6.Способи і засоби вираження граматичних значень.

В  украïнськiй  мовi  є  три  способи  вираження  граматичних значень, а отже, i творення граматичноï форми слова: синтетичний, аналiтичний та аналiтично-синтетичний. За синтетичним способом- граматичнi значення виражаються в єдностi з лексичним  значенням у межах того самого слова афiксальними засобами, наприклад, в iменнику хатою   значення   роду,   числа   i   вiдмiнка    виражається флексiєю. Крiм  афiксiв,  граматичнi  значення  можуть  виражатися також у межах того самого слова чергуванням звукiв i перенесенням наголосу. Порiвняйте, наприклад: забрати забирати, весни. весни.  Граматична форма, утворена синтетичним способом, називається синтетичною . Аналiтичний  спосiб-  вираження  граматичних  значень виступає тодi, коли формальним показником є службове  слово, наприклад: спiвав би, спiвала б, спiвало  б,  спiвали  б;  вдалий  бiльш вдалий, найбiльш вдалий. Граматична форма, в  якiй  граматичне  значення знаходить своє вираження поза основним  словом  у  формалiзованому службовому словi, називається аналiтичною . Аналiтичнi форми майбутнього часу (буду читати, будеш читати …) так само,  як i наказового  способу  (хай  пише,  хай  пишуть),  виступають  поряд  iз синтетичними   в   єдинiй,   послiдовно   витриманiй   системi дiєслiвних форм. Хоча формальнi показники винесенi поза  основне слово,  граматичне  значення  в  аналiтичнiй  формi   сприймається невiд'ємно вiд лексичного, як i в синтетичнiй формi  слова  (пор..завзятiший  i  бiльш  завзятий;  найуважнiший  i  найбiльш  уважний). Службове слово в аналiтичнiй формi настiльки формалiзується,  що прирiвнюється за своïм призначенням  до  стандартизованного (формалiзованого) афiкса (пор.: частки хай, нехай та iншi службовi слова в аналiтичних формах з формотворчими суфiксами -ïй-, -iш- у  формах ступенiв порiвняння прикмет- никiв i прислiвникiв). Граматичнi  значення можуть також виражатися

Аналiтично — синтетичним способом. Наприклад, у сучаснiй украïнськiй  лiтературнiй  мовi значення  мiсцевого  вiдмiнка  виражається   флексiєю  i прийменником.   Без   прийменника   форма    мiсцевого    вiдмiнка    не вживається,  а  формальний  показник   його   збiгається   з показником давального вiдмiнка (у класi, при дорозi, по полю).

7.Історичні зміни в морфемній будові слова.

Зміни в словниковому складі мови, а також зміни в значенні слів спричиняють процеси, що викликають зміни у структурі слів та їх основ.

Опрощення– іст. зміна у структурі слова, у наслідок якої раніше членована на морфеми основа стає нечленованою, перетворюючись на кореневий морф (жи-р, на-род, жи-в-іт, по-душ-к-а, пи-р, вік-н-о). Буває повним і неповним, при неповному опрощенні залишки колишньої подільності певною мірою зберігаються (порош-ок, міш-ок)

Ускладнення– така іст. зміна в морфемному складі слів, у наслідок якої у межах морфемнонечленованих слів починають виділятися ті або інші морфеми. Протилежна опрощенню. Зонт-ик, косм-ос, авто-бус, монт-аж.

Причини – 1)певний компонент слова подібний до якогось афікса мови-рецепієнта (зонт-ик, фляж-к-а, хн-а); 2)поряд з уже існуючим за позиченням, що сприймається як нерозкладне з’являються спільнокореневі слова з іншим морфемним членуванням (лекц-ія, лектор; монтаж, монтувати, монтер, епос, епічний)

Перерозклад– іст. зміна, у результаті якої відбувається перерозподіл морфемного матеріалу у середині слова при збереженні його основою похідного (мотивованого) характеру.1)Між основою і закінченням (рук-ами, а було рук-а-ми),2)утворення складних суфіксів (робіт-ник, було робіт-н-ик; сад-івник),3)префікси: недо – неповнота дії (недо-бачати, було не-до-бачати), зне, попо, пона і т. п.

Декореляція– історичний процес, що полягає у зміні характеру або значення морфеми або напрямку мотивації. У наслідок деко реляції зовнішня структура основи слова, а часто і звуковий склад основи, залишаються сталими, а змінюється їх характер. Вгорі: – і – було закінченням, зараз сприймається як суфікс. Любов походить від люб, швець від шов, а зараз мотивуємо від любити, шити.