2. Стратегічний план діяльності підприємства

Стратегічний план – є інструментом встановлення, документального оформлення та впровадження у поточну діяльність елементів стратегії підприємства.

За допомогою стратегічного плану не тільки визначаються стратегічні напрямки діяльності головної компанії, але й напрямки розвитку стратегічних господарських підрозділів, секторів бізнесу і окремих продуктів.

Підходи до формування стратегічного плану:

1. Підхід «від досягнутого» – спрямовується на досягнення низки бажаних і цілком реальних цілей. Відправною точкою є поточний стан підприємства, а сам підхід орієнтований на збереження статус-кво. Зміни стратегії чи організаційної структури розглядаються як небажані, оскільки ці зміни можуть розбалансувати механізм функціонування фірми. Кардинальні заходи з поліпшення систем загального управління, планування, пошуку й аналізу інформації не заохочується. При застосуванні підходу «від досягнутого» мінімізуються витрати на формування і підтримку реалізації стратегічного плану.

2. Оптимізаційний план – формується у межах раціонального підходу і спирається на використання економіко-математичних методів і моделей з метою ефективнішого використання ресурсів та досягнення:

а) максимізації прибутку і рентабельності сукупних активів та власного капіталу;

б) мінімізації витрат коштів і часу в процесі виробництва (надання послуг).

Недоліки такого плану:

• ігнорування багатьох якісних параметрів (якість, надійність, новизна продукції, лояльність і ступінь задоволення покупців, моральний клімат у колективі, знання і навики працівників);

• не враховується початкове становище підприємства;

• у разі запропонування радикальних змін може бути «затронута» корпоративна культура і цінності.

3. Адаптаційний підхід – зосереджується на процесі формування плану. При цьому підході все починається з вивчення навколишнього середовища – оточення підприємства. Очікувані події поділяються на три основні категорії: детерміновані події, імовірні події, невизначені події.

Для кожної категорії подій застосовуються свої методи і прийоми. Усі вони спираються на:

• вивчення змін, що відбуваються у зовнішньому середовищі;

• ключові тренди розвитку (довго-, середньо- і короткострокові);

• пошук перспективних можливостей;

• заходи з нейтралізації факторів ризику і форс-мажорних обставин;

• аналіз потенціалу підприємства (використання сильних сторін і боротьба зі слабкими).

Виділення детермінованих подій дозволяє завчасно передбачити майбутні зміни і спланувати свої дії у відповідь. Такими детермінованими подіями можуть бути демографічні зміни, що призводять до гарантованих змін у структурі попиту.

Виділення імовірних подій дозволяє спрогнозувати їх результати у вигляді певного діапазону. Прикладами імовірних результатів можуть бути майбутні валютні курси, терміни завершення робіт, величина інфляції.

Виділення невизначених подій дозволяє завчасно побудувати дерево можливого розвитку подій. Дерево можливих подій повинно включати в себе не тільки можливі події, але і їхні наслідки та сценарії розвитку подій.

У процесі складання стратегічного плану інтегрується і координується діяльність функціональних підрозділів, які досить часто працюють відокремлено і неузгоджено. Отже, стратегічний план – це важливий документ, який повинен бути інструментом розвитку потенціалу підприємства. У ньому подається зміст довгострокової стратегії підприємства, ознайомлення з якою допомагає користувачам краще зрозуміти те, яким чином фірма збирається діяти у майбутньому і виконувати свою місію.