14.Меркантелізм-характерні риси і етапи

У Західній Європі меркантилізм зародився вже в XV ст., але великого поширення набув у XVII ст. Головною передумовою ге-нези меркантилізму був розклад феодалізму та зародження капіталізму. К. Маркс, характеризуючи той період, назвав його «початковим нагромадженням капіталу», пов'язаним з найбру-тальнішими формами насильства: розоренням дрібних виробників, колоніальними загарбаннями, работоргівлею.Ідеологію меркантилізму розкривають такі головні положення:1).ложення:1).багатство — це не що інше, як нагромадження грошей; 2)багатствостворює потрібні передумови для утворення багатства, а тому потребуєпостійного заохочення й розвитку; 3). Безпосереднім джерелом багатства єсфера обігу; 4). сфераобігу є водночас і джерелом прибутку, що утворюється завдяки продажу товарів за більш високою ціною5). не будь-який обіг товарів і грошей є джерелом багатства - джерелом багатства є лише зовнішня торгівля; 6). баланс зовнішньої торгівлі має бути активним, тобто треба менше купувати в іноземців і більше їм продавати меркантилістська політика і теорія пройшли 2 етапи у своємурозв-ку. Це ранній меркантилізм, (монетарна система), і розвинутиймеркантилізм (мануфактурний).

Ранній виник іще до епохи великих географічних відкриттів. Представники- Вільям Стаффорд в Англії та Гаспар Скаруффі в Італії. Ранній меркантилізм ґрунтувався на теорії грошового балансу, яка мала 2 зав-ня: по-1-е, залучити в країну якомога більше грошей з-за кордону; по-2-е — зберегти гроші в самій цій країні. Відтак поставала вимога якнайменшого витрачання і якнайбільшого нагромадження грошей у країні з одночасною забороною їх вивезення.

Мануфактурний досяг свого розквіту у XVII ст. Представниками - Томас Мен у Англії, Антуан Монкретьєн у Франції, Антоніо Сєрра в Італії. Виникла власне сис-ма меркантилізму, для якої хар-рною є теорія торгового балансу. Пізні меркантилісти центр ваги перенесли зі сфери грошового обігу у сферу товарного обігу. Вони ставили своїм зав-ням забезпечення активного торгового сальдо.

15. Сутність і передумови первісного накопичення капіталу

Передумови для первісного нагромадження капіталу формувалися у період переходу від феодалізму до капіталізму /Європа, 16‑17 ст./. Цей перехід характеризується: 1) первісним нагромадженням капіталу /підготовка основних умов для розвитку капіталістичного виробництва/; 2) пануванням у промисловості мануфактури; 3) збереженням феодального устрою и феодального способу виробництва /окрім Англії й Нідерландів/; 4) у Великобританії з початку 18 ст. швидко розвивалася промисловість, сільське господарство та зовнішня торгівля /у цих сферах панувала англійська буржуазія/, формується пролетаріат.

Первісне нагромадження капіталу – історичний процес відокремлення виробника від засобів виробництва; нагромадження ресурсів, перш за все, грошових, у майбутніх капіталістів. В результаті зазначеного процесу засоби виробництва та життєві засоби перетворюються на капітал, а безпосередні працівники стають найманими робітниками.

В класичній формі процес первісного нагромадження капіталу притаманний Англії /остання третина 15–17 ст./.

Формування пролетарів: швидкий розвиток мануфактур обумовлювався отриманням великих прибутків. Виникала потреба у відповідному розвитку вівчарства, що вимагало поширення пасовиськ, а це відбувалося за рахунок: 1) общинних земель /виселення селян/; 2) церковних земель /реформування общинних земель/; 3) державних земель /дари/. Пролетаріат /наймані робітники/ утворювався з селян і монастирських селян. Риси найманого робітника: 1) юридично вільний; 2) не має іншої власності, окрім робочої сили.

Формування капіталістів здійснюється із: заможних селян, ремісників, феодалів. Селяни ставали фермерами, ремісники – промисловими капіталістами, а феодали через торгівлю і лихварство розвивали торговий капітал.

Основні методи первісного нагромадження капіталу: 1) позаекономічні /насильницький, грабежі, шахрайство/, 2) економічні /державний борг, колоніальні завоювання/.

Майже усі колонії належали Іспанії та Португалії. Англія використовувала ці колонії для первісного нагромадження шляхом: 1)контрабандної торгівлі з колоніями; 2)работоргівлі африканськими неграми; 3)піратства проти Іспанії; 4)монопольної торгівлі з Росією та Україною.