влади в 1940-1980-ті рр.

Найважливішу зміну, спровоковану війною (1941-1945 рр), викликало приєднання до складу УСРС Західної України з 7 млн. населенням. Ліквідація поділу полегшувала на майбутнє справу здобуття української політичної самостійності. Приєднання західноукраїнських земель до складу УРСР сильно змінило баланс російсько-українських відносин та впливу російської культури.

Поза тим, у повоєнні роки було розгорнуто новий політичний терор. Однією з головних жертв терору стала українська інтелігенція. Переслідування української інтелігенції було частиною широкої кампанії, яка охопила весь Радянський Союз у 1946 р. і за ім’ям її головного виконавця, голови відділу агітації й пропаганди А. Жданова, одержала назву «ждановщина».

8-10 березня 1946 р. на Львівському соборі відбулася ліквідація Української Греко- Католицької Церкви.

Піднесення освіти припало на четверту п’ятирічку (1946-1950). Ставилось завдання в найкоротші строки відновити заклади освіти, науки, культури, охопити навчанням усіх дітей шкільного віку і створити умови для продовження освіти тієї частини молоді, яка під час війни не мала змоги її здобути.

Дуже розвинулася культурно-освітня робота. У 1950 р. в Україні діяло 26,7 тис. клубів, 137 музеїв, 34,9 тис. масових бібліотек. 24 квітня 1949 р. у Києві було відкрито Державний літературно-художній музей Т.Г. Шевченка.Разом з поширенням радянської пропаганди активізувалась робота зі збільшенням впливу преси.

У системі науки при АН УРСР діяло 36 науково-дослідних інститутів та 19 інших наукових установ. Серед них у 1950-ті рр. було відкрито Інститути металофізики, металокераміки і спеціальних сплавів, хімії полімерів у Києві, радіофізики і електроніки в Харкові, машинознавства і автоматики у Львові.

У літературі через різні партійні постанови, вплив зверху на спілки письменників націлювали майстрів пера на висвітлення багатства духовного світу радянської людини та непорушної дружби громадян СРСР.

У результаті підпорядкування культури в різних проявах контролю партійно-державних органів, визначальною рисою духовного суспільства ставала одноманітність. Уся культурна політика дуже швидко набула яскраво виражених ідеологізованих особливостей, за яких культурні заходи були спричинені не тогочасними реаліями, а намаганням якнайшвидше і за всяку ціну добитися лише зовнішніх ознак соціалістичності, відповідності ідеологічним догмам.

42. Охарактеризуйте розвиток української освіти в 1940-1980-ті рр.

У травні 1921 р. РНК УСРР ухвалив постанову про боротьбу з неписьменністю. Все неграмотне населення у віці від 8 до 50 років повинно було вчитися. У цій роботі активну участь брала широка громадськість - профспілки, комсомол, комітети незаможних селян, вчителі, культурно-освітні працівники. На Україні за прикладом РРФСР в 1923 р. для допомоги органам народної освіти у ліквідації неписьменності було створено добро вільне товариство ім. В. І. Леніна «Геть неписьменність».

Відповідно до ленінських програмних установок на Україну вводилася і розвивалася нова система народної освіти. Партія розглядала народну освіту як найважливішу партійну справа. У 1921 р. до органів Наркомпросу було направлено велику кількість комуністів, передових робітників, членів комнезамів.

До 1940-го року кількість шкіл у містах і селах постійно збільшувалася. До кінця 1940 р. педагогічні кадри на Україні підготовлялися в шести університетах, 24 педагогічних і 45 вчительських інститутах, 83 педагогічних училищах, а також на педагогічних курсах.

У 1950/51 р. в республіці функціонувало 160 вузів. Кількість студентів перевищила навіть довоєнний період і складала 201,5 тис. осіб. Працювали також 584 середніх спеціальних навчальних закладів, у яких навчалося 227,8 тис. осіб.

У квітні 1959 року Верховна Рада УРСР ухвалила закон про народну освіту. За основу було взято принцип по єднання загальноосвітнього і політехнічного навчання.

У 60--80-ті роки розвиток культурного життя в Україні мав суперечливий характер. Щорічно відкривалися нові школи, зростала кількість учителів, водночас внаслідок зниження приросту населення зменшувалася кількість дітей шкільного віку. Дедалі менше ставало шкіл з українською мовою навчання.

Характерною ознакою залишалася русифікація освіти, яка стала масовою після 1978 р., коли вище партійне керівництво дало вказівку Міністерству освіти УРСР видати директиву під назвою: «Удосконалювати вивчення російської мови в загальноосвітніх школах республіки».

Отже, за часів, коли Україна перебувала у складі Радянського Союзу (1921 - 1991 рр.),одним з головних аспектів культурного життя була освіта, розвиток якої і був головним завданням партії.

в Україні була ліквідована неписьменність, завдяки доступності навчання як у загальноосвітній так і у вищій школі підвищувався рівень науково-технічної бази не тільки УРСР, але й усього Радянського Союзу. Яскравим фактором високого розвитку освіти є те, що держава виділяла значно великі кошти на покращення матеріально-технічної освітянської бази.

43. Охарактеризуйте розвиток української радянської науки в 1940-1980- ті рр..

1946 – перший в республіці атомний реактор

1948-1950- виготовлення в Києві першої в Європі цифрової обчислювальної машини під керівництвом С.Лебедєва

- запровадження нової технології зварювання

1960- створення ядерного реактора в Київському Інституті фізики

1957 – запуск першого супутника Землі

1959 – на заводі «Комунар» випушено «Запорожець»

1961 – людина в космосі

• розробка нових методів хірургічного лікування серцевих захворювань під керівництвом М. Амосова

• відкриття механізму передавання генетичної інформації

• створення унікальної плавильної установки «Уран»

44. Охарактеризуйте розвиток українського радянського образотворчого мистецтва в 1940-1980-ті рр..

Українське образотворче мистецтво 40—80-х років ХХ століття репрезентують С. Шишко,О. Лопухов, В. Непийпиво, К. Кайдаш-Машківська,А. Чебикін, В. Виродова-Готьє,М. Єсипенко. Цінними є твори батального живопису, автори якихІ. Їжакевич, В. Любчик, В. Пузирьков, О. Будников. Здобули широке визнання яскраві майстрині декоративно-прикладного мистецтва К.Білокур і М.Примаченко.

З доробку художників періоду «застою» збереглося мало. Як правило, портрети передовиків, панорами новобудов, «ленініана» пішли в небуття.

45.Охарактеризуйте розвиток українського радянського театрального мистецтва в 1940-1980-ті рр..

40-ві рр:

• За часів війни 1941-45 рр. було евакуйовано майже 50 театрів на схід.

• створення 1941 р. у Ворошиловграді музично-драматичного колективу, який дав близько 300 спектаклів і концертів для військових частин і госпіталів

др..половина 40-пер. пол.. 50 рр:

• домінування тематики війни

• видання постанови «Про репертуар драматичних театрів та інших театрів України», згідно з якою обов’язковою стає перевага у репертуарах вистав на сучасні теми, оспівувати успіхи в соціалістичному будівництві

50-60 рр.:

• зростання інтересу до театрального мистецтва( плідна праця режисерів Г.Юри, М.Крушельницького, ; талановита гра акторів А.Бучми, В.Добровольського, Н.Ужвій та ін..)

60-80 – ті рр..

• плідна діяльність академічних драматичних театрів ім..І.Франка у Києві, ім.. Т.Шевченка у Харкові, ім..М.Заньковецької у Львові, Київсього театру опери та балету ім.. Т.Шевченка, Львівського театру опери та балету ім..І.Франка та ін.

46.Охарактеризуйте розвиток українського радянського кіномистецтва в 1940-1980-ті рр..

40-50 рр

• розвиток кінодокументалістики (перший кінорепортаж – «Із фронтів Вітчизняної війни» (вересень 1941)

• діяльність в евакуації Київської та Одеської кіностудій ( випуск фільмів : «Олександр Пархоменко», «Як гартувалася сталь», «Партизани в степах україни»)

• революційно – патріотичні теми

60-ті рр

• створення нових кінофільмів ( роботи О.Довженка «Антарктида», «Зачарована Десна», «Поема про море», С.Параджанова «Перший хлопець», «Українська рапсодія» та ін.)

70-80-ті рр..

• створення нового напряму в кіномистецтві – «поетичного кіно»

• вихід кінострічок : С.Параджанова « Тіні забутих предків», «Білий птах з чорною відміною» Ю.Іллєнка, «В бій ідуть одні «старики»», «Ати –бати, йшли солдати …» Л.Бикова, «Тривожний місяць вересень» Л.Осики, «Вавалон ХХ» І.Миколайчука та ін..

47.Охарактеризуйте розвиток українського радянськоїлітератури, журналістики та книговидавництва в 1940-1980-ті рр..

40-ві рр..

• робота українських письменників воєнними кореспондентами, редакторами дивізійних видань( вихід газети Південно-Західного фронту «Красная Армия», газети « За Радянську Україну»

• широка публіцистична діяльність О.Довженка «Перед боєм», «Україна в огні», патріотичних віршів П.Тичини, М.Рильського, М.Бажана, В.Сосюри та ін..

др.. пол.. 40-х -50 –ті рр..

• складні умови розвитку літератури в умовах «ждановщини»

• розгорталася боротьба проти «безідейності, без принциповості, формалізму» тощо

• О.Гончар «Прапороносці», М.Стельмах «На нашій землі», «Київські оповідання»,

кін. 50-х-60-ті рр..

• реабілітація українських поетів та письменників О.Олеся, М.Вороного, В.Еллана-Блакитного, Г.Косинку, В.Чумака.

• О.Довженко «Мистецтво живопису», В.Сосюра «Розстріляне безсмертя», Л.Первомайський «Дикий мед», М.Стельмах «Кров людська –не водиця»

• діяльність «шістидесятників»

60-80-ті рр.

• О.Гончар «Собор», «Берег любові», М.Стельмах «Правда і кривда», П.Загребельний «Диво», «Розгін»

велика популярність пісень, написаних на слова А.Малишка « Пісня про рушник», М.Сингаївського «Чорнобривці», Д.Павличка «Два кольори».

48.Охарактеризуйте розвиток архітектури та будівництва в Україні в 1940-1980-ті рр..

Після Соціалістичної революції у мірі на зміну епохи модерна приходить епоха Модернізму, яка в Радянської Україні представлена стилем Конструктивізму. Найбільш вражаючи споруди цієї доби були побудовані в Першої столиці Української республикі — Харкові (будинок Держпрому), Києві (Житлові будинки партапарату в районі «Липки», Перший будинок Лікаря).

В 1932 р., з організацією єдиної Спілки архітекторів, було проголошено єдиний творчий метод — методсоціалістичного реалізмуі тотальної орієнтації на класику.

1949–1953 рр. можна казати про активну забудову центральних магістралей міст і в той же час наростання кризових явищ, дисонансом у діях великої кількості відомчих забудовників. У центрах міст панував «сталінський ампір»чи «сталінське бароко». Масштаби робіт, централізація й уніфікація проектного забезпечення диктували вироблення спрощених, ти-пових проектів, полегшення прийому об'єктів державними комісіями, шаблонних комплектуючих для будинків, які будувалися поточно-швидкісними методами призвели до відсутності національних елементів у архітектурі.

В 1960—70-ті роки з'являються перші прояви нової образності архітектури, використання сучасних індустріальних конструкцій та прогресивних будівельних матеріалів — Палац спортув Києві; наземні станції Київського метрополітену «Хрещатик»; «Університет»; готель «Тарасова гора» в м.Каневі; Палац дітей та юнацтва у Києві; кіноконцертний палац «Україна» . Оригінальністю та новизною форм позначена архітектура комплексуКиївського національного університетуім. Т. Г. Шевченка .

49.Охарактеризуйте розвиток українського радянського музичного мистецтва в 1940-1980-ті рр..

У роки Другої світової війнибагато радянських композиторів було евакуйовано на схід, зокрема в республіки Середньої Азії, що прискорило становлення класичної школи у цих республіках. Патріотична тематика воєнних років знайшла відображення у творчості багатьох композиторів, передусім в«Ленінградській» симфонії Шостаковича, що була написана і виконана 1942 року вблокованому Ленінграді.

У повоєнні часи серед видних українських композиторів — Григорій Верьовка, братиГеоргіятаПлатона Майбороди,Костянтин Данькевич,А. Я. Штогаренкота інші. Серед визначних виконавців — український тенорІван Козловський, широко відомою завдяки виконанню фронтових пісень стала уродженкаХарківщиниКлавдія Шульженко.

1960-ті роки відзначаються проривом української композиторської школи на світову арену, опануванням новітніх течій європейської музичної культури. У Києві створюється група митців «Київський авангард»

Світове визнання отримала національна школа вокального мистецтва. Яскраві імена української оперної сцени — А. Солов'яненко,Д. Гнатюк, Б. Руденко,Є. Мірошниченко. Визначною подією музичного життя стала постановка опериД. Шостаковича«Катерина Ізмайлова»уКиєві1965 року.

Паралельно із формуванням поп-музикив Західних країнах, в Україні, як і інших радянських республіках досягає свого розквіту радянська естрада. Особливо виділяється творчістьВолодимира Івасюка, автора понад 100 пісень, чиє життя трагічно обірвалось 1979 року.

50. Охарактеризуйте українську інтелігенцію 1950-1980- х рр..:особливості формування, світогляд , роль у суспільстві

Інтелігенція— суспільний прошарок, у широкому розумінні — людирозумовоїпраці, що заняті у різних галузях культури, освіти,науки, охорони здоров'я, виробництва, і мають для цього відповідну освіту.

Лібералізація суспільно-політичного й діховного життя дозволила сформуватися цілому поколінню «шістидесятників» ( перш за все це діячі науки, культури, мистецтва), розширити границі творчого самовираження інтелегенції. Серед нових імен – В.Симоненко, Л.Костенко, Е.Сверестюк, І.Дзюба, І.Драч, Д.Павличко та інші. Вони вимагали виправлення перегинів сталінізму, гарантій вільного культурного розвитку народа в майбутньому, забезпечення українській мові головної ролі в освіті й культурній діяльності республіки . Ці вимоги часто виходили за встановлені рамки лібералізації й на поч.. 60-х рр.. почали перетинатися. «Шістидесятники» зіграли велику роль в суспільно-політичних процесах др.. пол. 80-х-поч. 90-х рр.. , в проголошені й становленні суверенної української держави.

51.Проаналізуйте вплив культури на консолідацію української нації та пошук ідентичності на сучасному етапі

Здобуття Україною незалежності 1991 р. – епохальна подія в історії нашого народу. 1996 року було прийнято Конституцію України, в якій було затверджено державний гімн, прапор, греб, також встановлено, що державною мовою є українська.

Досвід людства протягом тисячоліть переконливо доводить, що мова об'єднує народи у нації і зміцнює державу. Занепадає мова - зникає і нація. Коли ж мова стає авторитетною, перспективною, необхідною і вживається, насамперед, національною елітою, сильною і високорозвиненою стає як нація, так і держава. Мова без своєї держави беззахисна і згасає. Держава без своєї мови втрачає істотні ознаки суверенітету - культурного та інформаційного, зрештою засадничо-ідеологічного. Сьогодні навіть потужні англомовні держави дбають про свій мовний суверенітет..

Відродження та впровадження державної мови в незалежній Україні це є першим короком до об'єднання та згуртування нації.

Із запровадження державної мови, творити українською стало престижно, тому письменники, літератори, журналісти в більшості випадків, використовують саме її.

52.Охарактеризуйте зміни в інфраструктурі української культури, що відбулися в добу незалежності

Здобуття Україною незалежності, розбудова самостійної держави, зростання самосвідомості нації і складний процес переходу до нового суспільства на зламі епох вимагають нового висвітлення культурологічних проблем, відкривають нові обрії розвитку української культури.

Інфраструктура культури — сукупність установ і закладів культурного комплексу.

Iнфраструктура культури в Українi є досить розвиненою, як на схiдноєвропейськi стандарти, але водночас - досить закостенiлою, технiчно та морально застарiлою. Сильний вiдбиток на неї наклали колишнiй суспiльний лад та притаманна йому культурна полiтика; наслiдком цього є зорiєнтованiсть на централiзоване управлiння та пряме бюджетне утримання, помiтний дефiцит власної iнiцiативи закладiв культури, їхня непiдготовленiсть до iснування в умовах суспiльного й господарчого плюралiзму та вiльного ринку.

Горбачовська "пребудова" та першi роки української нзалежностi характеризувалися, з одного боку, застоєм i навiть симптомами розкладу традицiйної централiзованої, одержавленої "галузi культури", спричиненими глибокою економiчною кризою та помiтним збайдужiнням посткомунiстичних правлячих елiт до культури як полiтичного чинника, як засоба iдеологiчної обробки населення.

З iншого боку, демократизацiя суспiльного та господарчого життя спричинила появу перших пагонiв нової, недержавної культурної iнфраструктури, яка, втiм, охоплює поки що лише окремi її дiлянки (шоу бізнес, меншою міpою обpазотворче мистецтво та його ринок, частково театр та iн.) i в ближчому майбутньому не зможе, вочевидь, замiнити собою державно-комунальну iнфраструктуру.

53. Охарактеризуйте сучасне українське кіно: пошуки, досягнення, проблеми

Мистецтво кіно є одним з визначальних факторів розвитку культури нації, показником духовності та зрілості її суспільства. Вітчизняний кінематограф має вагомі здобутки, що збагатили світову культуру непересічними творами, які відображають величну історію нашого народу, його самобутність та духовну красу.

Нині в Україні розвиток національної кінематографії закладено як пріоритетний напрямок державної політики у гуманітарній сфері, що закріплено Законами України „Про культуру” та „Про кінематографію”.

У 1990-х українське телебачення розпочало освоєння поширеного у всьому світі жанру телесеріалу („Роксолана “, режисер Бориса Небієрідзе, „Острів любові“, режисер Олега Бійма). На рубежі 2000-х р. низка українських акторів знімається у зарубіжних фільмах. Величезний успіх мав фільм польського режисера Єжи Гофмана „Вогнем і мечем“, у якому український актор Богдан Ступка зіграв роль гетьмана Богдана Хмельницького. В 2006 році відбулася також прем'єра першого українського трилеру „Штольня“ (продюсер та оператор Олексій Хорошко, режисер Любомир Кобильчук). В 2008 році вийшов фільм «Ілюзія страху», українського кінорежисера Олександра Кірієнка.

Протягом останніх років в український кінематограф прийшло нове покоління кіномитців. У 2001 р. початківець-постановник Тарас Томенко здобув перемогу в конкурсі „Панорам“ Берлінського фестивалю

Українське кіно має безліч проблем, які накопичувалися всі роки незалежності, – стверджується на шпальтах газети „Урядовий кур’єр”. – Констатуємо факт: його витіснили іноземні продукти, а провідна українська кіностудія не знімає жодного нового фільму. По суті, країна лишилася без повноцінного вітчизняного кінематографа, і поодинокі фільми, які таки з’являються перед очі глядачів, радше є знахідкою серед кіноруїн сучасності.

54. Охарактеризуйте сучасний літературний процес в Україні

Основні тенденції (характерні риси) сучасного літературного процесу: • Перехід від заідеологізованих схем «соціалістичного реалізму» до пошуку нових естетичних способів моделювання й зображення дійсності. ‘ • Гостра постановка проблем вибору, повноцінного існування нації і свободи індивідуальності. • Піднесення ролі українського слова в розвитку української нації. • Мистецтво – поза політикою. • Звернення до селянської тематики як прояв неповторності української духовності. • Поява нових форм художнього мислення, форм й структури творчості. • Повернення заборонених тоталітарним режимом літературно-мистецьких надбань минулих епох як створення нового погляду на історію України

Відомі сучасні українські поети: Олег Лишега,Василь Герасим'юк,Ігор Римарук,Петро Мідянка,Юрій Покальчук,Іван Малкович,Оксана Забужко,Юрій Андрухович,Кость Москалець,Володимир Цибулько,Ігор Павлюк,Сергій Жадан,Галина Крук,Маріанна Кіяновська,Андрій Бондар,Остап Сливинський,Дмитро Лазуткін,Олег Коцарев,Богдана Матіяш,Павло Коробчук,Ірина Шувалова,Андрій Любка,Лесь Белей.

Провідні прозаїки: Валерій Шевчук,Володимир Діброва,Юрій Винничук,Юрій Ґудзь,Юрій Андрухович,Оксана Забужко,Юрій Покальчук,Юрій Іздрик,Євген Пашковський,Олесь Ульяненко,Степан Процюк,Тарас Прохасько,Наталка Сняданко,Сергій Жадан,Анатолій Дністровий,Дзвінка Матіяш,Ірена Карпа,Таня Малярчук,Любко Дереш.

Одним із перших принципово нових явищ в українській літературі кінця ХХ століття було літературне об'єднання «Бу-Ба-Бу»(Юрій Андрухович,Віктор НеборактаОлександр Ірванець), створене1987року. Ці письменники цілеспрямовано займалися деструкцією образу серйозного популістського українського письменника

55.Охарактеризуйте розвиток українсьської освіти і науки в незалежній Україні

У сучасній Україні система освіти безперервно розвивається, і для неї характерне постійне відновлення й саморозвиток.

1990-ті рр. Замість колишньої єдиної й однакової школи з'явилися гімназії, ліцеї, коледжі, школи різних профілів і напрямів. Відкрито міжнародні школи й університети, приватні школи і вищі навчальні заклади. Замість інститутів і спеціалізованих вищих училищ (військових, цивільної авіації, мистецтва) основні вищі навчальні заклади тепер здебільшого університети й академії.

Середня освіта в Україні впродовж різних історичних епох і в XX ст. зокрема не мала постійного терміну і коливалася від 9-річної (1940 ~" 1950)> 10-річної (1950 - 1967, 1997 ~ І991)і 11-річної до 12-річної.

Також, було запроваджено ЗНО, що замінило вступні іспити до вузу, де навчання стало можливе, як на бюджетній основі, так і на контрактній.

Провідним науковим центром залишається Академія наук України, проголошена в 1994 році національною. Однак і в ній нагромадились серйозні проблеми. Орієнтація на прикладні розробки супроводжувалась падінням престижності фундаментальних досліджень. Понад 90% нових технологічних розробок не впроваджується у виробництво. Серйозною вадою є поділ науки на академічну, вузівську і галузеву. Великі труднощі в матеріально-технічному та кадровому забезпеченні створює низький рівень фінансування. Окремі інститути втратили за останні роки 50-60 % свого кадрового складу.

56.Охарактеризуйте телебачення незалежної України

Українське телебачення сьогодні набуло широких темпів розвитку. Слід зазначити, що Україна зробила гігантський стрибок у розвитку телебачення починаючи з часу проголошення незалежності і до сьогоднішнього дня.

Телеканал СТБ, заснований у 1996р., він транслюється у всіх центрах України та у великих містах з населенням більше 50 тисяч чоловік.

«1+1» найпопулярніший телеканал України. Про це свідчать рейтинги та шалена любов телеглядачів. Заснований у 1995 р. він охоплює своїми «телехвилями» близько 47 мільйонів населення.

Перший Національний - канал випробуваний часом та довірою глядачів, хоч позиціями в рейтингах трішки поступається вищезазначеним.

М – 1 та Новий канал – канали із різними видами інформації та аудиторією, але пов’язує їх широкий злет на вершини рейтингів за останні роки. Обидва канали орієнтуються, здебільшого, на молодого глядача, пропонуючи йому якісну продукцію.

ICTV – перший в Україні недержавний загальнонаціональний канал. Свою історію веде із 1992р. Орієнтований на розважальні програми, покази безлічі зарубіжних фільмів та новини.

57. Охарактеризуйте сутність масової культуриі причини її поширення в Україні (кін. ХХ-поч.ХХІ)

Масова культура— культура, популярна серед широких верств населення в даному суспільстві та переважно комерційно успішна, елементи якої знаходяться повсюди: в кулінарії,одязі, споживанні,засобах масової інформації, в розвагах — контрастуючи з «елітарною культурою».

Основнезавданнясучасноїмасовоїкультури, якзавжди, обслуговуванняеліти- політичної, асьогоднііекономічної, доставкааудиторіїпевнихстандартівповедінки, духовнихзапитів, доказправомірностіідентифікаціїназразкахі"зжиття", формуванняіміджі істереотипівсвідомості, атакожреабілітаціяекономічногопереважанняпевногосоціальногопрошаркузапровадженнямміфівпрорівніможливостівсіхпередвсіма.

Якщо говорити про фактичний стан речей в масовій культурі в сучасній Україні , не можна не визначити значних досягнень у творчості численних музикантів , письменників , художників , у прове – денні чисельних музичних та кінофестивалів , тощо , які саме завдяки незалежності позбулися ідеологічного прессу імають умови для вільних творчих пошуків, хоча часто знаходяться у матеріальній скруті.

58. Охарактеризуйте сучасні молодіжні субкультури в Україні. Визначте їхню роль в українському суспільстві

Після падіння "залізної завіси" на терени пострадянських країн полився каламутний потік різної інформації, що дотепер збиває багатьох людей з пантелику. Мода на все західне (мається на увазі, перш за все, американське) надзвичайно вплинула на "молодіжні субкультури" в Україні.

Субкультура – соціальне угрупування, яке об'єднане тим, що кожен з його представників себе до нього зараховує (тобто ідентифікує).

На сьогоднішній день в Україні поширені такі субкультури: хіпі, панки,скінхеди, хіп-хоп, гопники,готи, рейв, металісти, емо, готи та багато інших.

Головне, що дає молодіжна субкультура - самореалізуватися, суб'єктивно втілитися, тобто оправдати своє перебування в цьому світі. Крім самореалізації субкультура також допомагає реалізувати і інші функції.

  В цілому, альтернативні культури ведуть до збагачення і омолодження всіх інших культур.

59. Охарактеризуйте розвиток українського мистецтва в добу державної незалежності

XX ст., як, мабуть, ніяке інше, дуже насичене різноманітними історичними подіями, характеризується різкою зміною політичних режимів, соціально-економічної ситуації. Звідси різні історичні умови, в яких розвивалася українська культура.

Творчість українських художників вдається до неоромантизму і психоделіку, експресіонізму і неоархаїки, тут можна зустріти елементи соц-арту та реалізму. Найцікавіші художники постмодернізму - О. Гнилицький, Г. Сенченко, О. Харченко, О. Голосій; художники групи "Паризька комуна", "Вольова грань національного постмодернізму", "Одеської школи" - О. Ройтбуд, В. Рябченко, С. Ликов та ін.

В 1990-і рр. відбулося суттєве згортання в Україні концертної діяльності. Державні концертні організації та мистецькі колективи не мали достатніх можливостей вирішувати нагальні творчо-господарські питання. Попри всі труднощі, музичне життя України поступово оновлювалось, наповнюючись національним змістом. Відроджувалася пісенна творчість, розвивалася сучасна українська пісня. Найбільш примітним явищем музичної культури України кінця XX ст. став фестиваль "Червона рута".

Процеси національного відродження зумовили подальший розвиток народної творчості, зростання потягу до обрядових, звичаєвих традицій. На кінець 1990-х рр. в Україні функціонувало понад 18 тис. фольклорних ансамблів.

Протягом останнього десятиріччя умови творчої свободи значно розширили стильові та тематичні межі в театральному мистецтві. Йшли інтенсивні пошуки найефективніших організаційно-творчих і економічних структур, утверджувалася творча самостійність художніх колективів. У 1992 р. в Україні було понад 120 театрів-студій з професійним та напівпрофесійним творчим складом. Нині в Україні діють 99 державних театрів, серед яких драматичні, музично-драматичні, музичні театри юного глядача, театри ляльок системи Міністерства. Позитивною тенденцією сучасного театрального життя України стала поява низки цікавих молодіжних вистав: "Игры на заднем дворе" Національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки, "Сон літньої ночі" Чернігівського облмуздрамтеатру.

Складні та неоднозначні процеси спостерігалися в царині українського кіномистецтва. У 1990-і рр. в Україні діяли п'ять державних кіностудій: Національна кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка, Одеська кіностудія художніх фільмів, Українська студія хронікально-документальних фільмів, Національна кінематика України, Українська кіностудія анімаційних фільмів. Розпочав роботу Національний центр Олександра Довженка. З 1991 р. кінематограф України був спрямований на вільний ринок. Художник одержав свободу творчості, але ту свободу жодним чином не врегулювали законодавчо

60.Проаналізуйте проблеми міжкультурного діалогу в Україні і зовнішні культурні впливи на межі ХХ-ХХІ ст..

В останні роки посилились міжнародні контакти українських митців. Численні виступи українських виконавських колективів, виставки творів з колекцій провідних українських музеїв, експозиції українських художників сприяють зміцненню міжнародного авторитету України. Українські митці брали участь в різних міжнародних фестивалях. Одночасно відбувається активне ознайомлення вітчизняної аудиторії з кращими набутками світового мистецтва, його новими стильовими й жанровими пошуками.

На українському телебаченні транслюють американські, англійські, французькі, італійські фільми, телепередачі тощо. На радіохвилях звучать композиції виконавців різних країн на різних мовах. Зарубіжними дизайнерами розробляються нові тенденції в моді, які український народ із задоволення приймає й використовує. Мережа Інтернет, також дозволяє «доторкнутися» до світової культури. Таким чином, все це впливає на українську культуру.

Проте існують певні проблеми: по-перше, відбувається значна зміна української культури й української свідомості під впливом іноземних культур. Українці переймають «чужі» канони, традиції, забуваючи про своє, таким чином іноземне вважається більш престижнішим, ніж українське.

По-друге, Україна на сьогоднішній день, мало чого може дати світовій культури. Це стосується українського кіно, яке знімається в малих кількостях, й не є конкурентоспроможним на світовому ринку кіноіндустрії. Українські співаки не є всесвітньовідомими. Лише в деяких культурних напрямах Українське мистецтво є конкурентоспроможним.