Експертна матриця

Напрямок дослідження (запитання для експертів)	Експерти
	1	2	3	4	...	п
1	С1.1	С1.2	С1.3	С1.4	...	С1.n
2	С2.1	С2.2	С2.3	С2.4	...	С2.n
3	С3.1	С3.2	С3.3	С3.4	...	С3.n
...	...	...	...	...	...	...
...	...	...	...	...	...	...
т	Сm.1	Сm.2	Сm.3	Сm.4	...	Сm.n

• метод «Дельфі» – систематичний збір інформації про об’єкт прогнозування шляхом опитування експертів та узагальнення даних. Особливості методу:

• анонімність експертів (учасники експертної оцінки не знайомі один з одним);

• використання результатів попереднього туру опитування (із анкет вибирається необхідна інформація);

• статистичний характер групової відповіді (відображення точки зору більшості).

Метод «Дельфі» призначений для визначення й оцінки ймовірності настання тих чи інших подій. Метод дає змогу узагальнити думки окремих експертів. Процес прогнозування за цим методом здійснюється так: прогнозист вилучає з анкет попереднього опитування лише ту інформацію, яка стосується проблеми. Прогноз містить думку більшості експертів.

Формалізовані методи прогнозування – складання прогнозу на основі використання математичних формул та економіко-математичних моделей для визначення кількісних параметрів. Використання формалізованих методів доцільне при наявності достатньої фактографічної інформації й чіткої тенденції розвитку об’єкта прогнозування. До формалізованих методів прогнозування належать методи прогнозної екстраполяції та моделювання.

Методи екстраполяції. Екстраполяція передбачає вивчення стійких тенденцій економічного розвитку, які склалися в минулому й нині та перенесення їх у майбутнє. Ці методи базуються на припущені того, що закономірність (тенденція) розвитку об’єкта в минулому буде незмінною протягом певного часу і в майбутньому. Але оскільки в дійсності тенденція розвитку може змінюватися, то прогнозні результати слід розглядати як імовірнісні.

Економіко-математичне моделювання – спосіб прогнозування, що передбачає конструювання моделі (зразка) реального процесу чи явища, які мають відбутися в майбутньому.

Економіко-математична модель – система формалізованих співвідношень, які описують основні взаємозв’язки елементів, що утворюють економічну систему.

Засоби прогнозу не в змозі відтворити усю складність й багатогранність об’єкту прогнозування. В процесі прогнозування важливо використовувати так званий принцип Оккама, згідно якого в економічних моделях слід прямувати до мінімуму припусків.

Економіко-математичне моделювання полягає у побудові моделі, яка означає міру, зразок. Економічна модель являє собою умовний образ об’єкта дослідження. Економіко-математичне моделювання дозволяє імітувати реальні економічні процеси.

Чітко класифікувати економіко-математичні моделі, які застосовуються у прогнозуванні, важко, можна лише з певною часткою умовності виділити декілька груп:

• факторні моделі;

• структурні моделі;

• комбіновані моделі;

• сітьові моделі;

• економетричні моделі.

Факторні моделі описують залежність рівня і динаміки певного економічного показника від рівня і динаміки показників-аргументів, тобто факторів, що впливають на нього. Моделі бувають одно - і багатофакторні (прикладом може бути виробнича функція).

Модель виробничих функцій, яка відображує залежність рівня виробництва (залежні змінні) від витрат різних виробничих ресурсів (незалежні змінні). Залежність між різними видами ресурсів і обсягами випуску продукції виявляється рівняннями.

Більшість моделей, які описують макроекономічні процеси, є багатофакторними (формування попиту на товари залежно від купівельної спроможності, цін тощо).

Структурні моделі описують співвідношення та зв’язки між окремими елементами системи як єдиного цілого. Такі моделі мають матричну форму і застосовуються для аналізу і прогнозу міжгалузевих та міжрегіональних зв’язків (міжгалузевий баланс виробництва і розподіл продукції).

Комбіновані моделі досліджують характеристики як структурних так і факторних моделей.

Сітьові моделі мають основним завданням оптимізацію прогнозних рішень за допомогою методів математичного програмування. За їх допомогою складають оптимальні програми випуску продукції за наявних ресурсів, оптимального завантаження виробництва, раціонального розвитку окремих регіонів тощо.

Імітаційні моделі відображають розвиток економіки як складної економічної системи (наприклад, модель макроекономіки - система національних рахунків, модель структури економіки тощо).