- •1.Український лінгвоцид
- •2.Значення Валуєвського циркуляру
- •3.Значення Емського указу
- •4.Значення з «Про мови»
- •5.В конспекті
- •6.Інформаційні бар’єри
- •7.Поняття мовної норми
- •8.Загальнонародна та літературна мова
- •12.Спеціальні функції документа
- •13.Основні етапи становлення української мови як державної
- •14.Загальні функції документа
- •19.Класифікація управлінських документів
- •20. При оформлянні організаційно-розпорядчих документів використовується такий склад реквізитів:
- •21.У конспекті
- •23.У конспекті
13.Основні етапи становлення української мови як державної
протоукраїнський період VII-ХІ ст. — немає джерел, написаних носіями мови на території України, використовуються інструменти зіставної лінгвістики
давньоукраїнський період ХІ-XIV ст. — представлений досить значною кількістю писемних пам'яток, які написані не українською, а церковнослов'янською мовою, досліджуються окремі елементи української фонології в іншомовних текстах
ранньосередньоукраїнський період XV—XVI ст. — основною проблемою є відмежування пам'яток і рис української мови від білоруських
середньоукраїнський період середина XVI — перші роки XVIII ст. — писемна мова виступає з одного боку як особливий різновид церковнослов'янської мови, з іншого боку як особливий, дуже перероблений різновид розмовної мови
пізньосередньоукраїнський період XVIII ст. — писемні джерела часто фіксують мішанину української та російської мов у різних пропорціях
сучасний період від останніх років XVIII ст. до сьогодні — використання української мови в художній літературі та всіх інших жанрах[3].
14.Загальні функції документа
Оскільки документ виступає як поліфункціональний об'єкт, він виконує низку взаємопов'язаних соціальних функцій. Умовно їх поділяють на три групи: головні, загальні, спеціальні.
Загальні функції[
Інформаційна — документ створюється для передачі або зберігання інформації.
Соціальна — задовольняє певну соціальну потребу.
Культурна — засіб зв'язку між організаціями та суспільними структурами.
15.У конспекті
16.У конспекті
17.У конспекті
18.Суть літературних норм писемного мовлення
Писемне мовлення є основним для ділових людей, оскільки саме через ділову документацію, листування встановлюються певні ділові контакти.
Норми літературної мови – це сукупність загальновизнаних мовних засобів, що вважаються правильними і зразковими на певному історичному етапі.
Писемному мовленню притаманні всі типи мовних норм, такі як:
орфоепічні норми (вимова); Наприклад: [молод'ба́]
акцентуаційні норми (визначають правильний словесний наголос); Наприклад: вихо́дити- ви́ходити
лексичні норми (розрізнення значень і семантичних відтінків, закономірності лексичної сполучуваності);
словотвірні норми (регулюють вибір морфем, їх розташування і сполучення у складі слова);
морфологічні норми (регулюють вибір варіантів морфологічної форми слова і варіантів її поєднання з іншими словами);
синтаксичні норми (регулюють вибір варіантів побудови словосполучень і речень);
стилістичні норми (доцільність використання мовно-виражальних засобів у конкретному лексичному оточенні, відповідній ситуації спілкування);
орфографічні норми (написання слів);
пунктуаційні норми (вживання розділових знаків).
19.Класифікація управлінських документів
В установі управлінські документи можна групувати за такими ознаками:
- послідовністю створення: оригінал, дублікат, копія, витяг;
- за рівнем доступу: загальнодоступні в установі, для службового користування, секретні;
- за юридичною силою: що мають юридичну силу і що не мають юридичної сили (ще не набули, не можуть мати, втратили юридичну силу.
Управлінські док. За простою ксласифікацією поділ. На вхідні, вихідні та внутрішні.