13. Група Світового Банку, функції і структура.

Всесвітній банк або група Світового банку (далі - Банк або ВБ) - це міжурядова фінансово-кредитна організація, найпотужніший світовий інвестиційний інститут, який об'єднує 182 країни-акціонера. ВБ спочатку був покликаний за допомогою фінансових ресурсів країн-членів і капіталів американських інвесторів, що акумулювалися, стимулювати приватні інвестиції в західноєвропейські країни, економіка яких була підірвана Другою світовою війною. Основними завданнями Всесвітнього банку можна вважати:

1) координацію руху капіталу у світовому масштабі;

2) усунення політичних і економічних відмінностей між розвиненими країнами та країнами, що розвиваються;

3) заходи щодо стабілізації світової економіки;

4) роботу як провідного інтелектуального центру.

Напрями поточної діяльності Банку полягають у:

1) розробці стратегії зі скорочення рівня бідності;

2) роботі в галузі трудових ресурсів;

3) організаційному розвитку;

4) захисті навколишнього середовища;

5) розгляді проблем заборгованості;

6) розвитку приватного сектору.

У структуру Групи Світового банку входять:

• Міжнародний банк реконструкції та розвитку, відомий як Світовий або Всесвітній банк, був створений у 1944 році з метою надання допомоги з відновлення і розвитку економіки західноєвропейських країн, економіка яких була підірвана Другою світовою війною.

• Міжнародна фінансова корпорація (МФК). Міжнародна фінансова корпорація (МФК) була створена зметою мобілізації національного та іноземного капіталу для розвитку приватного сектору в країнах, що розвиваються.

• Міжнародна асоціація розвитку (МАР). Міжнародна асоціація розвитку (МАР) і МБРР переслідують багато в чому одні й ті ж цілі - надання кредитів для пріоритетних, економічно і технічно обґрунтованих проектів у межах національної економіки.

• Багатостороннє агентство гарантування інвестицій (БАГІ). Багатостороннє агентство гарантування інвестицій (БАТІ), засноване в 1988 році, є дочірньою організацією МБРР, володіє юридичною і фінансовою незалежністю. Основною метою БАТІ є заохочення іноземних інвестицій на виробничі цілі, особливо в країнах, що розвиваються, як доповнення до діяльності інститутів групи Всесвітнього банку.

• Міжнародний центр по врегулюванню інвестиційних суперечок сприяє залученню іноземних інвестицій, забезпечуючи міжнародні механізми врегулювання і вирішення інвестиційних суперечок в арбітражному порядку, сприяє створенню атмосфери взаємної довіри між державами і іноземними інвесторами (144 країни.

14. Платіжний баланс,його суть і структура.

Платіжний баланс – це статистичний запис усіх економічних угод чи зобов’язань між резидентами даної країни та резидентами інших країн світу,які здійснюються протягом певного періоду часу. У платіжному балансі відображаються всі операції між резидентами даної країни та нерезидентами. Резедент даної країни вважається будь-яка фізична чи юридична особа, яка перебуває в цій країні понад рік та має в ній центр свого економічного інтересу. Як і будь-який бухгалтерський рахунок, платіжний баланс має дві частини — дебет та кредит. До дебету належать операції, внаслідок яких у країни з'являються платіжні зобов'язання щодо інших держав. Так, імпорт товарів та послуг, грошові перекази за межі країни, закордонні капіталовкладення резидентів записуються в дебетовій частині балансу. Ці операції відображаються зі знаком «мінус». До кредиту відносяться операції, в результаті яких з'являються платіжні зобов'язання інших держав стосовно даної країни. У цьому випадку мова йде про експорт товарів та послуг, грошові перекази на користь резидентів даної країни та іноземні інвестиції в її економіку. Вони обліковуються зі знаком «плюс».

Платіжний баланс складається з двох частин:

• рахунок поточних операцій;

• Рахунок операцій з капіталом.

Кожна з цих частин у свою чергу підрозділяється на невеликі розділи.

Рахунок поточних операцій поділ.:

• Рахунок торгівлі, де дається інформація про експорт-імпорт товарів;

• Рахунок невидимої торгівлі,тобто статті які відображають надання послуг іноз. Громадянам та отримання послуг своїми громадянами за кордоном.

Рахунок операцій з капіталом у свою чергу поділяється на:

• Рахунок руху довгострокового капіталу;

• Рахунок руху короткострокового капіталу;

• Резерви.

Коли всі статті платіжного балансу зведені разом, то в підсумку повинен бути точний баланс,повна відповідність дебету і кредиту,якщо цього не має уряд повинен прийняти рішення для виправлення даної ситуації.

15. Основні поняття валютно-фінансових відносин.

Міжнародні фінансово-валютні відносини – це комплекс відносин,що виникають в процесі функціонування грошей в між-му платіжному обороті, при обміні товарами та послугами а також іншими видами економічних зв’язків між країнами. Інтенсифікація між-них обмінів,руху товарів,послуг, капіталів і роб сили супроводжується нарощуванням об’ємів грошової маси, яка переходить з країни в країну.Потреба впорядкувати цей рух привела до формування міжнародних валютних систем і світової валютної системи.Кожний національний ринок має свою власну нац.-ну валютну систему.

Національна валютна система – це сукупність економічних відносин, які пов’язані з використанням іноземної валюти і за допомогою яких відбувається валютний оборот у даній країні.

Елементами національної валютної системи є:

1) національна валюта;

2) умови конвертування національної валюти;

3) режим курсу національної валюти;

4) валютні обмеження;

5) регламентація міжнародних розрахунків;

6) умови функціонування національних ринків валют і золота;

7) національні органи, що регулюють валютні відносини в країні.

Міжнародна (світова) валютна система – це організація валютно-економічних відносин між країнами, закріплена комплексом міждержавних угод.

Основними елементами міжнародної валютної системи є:

1) міжнародні платіжні засоби (долар, SDR, євро);

2) режим взаємної конвертованості валют;

3) регламентація режимів валютних курсів;

4) міждержавне регулювання валютних обмежень;

5) уніфікація форм міжнародних розрахунків та правил використання

міжнародних платіжних засобів;

6) режим світових ринків валют і золота;

7) інститути, що здійснюють міждержавне валютне регулювання (МВФ і Світовий банк).

Якщо національна валютна система базується на національній валюті – грошовій одиниці країни, то світова валютна система – на одній чи декількох резервних валютах.