- •За загальною редакцією заслуженого юриста України м. Г. Вербенського
- •Isbn 978-966-610-ххх-х © Вербенський м. Г., Бандурка о. О., Богатирьов і. Г., Пєтков в. П., Севостьянов в. П., Трубніков в. М. Уманець ю. М., 2010
- •Передмова
- •Загальна частина Глава і. Поняття кримінально-виконавчого права, його предмет, метод і місце в системі права України § 1.1. Основні засади державної політики у сфері виконання кримінальних покарань
- •§ 1.2. Поняття і принципи кримінально-виконавчого права України
- •§ 1.3. Конституція України – правова основа і джерело розвитку кримінально-виконавчого права
- •§ 1.4. Наука кримінально-виконавчого права України
- •Література до глави і
- •Питання до семінарських, практичних занять і самостійної підготовки
- •Глава іі. Кримінально-виконавче законодавство України § 2.1. Поняття кримінально-виконавчого законодавства України
- •§ 2.2. Принципи кримінально-виконавчого законодавства України
- •§ 2.3. Історія, етапи і фактори розвитку кримінально-виконавчого законодавства України
- •Література до глави іі
- •Питання до семінарських, практичних занять і самостійної підготовки
- •Глава ііі. Органи і установи кримінально-виконавчої системи України § 3.1. Поняття кримінально-виконавчої системи України
- •§ 3.2. Органи і установи виконання кримінальних покарань
- •§ 3.3. Основи управління в органах і установах виконання покарань
- •3.3.1. Організація процесу управління в органах і установах виконання покарань
- •3.3.2. Контроль в органах і установах виконання покарань
- •3.3.3. Форми і види контролю та обліку
- •§ 3.4. Прокурорський нагляд за виконанням кримінальних покарань
- •§ 3.5. Державний і демократичний цивільний контроль над органами та установами виконання покарань
- •Література до глави ііі
- •Питання до семінарських, практичних занять і самостійної підготовки
- •Глава іv. Правовий статус засуджених § 4.1. Поняття правового статусу засуджених та його закріплення в Кримінально-виконавчому законодавстві України
- •§ 4.2. Права засуджених
- •§ 4.3. Обов’язки засуджених
- •§ 4.4. Законні інтереси засуджених
- •§ 4.5. Дисциплінарна, адміністративна та кримінальна відповідальність засуджених
- •Література до глави іv
- •Питання до семінарських, практичних занять і самостійної підготовки
- •Особлива частина Глава V. Класифікація і розподіл засуджених по видах установ виконання покарань § 5.1. Поняття і критерії класифікації засуджених до позбавлення волі
- •§ 5.2. Порядок визначення засудженому виду колонії, його направлення і переміщення до місць відбування покарань
- •§ 5.3. Порядок тимчасового залишення у слідчому ізоляторі чи направлення у виправну колонію, переведення до слідчого ізолятора
- •§ 5.4. Порядок прийняття засуджених до позбавлення волі в колонії та їх облік. Структурні дільниці колонії та їх призначення
- •§ 5.5. Порядок зміни умов тримання засуджених та їх переведення
- •Література до глави V
- •Питання для самоконтролю
- •Теми контрольних робіт
- •Глава vі. Поняття і правове регулювання режиму в місцях позбавлення волі § 6.1. Поняття режиму у колоніях та його основні вимоги
- •§ 6.2. Використання технічних засобів нагляду і підстави здійснення оперативно-розшукової діяльності у виправних колоніях
- •§ 6.3. Підстави впровадження режиму особливих умов у колоніях
- •§ 6.4. Підстави застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї
- •§ 6.5. Правила внутрішнього розпорядку у колоніях
- •Література до глави vі
- •Питання до семінарських, практичних занять і самостійної підготовки
- •Теми контрольних робіт
- •Глава vіі. Правове регулювання праці, матеріально-побутового і медико-санітарного забезпечення засуджених § 7.1. Загальні принципи організації праці засуджених
- •§ 7.2. Основи законодавчого регулювання праці засуджених
- •§ 7.3. Матеріально-побутове забезпечення засуджених
- •§ 7.4. Медико-санітарне забезпечення засуджених
- •Література до глави vіі
- •Питання до семінарських, практичних занять і самостійної підготовки
- •Глава VIII. Організація соціально-виховної роботи із засудженими § 8.1. Організація і основні завдання соціально-виховної роботи із засудженими до позбавлення волі
- •§ 8.2. Основні напрями, форми і методи соціально-виховної роботи із засудженими до позбавлення волі
- •§ 8.3. Організація загальноосвітнього і професійно-технічного навчання засуджених до позбавлення волі
- •§ 8.4. Участь громадських та релігійних організацій у соціально-виховній роботі із засудженими
- •Література до глави vііі
- •Питання до семінарських, практичних занять і самостійної підготовки
- •Глава IX. Порядок і умови виконання покарань, не пов’язаних із позбавленням волі
- •§ 9.1. Порядок і умови виконання покарань у виді штрафу і конфіскації майна
- •Данные о количестве осужденных к уголовному наказанию в виде штрафа
- •Данные о применении судами Украины уголовного наказания в виде конфискации имущества [2]
- •§ 9.2. Порядок і умови виконання покарань у виді службових обмежень для військовослужбовців
- •§ 9.3. Виконання покарань у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу
- •§ 9.4. Порядок і умови виконання покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю
- •§ 9.5. Порядок і умови виконання покарань у виді громадських робіт і виправних робіт
- •Данные о применении судами Украины уголовного наказания в виде исправительных работ [1] (тыс. Осужденных) Література до глави іх
- •Питання до семінарських, практичних занять і самостійної підготовки
- •Глава х. Порядок і умови виконання кримінальних покарань, пов’язаних з позбавленням волі § 10.1. Порядок і умови виконання покарань у виді арешту
- •Данные о применении уголовного наказания в виде ареста за 2007-2010 годы (тис. Осужденных)
- •§ 10.2. Порядок і умови виконання покарань у виді обмеження волі
- •§ 10.4. Порядок і умови виконання покарань у виді позбавлення волі на певний строк
- •§ 10.5. Порядок і умови виконання покарань у виді довічного позбавлення волі
- •Література до глави х
- •Питання до семінарських, практичних занять і самостійної підготовки
- •Глава хi. Звільнення засуджених від відбування покарання та їх соціальна адаптація § 11.1. Види і правові підстави звільнення від відбування покарання
- •§ 11.2. Звільнення у зв’язку з відбуттям строку покарання, призначеного вироком суду
- •§ 11.3. Звільнення на підставі закону про амністію та акта про помилування
- •§ 11.4. Звільнення у зв’язку зі скасуванням вироку і закриттям кримінальної справи
- •§ 11.5. Звільнення у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку
- •§ 11.6. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
- •§ 11.7. Звільнення на підставі хвороби
- •§ 11.8. Організація спостереження за особами, умовно-достроково звільненими від відбування покарання, і проведення з ними виховної роботи
- •§ 11.9. Адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі
- •§ 11.10. Соціальна адаптація звільнених від покарання і заходи з її забезпечення
- •Література до глави хі
- •Питання до семінарських, практичних занять і самостійної підготовки
- •Теми контрольних робіт
- •1. Підготовка до звільнення з увп
- •2. Соціальний контроль відносно осіб, які відбули покарання у виді позбавлення волі
- •Глава XII. Міжнародні стандарти поводження із засудженими і виконання кримінальних покарань за кордоном § 12.1. Історія міжнародного співробітництва у сфері поводження із засудженими
- •§ 12.2. Система чинних міжнародних актів про поводження із засудженими
- •12.2.1. Загальна декларація прав людини
- •12.2.2. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права
- •12.2.3. Європейська конвенція з прав людини
- •12.2.4. Мінімальні стандартні правила поводження з ув’язненими
- •12.2.5. Європейські тюремні правила
- •§ 12.3. Виконання кримінальних покарань за кордоном
- •Література до глави хіі
- •Питання до семінарських, практичних занять і самостійної підготовки
- •Тестові питання з навчальної дисципліни ,,кримінально-виконавче право україни”
- •Глосарій основних понять кримінально-виконавчого права
- •Авторський колектив:
- •Кримінально-виконавче право Навчальний посібник
§ 11.7. Звільнення на підставі хвороби
За наявності підстав, передбачених ст. 84 КК України, суддя районного (міського) суду за місцем відбування покарання розглядає подання установи, яка відає відбуванням покарання, та висновок лікарської комісії і звільняє засудженого від покарання чи подальшого його відбування.
При звільненні від подальшого відбування покарання засудженого, який захворів на хронічну душевну хворобу, суддя вправі застосувати примусові заходи медичного характеру відповідно до ст. 92–95 КК України.
Якщо на психічну чи іншу тяжку хворобу захворів засуджений до виправних чи громадських робіт або штрафу, суддя у всіх випадках виносить постанову про звільнення його від подальшого відбування покарання.
На постанову суду з питань, визначених у цій статті, протягом семи діб з дня її оголошення прокурор, засуджений вправі подати апеляції до апеляційного суду. У випадку, якщо засуджений у період відбування покарання захворів на хронічну душевну або іншу тяжку хворобу, яка перешкоджає відбуванню покарання, суддя районного (міського) суду за поданням начальника органу, який виконує покарання, на підставі висновку лікарської комісії має право винести ухвалу про звільнення цієї особи від подальшого відбування покарання (ст. 408 КПК України). При звільненні від відбування покарання засудженого, що захворів на хронічну душевну хворобу, суддя може застосувати примусові заходи медичного характеру чи передати його під нагляд органів охорони здоров’я: помістити до психіатричної лікарні із звичайним, з посиленим чи із суворим наглядом. Якщо не буде визнано необхідним застосування до психічно хворої особи примусових заходів медичного характеру, а так само у разі припинення застосування таких заходів, суддя може передати його під нагляд родичам або опікунам при обов’язковому лікарському нагляді.
Під час вирішення питання про звільнення від подальшого відбування покарання осіб, які захворіли на тяжку хворобу, окрім психічно хворих, суддя бере до уваги тяжкість вчиненого злочину, особу винного та інші обставини.
Таким чином, закон розрізняє:
а) дострокове звільнення від відбування покарання у зв’язку з душевною хронічною хворобою;
б) дострокове звільнення від відбування покарання засуджених, хворих на іншу тяжку хворобу, яка перешкоджає відбуванню покарання.
Для цих двох випадків встановлені різні критерії вирішення питання про звільнення від покарання, які повинні враховуватися при внесенні відповідних постанов суду. Для визначення того, чи є хвороба, якою хворіє засуджений, такою, що перешкоджає відбуванню покарання, Департамент разом з Міністерством охорони здоров’я України спільним наказом № 3/6 від 18.01.2000 р. затвердили перелік захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання.
Обстеження хворих засуджених, діагностика та рекомендації щодо стану здоров’я засудженого і можливості його звільнення від відбування покарання здійснюють лікарсько-трудові комісії (ЛТК), які утворюються при лікарнях для засуджених. ЛТК у своїй діяльності керуються спільним Наказом Департаменту та Міністерства охорони здоров’я № 3/6 від 18.01.2000 р., яким затверджене Положення про лікарсько-трудову комісію.
З урахуванням висновків ЛТК начальник установи (органу) виконання покарань готує та надсилає до суду подання про звільнення від відбування покарання. Разом з поданням до суду надсилаються висновок ЛТК і особова справа засудженого. У поданні також вказуються дані, які характеризують поведінку засудженого під час відбування покарання.
Якщо душевне хронічне захворювання перешкоджає подальшому відбуванню покарання, то відповідно до ст. 408 КПК України засуджений підлягає достроковому звільненню незалежно від тяжкості вчиненого ним злочину, невідбутого терміну покарання чи якихось інших обставин. Під час звільнення від покарання унаслідок душевної хвороби має значення лише те, виліковна хвороба, чи ні.
Під час вирішення питання про можливість внесення подання про дострокове звільнення від подальшого відбування покарання засуджених, хворих на душевну та іншу тяжку хворобу, вирішальне значення має не характер хвороби, а тяжкість вчиненого злочину, особа засудженого, його ставлення до дотримання встановленого режиму, а також інші обставини, які впливають на ступінь суспільної небезпеки особи засудженого.
Внесення подання про звільнення від відбування покарання засуджених, які захворіли, в цих випадках доцільне лише тоді, якщо:
а) вчинений злочин не становить підвищеної суспільної небезпеки, тобто не є тяжким;
б) засуджений захворів на тяжку хворобу;
в) хвороба перешкоджає подальшому відбуванню покарання;
г) дані про особу винного та інші обставини у сукупності з тяжкою хворобою і дають підставу бути впевненим, що він, перебуваючи на волі, не становитиме значної суспільної небезпеки і не стане знову вчиняти нові злочини.
Через відсутність такої упевненості (наприклад, якщо особа порушує режим у місцях позбавлення волі) не слід вносити подання про дострокове звільнення. У цьому випадку забезпечується належна безпека засудженого в лікувальних установах місць позбавлення волі. Звільнення від відбування покарання небезпечних злочинців, навіть тих, хто страждає на тяжку хворобу, може заподіяти серйозну шкоду суспільству, оскільки не унеможливлює вчинення ним нових злочинів (адже вони таким чином залишаються небезпечними для суспільства, точніше – «рецидивонебезпечними»).
У ст. 408 КПК України мова йде про те, що тяжка хвороба може розглядатися як підстава для дострокового звільнення засудженого лише тоді, якщо ця хвороба виникла під час відбування покарання і перешкоджає його відбуванню, тобто у випадку, якщо подальше тримання в місцях позбавлення волі загрожує життю або може призвести до серйозного погіршення здоров’я чи до інших тяжких наслідків (п. 2 ухвали Пленуму Верховного Суду України від 29 вересня 1973 р. № 8 «Про практику застосування судами законодавства про звільнення від відбування покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу»).
Це викликано двома міркуваннями: а) не можна звільняти від покарання особу, якій тяжка хвороба у момент перебування на волі не перешкодила вчинити злочин. У цьому випадку не може бути упевненості в тому, що хвороба значно зменшить суспільну небезпеку даної особи і не дасть їй вчинити нову злочинну дію. Проте, у випадку різкого загострення хвороби в період відбування покарання, яке робить тяжко хворого засудженого малонебезпечним, дострокове звільнення не виключається; б) тяжка хвороба особи, яка виникла до вчинення нею злочину, враховується під час визначення покарання, його виду і терміну.
Передбачену ст. 408 КПК України можливість звільнення від відбування покарання особи, яка захворіла на душевну хронічну хворобу або іншу тяжку хворобу, яка перешкоджає відбуванню покарання, не слід розуміти так, що особу, хвору на душевну хронічну хворобу, яка виникла на початок відбування нею покарання, не можна звільняти від відбування покарання. Законодавець виходив з того, що психічно хворі не підлягають покаранню.
Ст. 154 КВК України має на увазі звільнення від покарання за хворобою осіб, які відбувають не тільки позбавлення волі, але й інші види покарання (наприклад, виправні роботи). При захворюванні на душевну хронічну або іншу важку хворобу, яка перешкоджає відбуванню м’якшого, ніж позбавлення волі, виду покарання, звичайно, також можливе дострокове звільнення від відбування покарання за хворобою на підставі цієї статті. Якщо особу, засуджену до громадських робіт або обмеження волі, було визнано інвалідом першої або другої групи, орган чи установа виконання покарань вносить подання до суду про його дострокове звільнення від відбування покарання. Разом із поданням до суду надсилається висновок лікарсько-трудової експертної комісії. Якщо на психічну чи іншу тяжку хворобу захворів засуджений до виправних робіт або штрафу, суддя у всіх випадках виносить постанову про звільнення його від дальшого відбування покарання.
Питання про звільнення засудженого від відбування покарання у зв’язку з хворобою вирішуються суддею районного (міського) суду за місцем відбування покарання незалежно від того, яким судом було винесено вирок (ч. 4 ст. 409 КПК України). Відповідно до ст. 411 КПК України при вирішенні судом питання про звільнення від відбування покарання у зв’язку з хворобою обов’язкова присутність представника лікарської комісії, що дала висновок про стан здоров’я засудженого. Розгляд справи починається доповіддю судді, після чого заслуховуються пояснення осіб, що з’явилися в судове засідання, і думка прокурора. Потім суддя виходить до нарадчої кімнати для винесення постанови.
Після винесення судом постанови про звільнення засудженого від відбування покарання за хворобою відповідні документи надсилаються до установи (органу) виконання покарань. Адміністрація установи (органу) проводить звільнення засудженого в день надходження документів або, якщо документи надійшли після закінчення робочого дня, в наступний за цим день.