- •2.Порівняння наук. Пізнання і виховання
- •3. Умови процесу виховання ґрунтується на таких принципах:
- •5.Предмет і категорії дидатики
- •7.Методи наук-пед досліджень в суч. Пед.
- •10.Закономірності р-тку особистості
- •11.Складові структ. Елементи процесу засвоєння
- •12.Факульт. Заняття та екскурсії
- •14. Способи організації навч. Діяльності на уроці
- •15.Звязок вих. І життя
- •17.Пед діагностика та діагностування
- •18.Роль діяльності учня, види
- •1. Репродуктивна та продуктивна діяльність співвідносяться як два елементи єдиного цілого: репродукція виступає як підготовча фаза, а творча діяльність – як основна;
- •2. Ці типи діяльності співвідносяться в кожній ланці: у першій ланці метою виступає репродукція, а як елемент творчість, у другій ланці – навпаки;
- •3. Обидва типи співвідносяться діалектично-динамічно. Переходячи один у другий.
- •19.Попередженння неуспішності
- •20 Певні умови у вихованні. Які?
- •24. Держ.-норм.Документи про освіту в школі
- •25. З якою метою викор. Методи форм. Сусп. Свідомості
- •26 Риси вчителя
- •28. Педагог.Майстерність учителя
- •29.Модель відносин особистості та колективу
- •30. Ефективність покаранняі і заохочення
- •31.Авторитет вчителя, тактовність
- •32.Методи стимулу і заохочення
- •33.Компоненти змісту освіти
- •34. Ознаки колективу
- •35.Специфіка пед.Діяльності
- •38.Вимоги принципу науковості навчання
- •39.Специфіка сімейного виховання
- •40.Принцип гуманізації суспільства Гуманізація виховання
- •45.Функції сімї проблеми
- •46.Повний аналіз уроку
- •48. Особистість в гуманістичній концепції виховання
- •49 Умови р-тку колективу
- •50.Словесні методи навчання
- •52. Зміст і мета громад. Вих
- •53. Наочні методи виховання
- •5Моральні основи виховання
- •55.Мета практичн. Засобів
- •57.Класифік. Засогбів наочності
- •58. Умови вибору методу навчання
- •59.Законосірності вих. Процесу
- •64. Трудове виховання учнів
- •71.Організац. Ф-ми навчання
- •72. Формування естет. Смаку
- •73.Пед. Конфлікти
- •75. Фіз. Виховання
- •76.Типи навч. Кол-вів
- •77.Суч. Типолог. Уроку
- •1. Урок засвоєння нових знань
- •79. Гуманістичне вих.
- •88. Роль пед. Спілкування
- •89. Зв'язок вих.Із навчанням
- •93. Суч. Дидакт. Процеси
89. Зв'язок вих.Із навчанням
Принцип зв'язку виховання з навчанням відображає важливу закономірність освіти й розвитку особистості. Реформи освіти в Україні спрямовані на всебічний розвиток особистості, виховання поваги до прав і свобод людини. Закон України про освіту зобов'язує кожного педагога "особистим прикладом затверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працьовитості, поміркованості, інших чеснот". Єдність виховання і навчання - провідна ідея Державної національної програми "Освіта" ( “Україна XXI століття"). "Головна мета національного виховання - набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу..." [44]. Це положення відповідає класичному визначенню педагогіки: „Педагогічний, навчально-виховний процес є органічною єдністю процесів навчання, виховання та розвитку. Суть його полягає у передачі соціального досвіду старшими і засвоєнні його підростаючими поколіннями шляхом їх взаємодії, спрямованої на задоволення сучасного суспільства у всебічному, гармонічному розвитку особистості” [44]. Правильно організований навчальним процес вирішує двоєдине завдання „навчаючи - виховуй, виховуючи – навчай”. Учитель на кожному занятті зобов'язаний керуватися конкретною метою виховання. Він розвиває розум і пам'ять, формує світогляд і переконання, привчає учнів до інтелектуальної праці, виховує особистість. Дослідження тенденції щодо сучасного підходу до принципу зв'язку виховання з навчанням свідчать, що між педагогами ще немає єдиної точки зору на цю проблему: як вчити і як виховувати дітей в школі, молодь у вузах. Одні кажуть, що головне - знання, другі впевнені у розвитку особистості, а треті переконані, що процес навчання насамперед потребує виховувати людину. Думається, що остання точка зору найбільш справедлива - без виховання дитина не може і не хоче вчитися. Прикладів у сучасній школі - безмірна кількість
93. Суч. Дидакт. Процеси
Процес навчання ґрунтується на психолого-педагогічних концепціях, які часто називають також дидактичними системами. Дидактична система- це сукупність елементів, які утворюють єдину цільну структуру, що слугує досягненню завдань навчання. Опис системи передбачає характеристику мети, завдань, змісту освіти, дидактичних процесів, методів, засобів, форм навчання і її принципів. Узагальнюючи існуючі дидактичні концепції, необхідно виділити три найвизначніші:традиційну, педоцентричнуісучасну. Кожна з них складається з ряду напрямів, педагогічних теорій. Поділ концепцій на три групи здійснено на основі того, як трактується процес навчання, об'єкт і предмет дидактики.
В традиційній системінавчання визначальна роль належить викладанню, діяльності вчителя. її визначають дидактичні концепції таких педагогів, як Я.А.Коменський, Й.Г.Песталоцці і особливо И.Ф.Гербарт, а також дидактика німецької класичної школи.
В педоцентричній концепціїголовна роль у навчанні належить діяльності дитини. Основою цього підходу є система Д.Дьюї, трудова школа Г.Кершенштейнера, В.Лая – теорії періоду шкільних реформ початку XX ст.
Сучасна дидактична системаґрунтується на положенні про те, що викладання і навчання є невід'ємними складовими процесу навчання, а їх дидактичний взаємозв'язок у структурі цього процесу є предметом дидактики. Сучасну дидактичну концепцію визначають такі напрями, якпрограмоване, проблемне, розвиваюче навчання(П.Гальперін, Л.Занков, В. Давидов),гуманістична педагогіка(К.Роджерс),когнітивна психологія(Дж. Брунер),педагогічна технологія, педагогіка співробітництвавчителів-новаторі в 80-х pp. в СРСР.
94.Ф-ції виховн. процесу
Освітня функціяпередбачає, в першу чергу, засвоєння наукових знань, формування спеціальних і загально-навчальних умінь і навичок.
Наукові знанняпередбачають факти, поняття, закони, закономірності, теорії, узагальнену картину світу. У відповідності з освітньою функцією вони повинні стати надбанням особистості, ввійти в структуру її досвіду. Найповніша реалізація цієї функції повинна забезпечити повноту, систематичність і усвідомленість знань, їх міцність і дієвість. Це вимагає такої організації процесу навчання, щоб із змісту навчального предмета, що відображає відповідну галузь наукового знання, не випадали елементи, які є важливими для розуміння основних ідей і суттєвих причинно-наслідкових зв'язків, щоб у загальній системі знань не утворювалося пустот. Знання повинні бути належним чином впорядковані, набуваючи все більшої стрункості й логічної впорядкованості, щоб нові знання випливали з раніше засвоєних і прокладали шлях до наступних знань.
Конкретним результатом реалізації освітньої функції є дієвість знань, що виражається в свідомому оперуванні ними, у здатності мобілізувати попередні знання для отримання нових, а також сформованість найважливіших як спеціальних, так і загально-навчальних умінь і навичок.
Спеціальні уміння і навички— це специфічні для певного навчального предмета і галузі науки практичні уміння й навички. Наприклад, з фізики і хімії - це розв'язування задач, проведення лабораторних дослідів, показ демонстрацій, здійснення дослідницьких робіт. З географії – робота з картою, географічні вимірювання, орієнтування за допомогою компасу та інших приладів. З математики — розв'язування задач, робота з обчислювальними машинами різних типів, з логарифмічною лінійкою, з моделями та ін. З ботаніки і біології - робота з гербаріями, муляжами, колекціями, препаратами, мікроскопами.
Крім спеціальних умінь і навичок у процесі навчання учні оволодівають загально-навчальними уміннями і навичками, які мають відношення до всіх предметів, наприклад, навичками роботи з книгами, довідниками, читання й письма, бібліографічним апаратом, раціональної організації домашньої праці, дотримання режиму дня тощо.
Виховна функція. Процес навчання поряд з освітньою реалізує й виховну функцію, формуючи в учнів світогляд, моральні, трудові, естетичні, етичні уявлення, погляди, переконання, способи відповідної поведінки і діяльності в суспільстві, систему ідеалів, відношень, потреб, фізичну культуру, тобто сукупність якостей особистості. Виховна функція органічно випливає з самого змісту і методів навчання, але, разом з тим, вона реалізується і завдяки спеціальній організації спілкування учителя з учнями. Об'єктивно навчання не може не виховувати певних поглядів, переконань, відношень, якостей особистості. Формування особистості взагалі неможливо без засвоєння системи моральних та інших понять, норм і вимог.
Між освітою і вихованням існує не однобічний зв'язок: від навчання до виховання. Процес виховання при правильній організації негайно виявляє благодатний вплив на навчання, оскільки виховання дисциплінованості, організованості, суспільної активності та інших якостей створює передумови для більш активного й успішного навчання. Власне, без належної вихованості учнів ефективний процес навчання неможливий.
При організації навчального процесу, доборі змісту, форм і методів навчання реалізація виховної функції вимагає правильного розуміння завдань виховання на тому чи іншому етапі розвитку суспільства. Важливим аспектом реалізації виховної функції навчання є формування мотивів навчальної діяльності, що визначає її успішність.
Розвиваюча функція. Як і виховна функція, розвиваючий характер навчання об'єктивно випливає з самої природи цього соціального процесу. Правильно організоване навчання завжди розвиває, однак розвиваюча функція реалізується більш ефективно при спеціальній спрямованості взаємодії учителів і учнів на всебічний розвиток особистості. Така спеціальна спрямованість навчання отримала назву "розвиваюче навчання".