- •Тема 1. Національна економіка: загальне та особливе
- •1.2. Моделі національних економік
- •1. За типом власності на засоби виробництва (формаційний підхід):
- •1.3. Стадії розвитку національної господарської системи України
- •1.4. Напрямки економічних реформ в Україні
- •1.5. Основні економічні показники національної економіки
- •1. Обчислення обсягу національного виробництва
- •Тема 2. Економічні теорії та базисні інститути національної економіки
- •2.1. Економічні теорії національної економіки.
- •2.2. Базисні інститути національної економіки.
- •2.1. Економічні теорії національної економіки
- •2.2. Базисні інститути національної економіки
- •Тема 3. Теорія суспільного добробуту та соціально-ринкової економіки
- •3.2. Утилітарна теорія суспільного добробуту
- •3.3. Соціально орієнтована ринкова економіка
- •Тема 4. Характеристика економічного потенціалу національної економіки
- •4.2. Природно-ресурсний потенціал
- •4.3. Населення країни як чинник її розвитку. Трудовий потенціал.
- •4.4. Науково-технічний потенціал
- •4.5. Інформаційний потенціал
- •4.7. Зовнішньоекономічний потенціал
- •4.8. Екологічний потенціал
- •Тема 5. Інституціональні чинники розвитку національної економіки
- •5.2.Населення як рушійна сила розвитку національної економіки
- •5.3. Матеріально-технічна база розвитку національної економіки.
- •Тема 6. Функціонування інфраструктури національного ринку
- •6.1. Сутність, склад та функції ринкової інфраструктури.
- •6.2. Основні елементи спеціалізованої ринкової інфраструктури та їх характеристика.
- •6.1. Сутність, склад та функції ринкової інфраструктури
- •6.2.Основні елементи спеціалізованої ринкової інфраструктури та їх характеристика
- •Тема 7. Державність та державне управління економікою
- •7.2. Сутність, об'єкти,суб'єкт та методи державного регулювання економіки
- •7.3. Економічні функції держави ( functio – виконання, обов’язок)
- •7.4. Система органів державного регулювання економіки
- •7.6. Шляхи вдосконалення державного регулювання національної економіки
- •Тема 8 демократія, економічна свобода та економічний порядок
- •8.2. Бюрократія та бюрократизм.
- •8.3. Економічна свобода та економічний порядок.
- •Тема 9. Структурна перебудова національної економіки
- •9.2. Державне регулювання структурних зрушень в економіці
- •Пріоритети державної структурної політики
- •9.3. Основні напрями державної структурної політики:
- •Тема 10. Програмування та прогнозування в національній економіці
- •10.2. Державна програма економічного і соціального розвитку як форма макроекономічного регулювання.
- •10.4. Принципи прогнозування в національній економіці.
- •Тема 11 політика економічного зростання в національній економіці.
- •11.2. Типи та способи економічного зростання
- •11.3. Чинники економічного зростання:
- •11.4. Механізми забезпечення економічного зростання
- •Тема 12. Інституціональні форми інтеграції національної економіки у світове господарство
- •12.1. Форми інтеграції у світовому господарстві
- •12.2. Економічна інтеграція України у світове господарство
- •12.1. Форми інтеграції у світовому господарстві
- •Цілі формування вез та шляхи їх реалізації
- •12.2. Економічна інтеграція України у світове господарство
- •Пріоритети національної економіки України за етапами історичного розвитку
- •Література Основна
- •Додаткова
- •Періодичні видання
3.3. Соціально орієнтована ринкова економіка
Визначення суспільних потреб та інтересів здійснюється через узагальнення і поєднання особистих, колективних і державних інтересів. Суспільним джерелом виникнення цілей є потреби та інтереси людей. Різноманітність потреб, поглядів, мотивів та інтересів згідно з постіндустріальною концепцією розвитку є необхідною й бажаною, тому що породжує в суспільстві той потенціал, який забезпечує його динамічний розвиток.
Потреби та інтереси людей агрегуються (узагальнюються) політичними партіями, громадськими організаціями, спілками тощо й трансформуються в колективні інтереси. Консенсус і компроміс між різними політичними силами щодо суспільних цінностей досягаються застосуванням демократичних соціальних технологій (референдумів, виборів, переговорів, вивчення громадської думки та ін.), реалізацією принципів соціального партнерства. Ідеальна ситуація — коли індивідуальні й асоційовані суб'єкти усвідомлюють необхідність і корисність цілей ДРЕ та добровільно беруть участь у реалізації таких.
Обґрунтування цілей необхідне для їх чіткого визначення. Цілі формулюються на майбутнє, яке невідоме, ймовірне, альтернативне, відкрите. Передбачають його на базі інформації про минуле. Усе, що вже сталося, нам відоме. А що буде, можна лише припускати, хоч аналіз історичних тенденцій та закономірностей створює передумови для передбачення майбутнього. Без уявлення про майбутнє не можна будувати економічну політику взагалі.
Сутність ДРЕ потребує механізму побудови цілей, зокрема, логічного просування від абстрактного загального передбачення (футурології) до конкретного прогнозування, а далі — до макроекономічного планування та програмування. Відмова від планування означає відмову і від регулювання, оскільки в
Стратегічною метою України за умов трансформації, спрямованої на поєднання механізмів ринкового саморегулювання та державного регулювання, є побудова соціально орієнтованої ринкової економіки. Цей напрям є вітчизняним трактуванням загальносвітової тенденції руху до постіндустріальної цивілізації, який має бути здійснений еволюційним, безконфронтаційним шляхом, і означає перехід від «людини для економіки» до «економіки для людини». Дерево стратегічних цілей в епоху реформування «поростає» гілками забезпечувальних цілей:
- ціль соціальної політики— формування громадянського суспільства;
- цілі політики у сфері виробництва — формування постіндустріального технічного й технологічного способу виробництва та відповідної структури економіки, створення сприятливого економічного середовища;
- цілі розвитку економічних відносин — становлення багатоукладної економіки; становлення ринкового господарства і системи ДРЕ; перехід до нового типу економічного зростання, орієнтованого на задоволення потреб населення;
- цілі формування соціальної структури і соціальних характеристик суспільства — становлення соціальної структури, яка базується на спільності професійних та інших інтересів; досягнення сучасних параметрів і характеристик рівня життя населення; формування так званого «середнього класу»; формування механізмів розв'язання соціальних суперечностей і т. д.;
- цілі формування системи демократії - комплекс напрямів, зокрема, становлення механізму боротьби з авторитаризмом, адмініструванням, бюрократизмом і корупцією;
- цілі щодо розвитку міжнародних економічних, політичних, культурних, гуманітарних зв'язків та ін.
З метою втілення стратегічних, тактичних і оперативних цілей має формуватися концепція соціально-економічного розвитку. Концепція (лат. сопсеptіо — сприйняття) — це система поглядів на певні явища, а також спосіб їх розуміння, інтерпретації. Розробка концепції - необхідна умова послідовної економічної політики. Вона розробляється на довго-, середньо- і короткострокову перспективу. Концепція ґрунтується на трьох основних елементах: аналізі стану економіки, аналізі цілей і виборі інструментів державного регулювання.
З аналізу стану економіки починається раціональна економічна політика. Він має базуватися на показниках динаміки, структури, ефективності, міжнародних порівняннях, охоплювати весь спектр проблем функціонування економіки. Змістовний аналіз — необхідна передумова прогнозування.
Метою аналізу цілей і пріоритетів є зіставлення стратегічних, тактичних і оперативних цілей із можливостями економіки. Результатом такого зіставлення є корегування цілей, які підлягатимуть реалізації через макроекономічні плани (програми) на довго-, середньо- і короткостроковий періоди.
Найважливішими засобами формування і реалізації стратегії соціально-економічного розвитку є прогнозування, макроекономічне планування та державне програмування.
Стратегію соціально-економічної політики України висвітлено у Посланні Президента України до Верховної Ради України (2002 р.) «Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002—2011 роки».
Практична реалізація завдань довгострокової стратегії має забезпечити розвиток України як високорозвиненої, соціальної, демократичної правової держави, її інтегрування у світовий економічний процес як країни з конкурентоспроможною економікою, здатною вирішувати найскладніші завдання розвитку. Мета перетворень в економічній сфері - формування сильної держави, активізація її регулювальної функції, збереження і посилення ринкового вектора розвитку. Визначальними пріоритетами проголошено такі:
Створення передумов для набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзі. Вступ до Європейського Союзу (ЄС) розглядається як основне геополітичне завдання України.
Забезпечення сталого економічного зростання - подолати розрив в обсягах ВВП на душу населення між Україною та державами — членами ЄС.
Утвердження інноваційної моделі розвитку. Мета структурної перебудови - подолання сировинного вектора розвитку економіки, формування інвестиційного потенціалу, розвиток фінансової інфраструктури, активізацію науково-технічної та інноваційної політики, реструктуризацію державних підприємств і розвиток інтелектуального потенціалу суспільства.
Соціальна переорієнтація економічної політики. Головне завдання - забезпечення реалізації прав і свобод громадян, утвердження середнього класу — основи політичної стабільності та демократизації суспільства, обмеження диференціації доходів населення та подолання бідності.