Розділ і сутність міжнародних спільних підприємств і стратегічних альянсів та теоритичні умови їхстворення

1.1 Поняття і класифікація спільних підприємств.

Насамперед необхідно зауважити, що існує дуже багато визначень поняття «спільне підприємство», що викликано неоднозначністю сутності і багатоманітністю ракурсів, з яких воно може розглядатись. Спільне підприємство (joint-venture) – це підприємство, що створюється на паритетних засадах двома або більше фірмами, як правило, для освоєння виробництва нових видів продукції, у якій вони зацікавлені, але самостійне її освоєння пов’язано з великими для них витратами. [2, 368]. Спільне підприємство – це організаційно-правова форма поєднання зусиль партнерів різних країн з метою здійснення спільної підприємницької діяльності. Спільна підприємницька діяльність – це діяльність, заснована на співробітництві з підприємцями, підприємствами і організаціями країни-партнера та їхньому спільному розподілі доходів і ризиків від здійснення цієї діяльності. Спільне підприємство – це володіння на пайових засадах, коли акціонерний капітал належить не чисельності дрібних акціонерів, а декільком співвласникам, кожен з яких має певну частку власності і поділяє ризик. [7, 289]. Таким чином, здебільшого під спільним підприємством розуміється діяльність, в якій бере участь спільний капітал, що утворився з внесків партнерів двох або більше країн, які розділяють між собою прибутки або збитки пропорційно до вкладеної частки. За формою спільні підприємства можуть бути побудовані у вигляді товариств з обмеженою відповідальністю, акціонерних товариств або командитних товариств. Класифікують спільні підприємства за такими основними ознаками:

• приналежність учасників спільного підприємства;

• структура партнерів;

• доля участі партнерів у капіталі спільного підприємства;

• вид діяльності.

За країнами приналежності учасників спільні підприємства поділяють на такі типи: - спільні підприємства, учасники яких належать до розвинених країн; - спільні підприємства, учасники яких, з одного боку, належать промислово розвиненим країнам, а, з іншого боку країнам, що розвиваються (тип „Північ-Південь”) і, як правило, такі спільні підприємства створюються і функціонують на території і правовому полі останніх;

• спільні підприємства, засновниками яких є партнери з розвинених країн, з одного боку, і з посткомуністичних країн, з іншого боку, (тип „Схід-Захід”), з місцем базування, як правило, в останніх;

• спільні підприємства, засновники яких є виключно з посткомуністичні країни (тип „Схід-Схід”);

• спільні підприємства, засновники яких представляють посткомуністичні країни і країни, що розвиваються (тип „Схід-Південь);

• спільні підприємства, засновники яких представляють одночасно усі вище названі сторони („комбінований” тип).

Друга ознака пов’язана з типом власності, а тому класифікація спільних підприємств за структурою партнерів має такий вигляд: спільні підприємства, з участю тільки приватного капіталу; спільні підприємства, з участю приватних і державних фірм або організацій (змішані підприємства); спільні підприємства, з участю тільки державних фірм з різних країн; спільні підприємства, з участю національних і міжнародних організацій. За долею участі партнерів у капіталі розглядають такі спільні підприємства: спільні підприємства з рівною долею засновників або з участю на паритетних засадах (ця форма найбільш притаманна спільним підприємствам, що створюються і функціонують в промислово розвинених країнах виключно з підприємницьких мотивів, а учасниками є рівні за значенням партнери);

спільні підприємства з більшою долею іноземного партнера (ця форма вигідна в ситуації, коли місцевий партнер не володіє достатніми ресурсами); спільні підприємства з більшою долею місцевого партнера (така форма притаманна країнам, в яких місцеві підприємства у своїй діяльності мають менше обмежень, ніж іноземні філії чи спільні підприємства, до яких даний вид підприємства не прирівнюється); Четверта ознака, тобто класифікація спільних підприємств за видом діяльності, надто широко представлена, а тому наведемо лише основні форми: спільні підприємства науково-дослідного характеру (створюються з метою об’єднання досвіду і результатів наукових, проектних розробок для створення ноу-хау, технологій, нового устаткування тощо); спільні підприємства виробничого характеру (створюються з метою розвитку промисловості, наповнення місцевого ринку даного роду товарами, а для іноземного партнера ще й з метою зниження витрат); закупівельні спільні підприємства (вигідні більше для іноземного партнера можливістю придбати на місцевому ринку дешеву сировину, напівфабрикати, які необхідні йому у своєму власному виробництві); збутові спільні підприємства (вигідні можливістю освоєння нових ринків збуту, як у країні функціонування спільного підприємства, так і в інших країнах); спільні підприємства, що надають послуги, (об’єднання досвіду і зусиль з метою якіснішого надання послуг та розширення ринку кожного з партнерів); комплексні спільні підприємства (мають багатоцільове призначення).