Організація як відкрита система [14]

Риси і властивості	Характеристика, обґрунтування
Компоненти	Система складається з деякої кількості частин, які називаються елементами
Зв’язки	Компоненти системи пов’язані між собою
Структура	Форма зв’язку організаційно закріплена в структурі
Взаємодія	Компоненти впливають один на одного своїм перебуванням у системі і виходом з неї, що є результатом взаємного впливу і взаємодії з навколишнім середовищем
Процес	Зміни, що відбуваються внаслідок взаємодій, називаються процесами
Холізм і емерджентні властивості	Система – цілісність (Holism – англ. holos – грец. ціле), що виявляє властивості і виникає тільки внаслідок взаємодії її компонентів
Ідентифікація	Властивості системи, на підставі яких її можна ідентифікувати і відрізнити від інших явищ, що не входять у систему
Оточення	Представлено явищами, утвореннями, що, не будучи частиною системи, істотно впливають на неї. Це навколишнє середовище системи
Концептуалізм	Система – це концепція, особлива форма якої відбиває цілі і цінності індивідуума чи групи, що розробили цю концепцію

В міру росту організації вищі її керівники змушені дедалі більше передавати свої обов’язки з розробки рішень нижчестоящим ланкам. Оскільки керівники вищого рівня відповідають за всі рішення, їхня роль в організації змінюється: від розробки рішень керівники вищого рівня переходять до управління процесами розробки рішення.

Збільшення розмірів організації приводить до необхідності поділу праці в сфері управління. Одна група – керівники вищого рівня – має первинні повноваження і несе відповідальність за визначення характеру системи управління організацією, тобто процесу, за допомогою якого повинні вирішуватися проблеми організації. Інша група керівників підкоряється керівництву вищого рівня. Люди, які входять до неї, є компонентами системи управління, а їхній головний обов’язок полягає у розробці рішень.

Відкриті системи домагаються примирення двох, часто конфліктуючих, курсів дій. Дії на підтримку збалансованості системи забезпечують погодженість і взаємодію з зовнішнім оточенням, що, у свою чергу, запобігає дуже швидким змінам, які можуть розбалансувати систему. Навпаки, дії по пристосованості системи до різних змін дозволяють адаптуватися до динаміки внутрішнього і зовнішнього попиту. Один курс дій, наприклад, орієнтований на стабільність і збереження досягнутого становища шляхом купівлі, підтримки, перевірки і ремонту устаткування, набору і навчання працівників, використання правилі процедур. Інший курс зосереджується на змінах за допомогою планування, вивчення ринку, розвитку виробництва нової продукції тощо. І те, і інше необхідно в інтересах виживання організації. Стабільні і добре оснащені організації, але не пристосовані до зміни умов, довго проіснувати не зможуть. З другого боку, ті, що пристосовуються, але нестабільні організації будуть неефективними і також малоймовірно, що вони зможуть довго існувати.

Організаційна система може досягти своїх цілей з різними вкладеннями і трансформаційними процесами. Ось чому потрібно розглядати різноманітні форми і способи вирішення виникаючих проблем, а не шукати якийсь один “оптимальний” вихід, що приводить до швидких результатів.