Приклад

Розділ 3 назва розділу

3.1. Назва підрозділу

Текст починається з абзацного рядка……

Перенесення слів у заголовку розділів не допускається.

Відстань між основами рядків заголовку, а також між двома заголов-ками приймають такою, як у тексті.

Абзацний відступ повинен бути однаковим впродовж усього тексту звіту і дорівнювати п'яти знакам (12, 5мм).

Курсову роботу ілюструють за продуманим планом, який дає можливість запобігти невиправданим пропускам ілюстрації важливих положень роботи та уникнути ілюстрацій випадкових, пов’язаних із другорядними деталями тексту.

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти, малюнки тощо) і таблиці необхідно подавати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці.

Ілюстрації й таблиці, розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок.

Якщо розмір ілюстрації більший формату А4, його враховують як одну сторінку.

Ілюстрації позначають словом «Рис.». Ілюстрації нумерують послідовно в межах розділів. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Крапка наприкінці нумерації ілюстрації не ставиться. Якщо в роботі одна ілюстрація, вона нумерується за загальними правилами.

Назви ілюстрації розміщують після номерів. За необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними підписами.

Приклад

Рис. 1.2 Структурна схема програми

Цифровий матеріал, як правило, оформлюють у вигляді таблиць, в яких дані зводять у певному порядку у колонки. У таблиці колонки графічно відмежовуються лінійками, тобто прографлюються. Наприклад:

Таблиця (номер)

Назва таблиці

Заголовки граф

Головка
				Підзаголовки граф
Рядки

Боковик (заголовки рядків)

Графи (колонки)

Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, в якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання в тексті курсової роботи.

Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, що наводяться у додатках. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад, таблиця 3.1 – перша таблиця третього розділу.

Слово «Таблиця» не слід скорочувати, підкреслювати і набирати все з великої літери.

Таблиця може мати назву, яку друкують малими літерами (крім першої великої) і вміщують над таблицею.

Правила оформлення та нумерації додатків. Додатки оформлюють як окрему частину курсової роботи із зазначенням у змісті курсової роботи їх початкової сторінки.

Додатки курсової роботи розміщуються після списку літератури у порядку появи посилань на них у тексті роботи.

Кожен із додатків починають з нової сторінки і позначають словом «Додаток» з додаванням великої літери української абетки. Додатки слід позначати послідовно літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Один додаток позначається як Додаток А.

Позначений додаток повинен мати заголовок, який розміщується з нового рядка симетрично до тексту сторінки.

Приклад

Додаток А

Схема ієрархії об'єктів

Правила посилання на першоджерела. Курсова робота є науковим дослідженням, кінцевою метою якого є розкриття сутності певної теоретичної або практичної проблеми.

Будь-яке наукове дослідження ґрунтується на ідеях, концепціях, конкретних результатах попередніх наукових досліджень, які містяться в публікаціях.

У науково-дослідній роботі посилаються на джерела, з яких наводять певні дані, висновки, ідеї. Такі посилання допомагають у разі необхідності віднайти вказаний документ, статтю, книгу тощо і глибше ознайомитися з їх змістом.

Посилання на джерела, з яких запозичені матеріали, обов’язкове.

При посиланні на видання з великою кількістю сторінок (монографії, статті, підручники тощо) необхідно точно вказувати номери сторінок, на яких міститься запозичений матеріал. Посилання на першоджерела подають у квадратних дужках.

Посилання в тексті курсової роботи слід оформляти так: [9, 17]. Цифра 9 вказує на позицію цього видання у списку використаної літератури курсової роботи. Цитату ж чи думку, на яку спирається студент, можна знайти на 17-й сторінці цього видання.

Якщо здійснюється посилання відразу на кілька джерел (видань, статей тощо) загалом, а не на певну тезу в якійсь із них, то запис матиме вигляд такий: [4; 7–9]. У даному разі мається на увазі посилання до видань, зазначених у списку літератури під четвертим, сьомим, восьмим і дев’ятим номерами.

Якщо першоджерела у списку літератури розміщені послідовно, то посилання подається через дефіс, наприклад [2–6]. Якщо першоджерела у списку літератури розміщені непослідовно, то посилання роблять у квадратних дужках через крапку з комою, наприклад [3; 17; 21].

При внутрішньому посиланні (на ілюстрації, таблиці курсової роботи) вказують скорочену назву й нумерацію, без посилання на сторінку.

Правила цитування першоджерел. У випадках, коли для підтвердження власних аргументів або для критичного аналізу творів інших авторів необхідно дослівно відтворити текст авторитетного джерела, автор вдається до цитування.

Текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. При цитуванні необхідно точно, без довільного скорочення або перекручень відтворювати авторський текст. Скорочення небажане, бо воно може спотворити і перекрутити закладений автором зміст.

За умов збереження авторської думки при цитуванні допускається пропуск слів, речень, абзаців. Пропуск позначається трьома крапками. Крапки ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, в середині, в кінці). Якщо перед випущеною частиною тексту або за нею стояв розділовий знак, то він не зберігається. Кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело зі вказаним точним номером сторінки або сторінок, ілюстрації, таблиці.

Є два загальноприйнятих способи посилань при цитуванні: внутрішньотекстові та підтекстові. При внутрішньотекстових посиланнях проставляється номер джерела, що цитується за списком використаних джерел курсової роботи, а через кому сторінка, на якій вміщено дану цитату з першоджерела (твору, з якого взято цитату). При підтекстовому цитуванні посилання на цитату подається у формі бібліографічного запису внизу сторінки після тексту. Безпосередньо після цитати проставляється порядковий номер посилання.

Посилання й цитування засвідчують ступінь опрацювання теми курсової роботи, розкривають теоретичне та методологічне підґрунтя окремих положень роботи, дають змогу перевірити достовірність отриманих результатів при досягненні мети та вирішенні завдань курсової роботи. Посилання й цитування не мають бути надмірними, бо створюють враження компілятивності курсової роботи.

Посилання й цитування не повинні бути недостатніми, бо свідчать про невисокий рівень теоретичної підготовки автора і викликають сумніви щодо наукової цінності роботи.

Пояснення по окремих даних, наведених у тексті або таблицях, допускається оформлювати виносками.

Виноски позначають надрядковими знаками у вигляді арабських цифр (порядкових номерів) з дужкою.

Нумерація виносок - окрема для кожної сторінки. Знаки виноски проставляють безпосередньо після того слова, числа, символу, речення, до якого дають пояснення, та перед текстом пояснення.

Текст виноски починають з абзацного відступу і друкують з мінімальним міжрядковим інтервалом.