- •15. Ocнoвнi види дiяльностi людини. Види діяльності людини
- •16. Поняття про спiлкування та його види.
- •L7. Спiлкувення як обмiн iнформацiєю. Невербальна I вербальна комунікації.
- •18. Мовлення як процес спiлкування за допомогою мови.
- •19. Спiлкчвання як мiжособова взасмодiя, оcнoвнi засоби впливу в цроцесi спiлкування.
- •20. Спiлкування як розумiння людьми один одного. Психологiчнi механiзми сприймання людиною людини.
- •21. Поняття особистості в психології.
- •22. Структура особистості.
- •23. Спрямованість особистості.
- •24. Самосвідомість особистості.
- •25. Самооцінка і рівень домагань.
- •26. Психологічний захист особистості .
- •27. Формування особистості.
- •28. Поняття пpo увагу. Види I форми уваги.
- •29. Структура уваги.
- •30. Поняття про відчуття
- •31. Класифікація та види відчуттів.
- •32. Поняття про сприймання, їх характерні особливості.
- •33. Класифікація та види сприймання.
- •34. Поняття про пам'ять. Види пам’яті.
- •35. Запам’ятовування та його види. Умови ефективності запам’ятовування.
- •36. Відтворення і його види.
- •37. Забування і збереження. Боротьба із забуванням.
- •38. Індивідуальні особливості в процесах пам’яті. Типи пам’яті.
- •39. Поняття про мислення.
- •40. Процес розуміння. Розумові дії та мислитель ні операції.
- •41. Мислення в процесі розв’язування задач.
- •42. Види мислення.
- •43. Індивідуальні особливості мислення
- •44. Поняття уяви. Види уяви.
- •45. Процес створення образів уяви .
- •46. Поняття про почуття та їх роль у практичній та пізнавальній діяльності.
- •47. Форми переживання почуттів.
- •48. Основні емоціональні стани та їх зовнішній вираз.
- •49. Вищі почуття та їх види.
- •50. Поняття про волю.
- •51. Вольовий процес і його структура.
- •52. Вольові якості особистості.
- •53. Виховання та самовиховання волі.
- •54. Поняття про темперамент.
- •55. Основні психічні властивості що характеризують темперамент.
- •56. Психологічні властивості темпераменту.
- •57. Понятгя про характер та його структуру
- •58.Акцентуацiя рис характеру.
- •59. Природні і соціальні передумови характеру
- •60. Формування характеру.
- •61. Поняття про здібності. Структура і види здібностей
- •62. Природнi передумови здiбностей.
- •63. Формування здiбностей. Piвнi розвитку здiбностей.
- •64. Предмет, завдання та структура вікової психології
- •65. Методи дослiдження вiкoвoї I педагогiчної психології.
- •66. Зв’язок вікової та педагогічної психології з іншими науками
- •67. Фактори психічного розвитку.
- •68. Рушійні сили психічного розвитку психології
- •69. Діалектичний взаємозв’язок навчання, виховання і розвитку
- •70. Закономірності психічного розвитку. Явище акселерацiї. Iфантилiзм.
23. Спрямованість особистості.
Основними проявами спрямованості є потреби та мотиви, ціннісні орієнтації, рівень домагань, перспективи та цілі особистості.
Мотиви поведінки і діяльності
Мотиви - це пов'язані із задоволенням певних потреб спонукання до діяльності. Вони відрізняються одне від одного видом потреби, яка в них виявляється, формами, котрих вони набувають, широтою чи вузькістю, конкретним змістом діяльності, в якій реалізуються.
Складні види діяльності відповідають кільком мотивам, що утворюють систему мотивації. Мотиви розрізняють за їхньою усвідомленістю. Неусвідомлюваними мотивами є установки і потяги, усвідомлюваними - інтереси, переконання, прагнення.
Неусвідомлювані мотиви. Настанова - це неусвідомлюваний особистістю стан готовності до певної діяльності чи поведінки. Наприклад, настанова щодо вчительки першого класу у формі готовності виконувати всі її вимоги. Настанова часто є результатом квапливих, недостатньо обґрунтованих висновків з фактів особистого досвіду або некритичного засвоєння стереотипів мислення (стандартизоване судження, усталене в певній групі
Потяг - це спонукання до діяльності, що є недиференційованою, недостатньо чітко усвідомленою потребою, невиразна потреба в чомусь. Він швидкоплинний: потреба або згасає, або перетворюється в прагнення. Потяги характерні для юнацького віку як провісники майбутніх прагнень - усвідомлюваних мотивів.
Інтереси як усвідомлювані мотиви
Інтерес - це емоційний вияв пізнавальних потреб особистості. Суб'єктивно інтереси розкриваються у позитивному емоційному бажанні глибше пізнати об'єкт, зрозуміти його. Роль інтересів у тому, що вони є спонукальним механізмом пізнання, змушують особистість шукати шляхів, засобів задоволення того чи іншого бажання.
Розрізняють інтереси за змістом, метою, шириною, глибиною, за стійкістю і дієвістю.
За метою інтереси поділяються набезпосередні й опосередковані. Безпосередні інтереси зумовлює емоційна привабливість об'єкта. Наприклад, інтерес до розв'язання задач, кросвордів, до спілкування з друзями тощо. Люди, мотивом діяльності яких є безпосередній інтерес, мають так звану ділову спрямованість і дістають задоволення від самого процесу роботи. Опосередкований інтерес виникає щодо результату діяльності, хоча сам процес не завжди цікавить суб'єкта. Оптимальним для результату діяльності є поєднання безпосередніх та опосередкованих інтересів.
За глибиною інтереси поділяють наповерхові і глибокі. За широтою - на широкі і вузькі. Широкі інтереси розподілені між багатьма об'єктами; вузькі сконцентровані в одній галузі. Цінна риса особистості - багатофокусність інтересів у кількох, не пов'язаних одна з одною сферах діяльності. Багатофокусність інтересів особливо сприятлива для зміни видів діяльності - кращого засобу відновлення затраченої в ході роботи енергії. Отже, вузькість чи широту інтересів оцінюють за їхнім змістом.
За стійкістю інтереси поділяються настійкі інестійкі. Стійкість інтересу зумовлює тривалість збереження його інтенсивності. Стійкий інтерес є сигналом, показником здібностей людини. Інколи інтерес до чогось не згасає все життя, наприклад, захоплення професією. Нестійкість інтересів, коли вони набувають характеру пристрасних, але короткочасних захоплень, є віковою особливістю, яка стимулює пошук покликання й допомагає виявити здібності.
Переконання - це система знань, пропущених через почуття. Переконана та людина, в якої ідеї поєдналися зпочуттям і волею. Вона не здатна на вчинок, що суперечить її принципам.
Прагнення
Усвідомлюваним мотивом є також прагнення особистості, тобто мотиви поведінки, в яких виявлена потреба в чомусь, що може бути досягнуто вольовими зусиллями. Оскільки прагнення не задовольняють інакше, ніж через спеціально організовану діяльність, вони здатні підтримувати активність особистості протягом тривалого часу.
Формою прагнень є також ідеал як потреба наслідувати приклад, взятий особистістю за зразок поведінки. Ідеалом може бути конкретна особа, збірний образ чи суспільні цінності. Ідеали завжди відбивають життя: не можна уявити щось, елементів чого не було б у реальності.
Водночас ідеал передбачає майбутнє, виділяючи прекрасне й досконале. Є два типи ставлення до ідеалу: споглядально-захоплене, пасивне і пристрасно-діяльне, коли ідеал є планом життя, породжує бажання самовиховуватися.
Мрії, пристрасті, ідеали, наміри можуть бути високими й низькими і, залежно від цього, відігравати різну роль у діяльності людей та в житті суспільства.