3. Встановлення якобінської диктатури. Декларація прав людини і громадянина та конституція 1793 р.

Якобінці прийшли до влади в умовах інтервенції 5 країн, роялістського заколоту у Вандеї, повстань жирондистів. Законами 3 червня, 10 і 17 липня 1793 р. конфісковані землі дробилися з розстрочкою на 10 р., біднякам землю безкоштовно, феодальні пережитки скасовувалися.

21 червня 1793 р. Якобінська конституція – єдність і неподільність республіки для прийняття закону необхідно схвалення всіх громадян, опір гніту не лише право, а й обов’язок, вибори прямі і рівні, зашальне виборче право з 21 р., однопалатний парламент на 1 р. Функції управління передані Виконавчій раді з 24 осіб (виборність, підзвіт, термін на посаду не більше 2 рази). У дію не вступила.

У липні вбиті вожді якобінців Марат і Шальє, у відповідь революційний терор і централізація апарату (страта Марії Антуанети).

Верховний орган республіки Конвент здійснював вищу законодавчу, виконавчу, контрольну та судову владу. Комісари конвенту направлялися в департаменти і армію. Уряд (спочатку 9 осіб) складав Комітет суспільного порятунку – М.Робесп’єр, Сен-Жюст, Ж.Кутон, його накази підлягали безумовному виконанню. У провінціях діяли місцеві революційні комітети. Політичні заходи обговорювали в Якобінському клубі. Вся нація мобілізована в армію – близько 1 млн. осіб., посади офіцерам надавалися за здібності. Велике значення мали каральні органи – Комітет суспільної безпеки (Декрет про підозрілих від 17 вересня 1793 р., дозволив арешти всіх «підозрілих») процедура судочинства 1 доба. У жовтні 1793 р. страчені вожді жирондистів, у березні 1794 р. «скажені», тобто ультраліві, страта Дантона і «поблажливих» проти терору, суспільних робіт, побудови лікарень. У червні 1794 р. прийнятий новий декрет, спрямований на посилення терору, вводилася формула – «ворог народу», для страти досить переконання суддів. Конвент, крім законодавчих, виконував виконавчі функції – допомога по старості старшим 60 р., по безробіттю, багатодітним сім’ям, допомогу при народженні дитини. Тверді ціни на продукти харчування, максимум зарплати робітникам. Для реквізиції хліба створювалися загони санкюлотів (довгі штани), взято на облік золото і срібло приватних осіб, примусові позики у багатих.

У лютому 1794 р. Конвент приймає Вантозькі декрети, роздає майно контрреволюціонерів бідним, жебракам... Репресії. Після визначальної перемоги якобінської армії під Флерюсом 26 червня 1794 р. праві і ліві почали готуватися до повстання.

4. Термідоріанський переворот 1794 р., конституція 1795 р., період консулату

9 термідора (2 липня) 1794 р. добилися згоди конвенту на арешт Сен-Жюста і Робесп’ра, паризький плебс відбив їх, але змовники направили регулярну армію. Уранці 10 термідора якобінці були страчені на Гревській площі, відмінявся максимум, відновлювалася свобода торгівлі. 3 лютого 1794 р. в країні розгорнувся «білий терор».

За конституцією 1795 р. законодавча влада здійснювалася двома палатами – Рада (500), законодавча ініціатива, Рада старійшин  (приймала чи відкидала законопроект в цілому, без поправок) – на 3 р. Вибори були двоступерневі. Участь у виборах брали чоловіки не молодше 20 р., а виборщиками ставали з 25 р., які володіють майном 200-денної зарплатні. Для членів Ради старійшин віковий ценз було встановлено у 40 р., а для Ради 500 – 30 р. і 15 та 10 р., відповідно  - ценз осідлості. Визначався розподіл гілок влади. Виконавча влада вручалась Директорії, яка складалася з 5 осіб, що обираються Законодавчим корпусом (П.Баррас). Директорія балансувала між правими і лівими – «політична гойдалка», це був період спекуляцій банкірів, махінацій, злигоднів народу. Відомий полководець 9 листопада 1799 р. Наполеон Бонапарт захопив владу, а Директорія ліквідована. Встановлювався порядок – Консульство. Конституція 1799 р.: зовнішньо зберігалася і республіка, і бойові гасла, виконавча влада у трьох консулів, замість двопалатної законодавчої влади заплутана система – сенат, державна рада, трибунат і законодавчий корпус. Громадяни не обирали депутатів, а налічували їх (1/10 з стану мешканців, 1/10 з послужних списків...). Ключову роль відігравало міністерство внутрішніх справ (Жозеф Фуше).