53.Характеристика розміщення лісосмуг

Вид лісосмуг Виоги розміщення

Полезахисно-водорегулюючі лісосмуги розміщуються на опуклих і гребенеподібних вододілах. Їх розміщення визначається напрямком вододілів. Ширина цих лісосмуг – 9-15 м.

Водорегулюючі лісосмуги розміщуються на землях крутизною більше 2° впоперек схилів або під

невеликим кутом до горизонталей. Ширина водорегулюючих лісосмуг

12-15 м. Віддаль між лісосмугами на схилах залежить від величини

схилів. Так, при крутизні схилів 2-3° лісосмуги проектують через 400-

350 м; при 4-5°– 300-250 м; на схилах 6° і більше через 250-200м.

Прибалкові і прияружні лісосмуги проектують для укріплення схилів балок і ярів (за винятком тих ярів, які передбачаються під виположування чи засипку). Ширина прияружних

лісосмуг – 21 м. Суцільне заліснення відводяться ділянки на дуже крутих схилах, на придатних для використання в сільському господарстві. Суцільному залісненню підлягають також яри, за винятком тих, які за проектом намічаються під

виположення чи засипку. Лісосмуги, які розміщуються на берегах водоймищ

відіграють не лише протиерозійну роль, а й вітрозахисну, та сприяють

кольматації наносів, що поступають з ділянок, розміщених вище по

рельєфу. Ширина цих лісосмуг намічається такою, як прияружних.

Полезахисні поділяються повздовжні та поперечні, які захищають поля від вітрової

ерозії. Повздовжні поєднують із довгим сторонами полів, а поперечні із короткими

54. До польових належать шляхи, які обслуговують польові виробничі процеси і є

продовженням сітки магістральних шляхів. Вони призначені для перевезення вантажів з

полів і на поля, для переїздів працівників, для обслуговування працюючих на полях

машинно-транспортних агрегатів, заправки машин паливно-мастильними матеріалами, а

сівалок - насінням, для холостих заїздів і поворотів. Ширина польових шляхів - 4-5м.

З метою максимального скорочення транспортних затрат магістральні та польові

шляхи доцільно розміщати прямолінійно і по найкоротшому напрямку вздовж меж

сівозмінних масивів і полів сівозмін за умови мінімуму затрат на їх будівництво. Під час

проектування напрямків шляхів необхідно дотримуватися вимог:

• шляхи слід розміщати на стійких до розмиву ґрунтах;

• на шляхах повинно зустрічатись якомога менше перешкод (ярів, балок, річок, канав,

боліт тощо), які вимагають влаштування системи інженерних споруд;105

• шляхи не повинні відрізати дрібних земельних ділянок, не зручних для механізованого

обробітку;

• на трасі не повинно бути ухилів більше 5° у рівнинній місцевості, 7° у хвилястій і 8° у

гірській місцевості.

55. Завдання устрою території кормових угідь умовно можна розділити на дві групи: технологічного і організаційно-територіального характеру. У технологічному (або агрогосподарської) відносно необхідно забезпечити не тільки високу врожайність сінокосів і пасовищ, а й періодичну возобновляемость, а також поліпшення ботанічного складу травостою і поживності кормів. У територіальному та організаційно-господарському відносинах необхідно домогтися найбільш повного використання зеленої маси протягом усього періоду відростання і пасіння худоби. Відомо, що ці періоди не збігаються, так як найбільший вихід зеленої маси доводиться на певні місяці, а потреба худоби рівномірно розподіляється на весь пасовищний період. Тому необхідно організувати заганяючи або порційну систему пасіння, поєднання її з сінокосіння та заходами з догляду та ремонту пасовищ. Тобто завдання полягає у введенні комплексу агрогосподарської, агротехнічних і організаційних заходів, які можливо здійснити тільки в системі сінокосо-, пасовищезмін.

Облаштування території сіножатей та пасовищ - досить складний захід. Воно базується на польовому обстеженні, вивченні сучасного стану окремих ділянок і їх характеристики по рельєфу, грунтів, рослинності, культуртехнічних станом, водно-повітряного режиму, характеру зволоженості та іншим умовам. На підставі обстеження визначається вихід зеленої маси по місяцях, склад і поживність кормів, а також заходи щодо поліпшення угідь та травостою. При влаштуванні території пасовищ вирішуються такі питання:

• розміщення гуртових та отарних ділянок;

• розміщення загонів чергового нацьковування;

• розміщення скотопрогонів;

• розміщення літніх таборів і водопійних пунктів.

У тісній ув'язці з цими елементами устрою території організується пастбищеоборота.

При влаштуванні території сінокосів вирішуються такі питання:

• розміщення сенокосооборотних і бригадних ділянок;

• розміщення дорожньої мережі;

• розміщення польових станів та водних джерел.

56. Пасовищезміна – це науково обґрунтована система використання пасовищ, що

передбачає чергування випасу, поточного догляду, сінокосіння та відпочинку в поєднанні

з систематичним проведенням заходів по покращенню травостою. Існує ділянкова

пасовищезміна та групова.

Ділянкова пасовищезміна передбачає організацію окремої пасовищезміни для

кожної випасної групи тварин (гурту, табуну, стада, отари), а групова – чергування систем

використання пасовищ по окремих полях пасовищезміни, тобто кожне поле, відводиться

на певний рік випасу для випасної групи тварин.

Елементи впорядкування території пасовищезміни:

1. Розміщення гуртових ділянок.

2. Розміщення загонів чергового стравлення.

3. Розміщення скотопрогонів

4. Розміщення літніх таборів та водних джерел.

Основні питання, які вирішуються при розміщенні гуртових ділянок – це

формування випасних груп худоби, визначення площі випасних ділянок та територіальне

розміщення цих ділянок відносно рельєфу, ґрунтового покриву та інших природних та

просторових умов.

57. Облаштування території сіножатей полягає в розміщенні бригадних і сінокосозмінних ділянок, дорожньої мережі, джерел водопостачання.При частковому використанні сіножатей для випасу тварин проектують сінокосо-пасовищезміни, скотопрогони й водні джерела, закріплюють сіножаті за випасними групами худоби. Облаштування території сіножатей передбачає розробку певної системи їхнього використання й догляду за травостоєм. На високопродуктивних лугах з гарним природним травостоєм уводять п'яти-, шести-ділянковий сінокосозміна, у якому передбачають вибірковий підсів трав на площах зрідженого травостою. У сінокосозмінаах при корінному поліпшенні лугів передбачають періодичне, через 5-8 років, поновлення травостою шляхом повного залуження складними травосумішами бобових і злакових трав.Щоб підвищити врожайність сіножатей і створити умови для подальшого її росту, рекомендують сполучити, де це можливо, сінокісне використання з пасовищним і регулювати строки скошування

58.Обгрунтувння облаштування території кормових угідь. В створені кормової бази значну роль відіграють кормові угіддя. До таких угідь відносять пасовища та сінокоси. Серед пасовищ та сінокосів виділяють: природні не поліпшені різних типів, докорінно поліпшені, культурні та зрошувані.В умовах інтенсифікації сільськогосподарського виробництва для створення міцної кормової бази важливе значення має підвищення продуктивності природних кормових угідь. Для цього розробляють заходи щодо їхнього поліпшення й правильного облаштування території.Кормові угіддя - земельні ділянки, рослинний покрив яких використовується на сіно, сінаж, силос, трав'яну муку і для випасу худоби.

59. Економічна і соціальна ефективність проекту визначається результатами вирішення тих завдань, які ставляться в процесі землеустрою. Економічна ефективність може бути виражена системою агроекономічеських, технічних і економічних показників. Агроекономічні показники якнайповніше відображають загальні результати виробничо-господарської діяльності на рік повного освоєння проекту. До них відносяться обсяги валового виробництва, планована реалізація продукції, структура виробництва і посівних площ, врожайність основних сільськогосподарських культур, поголів'я і продуктивність худоби. Очевидно, що ці показники є результатом всесторонньої діяльності підприємства: зростанням матеріально-технічної оснащеності, впровадженням передових технологій і систем ведення сільського господарства, вживанням нових сортів, селекцією тварин, поліпшенням кадрового потенціалу і інших заходів, включаючи раціональну організацію території. Характеризуючи розвиток сільськогосподарського виробництва в цілому, агрогосподарчі показники не дозволяють вичленувати ефективність землевпоряджувальних заходів і міру їх впливу на кінцеві результати Таким чином, основний ефект землеустрою виражається в прирості чистого доходу і зниженні виробничих витрат. Соціальна ефективність організації угідь і устройстваїх території виражається в створенні культурних агроландшафтов, оздоровленні природного довкілля, задоволенні естетичних і рекреаційних потреб населення. У зв'язку з поліпшенням конфігурації земельних масивів, полів і робочих ділянок підвищується продуктивність механізованих робіт, їх привабливість і результативність. Це означає поліпшення умов праці, його оплати, зменшує стомлюваність механізаторів. Слід підкреслити, що розділення ефективності проекту внутрішньогосподарського землеустрою на економічну, екологічну і соціальну є умовним. Всі види ефективності зрештою відбиваються на економічних результатах діяльності підприємства і добробуті його працівників і акціонерів.

60.. Широкий діапазон і специфіка вживання земельноресурсной інформації визначає основні вимоги до планово-картографічних матеріалів, що створюються і використовуваним в процесі землеустрою і земельного кадастру. До таких вимог відносяться: — цілісність і повнота інформації; — максимальна уніфікація; — компактність і наочність (хороша читаність); — точність (деталізація) і достовірність; — безперервність оновлення і узгодженість. Вимога цілісності планово-картографічних матеріалів передбачає, що карти і плани, що включаються в їх склад, досить глибокий і всесторонньо відображають всі складові частини заданої тематики, а також відповідають їй за змістом і структурі.. Інформативність карт і планів полягає у відображенні тих основних показників, які якнайповніше і об'єктивно характеризують об'єкт картографування. Вимога компактності виражається в створенні карт і планів в такій формі, яка доцільна і зручна у використанні і зберіганні, а також забезпечує мінімальну витрату часу на пошук необхідної інформації. Наочності добиваються максимальним вживанням загальноприйнятих умовних знаків і способів зображення явищ, що картографуються, з широким використанням їх сучасних модифікацій, направлених на підвищення точності їх відображення, розкриття структури, динаміки, взаємозв'язків і пр.; забезпеченням логічності побудови легенд карт і лаконічності пояснень в них, їх порівнянності; багатобарвним оформленням карт з врахуванням існуючих традицій, використання для відображення угідь контрастних кольорів і уніфікованих внемасштабних знаків і так далі Точність і певна міра деталізації планів і карт визначається їх призначенням і використанням в різних цілях. Основним показником, вказуючим на міру точності і деталізації плану, карти, є масштаб. Вимога достовірності планово-картографічних матеріалів викликана важливістю і актуальністю завдань, що вирішуються з їх допомогою при землеустрої і земельному кадастрі. Дана вимога досягається використанням максимально об'єктивних, конкретних, сучасних, найбільш актуальних і важливих показників, вживаних і отриманих у виробничих цілях; обліком взаємозв'язку якісних і кількісних показників і характеристик; географічною достовірністю у відображенні регіональних особливостей територій і явищ, що відображуються; тематичною повнотою вмісту карт. Вимога безперервності оновлення інформації, що представляється на картах і планах, викликано необхідністю надання достовірній інформації про об'єкт, відповідно визначаючи оперативність способів оновлення інформації і її зберігання. Дані вимоги, що пред'являються до якості планово-картографічного матеріалу, визначають технічні умови, методи і способи їх виготовлення.

61. ВИГОТОВЛЕННЯ ПЛАНОВО-КАРТОГРАФІЧНИХ МАТЕРІАЛІВ

1.1. ТОПОГРАФО-ГЕОДЕЗИЧНІ ВИШУКУВАЛЬНІ РОБОТИ

1. Прокладання полігонометричних ходів

Кінцева продукція повинна включати матеріали польових вимірювань і камеральної обробки, сформовані в справу про об'єкт (населений пункт, ділянку).

2. Прокладання теодолітних ходів

Кінцевою продукцією є: матеріали польових вимірювань, каталог координат, пояснювальна записка об'єднані у справу на об'єкт (ділянку).

.3. Прокладання нівелірних ходів

Робота завершується складанням матеріалів вимірювань і їх обробки та об'єднаням у справу на об'єкт (ділянку).

4. Топографічні зйомки (мензульні і тахеометричні)

Робота завершується складанням матеріалів польових вимірювань, планшетів зйомки, викреслених олівцем, кальки контурів і висот (план тахеометричної зйомки), сформованих у справу на кожний планшет.

.5. Горизонтальні зйомки (мензульні і теодолітні)

Кінцевою продукцією є: матеріали, одержані при створенні знімальної основи; план зйомки, викреслений олівцем, матеріали польових вимірів, сформовані у справу на об'єкт (ділянку).

6. Оновлення кадастрових планів і карт.

Кінцевою продукцією є: оновлений планово-картографічний матеріал і матеріали польових вимірювань, сформовані в справу.

.7. Прорубування просік і візирок

При прорубуванні просік і візирок виконуються такі роботи: інструментальне визначення напрямку прорубки просіки (візирки); вирубка просіки (візирки); очищення стовбурів дерев від гілок і складання їх у купи; розчищення просіки (візирки) від рослинних залишків.

Кінцевим результатом роботи є просіка (візирка) заданої ширини.

8. Виготовлення ґрунтових реперів і межових знаків

Кінцевою продукцією є виготовлений репер (межовий знак).

9. Закладка межових знаків, ґрунтових реперів, центрів полігонометрії

Кінцевою продукцією є: закріплений на місцевості знак; список знаків, топографічна карта з їх місцезнаходженням, акти здачі на збереження, сформовані у справу на знак.

62.геоінформаційні технології

Наприкінці XX ст. виник новий тип інтегрованих інформаційних систем, які отримали скорочену абревіатурну назву - ГІС (геоінформаційні системи).

Сучасні геоінформаційні системи являють собою новий тип інтегрованих інформаційних систем, які, з одного боку, поєднують методи обробки даних багатьох автоматизованих систем (АС), що раніше існували, а з іншого - мають свою специфіку в організації і обробці даних. Саме це стало основою для створення нових автоматизованих систем управління (АСУ) на основі ГІС. Це зумовлює особливе значення ГІС як сучасного засобу організації багатьох видів виробництва.Однак визначення ГІС як "комп'ютеризованої бази даних (БД)", "як системи управління", в якій зберігаються "просторові дані", потрібно вважати невірним або застарілим з ряду причин. По-перше, не тільки база даних (і не одна) може входити в склад ГІС, оскільки повна технологія обробки інформації в ГІС значно ширша, ніж робота з базою даних. По-друге, сучасна ГІС розрахована не просто на обробку даних, а на проведення в багатьох ситуаціях експертних оцінок. Іншими словами, ГІС повинна включати у свій склад експертну систему, а цього на рівні тільки бази даних досягнути неможливо, оскільки експертна система є більш загальною відносно БД. Нарешті, дані, які обробляє і зберігає ГІС, мають не тільки просторову, але й тимчасову характеристику, що важливо насамперед для географічних даних.