2.1 Чорнобильська катастрофа

Саме в Україні сталася найбільша у світі техногенна катастрофа двадцятого століття – вибух на Чорнобильській АЕС.

Чорнобильська катастрофа – екологічно-соціальна катастрофа, спричинена вибухом і подальшим руйнуванням четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції .в ніч на 26 квітня 1986 року, розташованої на території України (у той час - Української РСР). О 1 год 23 хв 40 сек 26 квітня перший, а слідом за ним другий вибух зруйнували реактор, в якому знаходилось 200 т урану. Відбувся радіоактивний викид потужністю в 300 Хіросім.

Серед широкого спектра наслідків зруйнування 4-го енергоблока ЧАЕС першим і таким, що зумовив решту, був величезний викид в атмосферу радіоактивних елементів. Їх кількість – дискусійне питання й донині. Із самого початку вчені намагалися шляхом розрахунків визначити цю величину, так само, як і оцінити вітровий підйом радіоактивного пилу у зоні станції. Крім того, заходами Держкомгеології України спільно з Інститутом ядерних досліджень НАНУ було встановлено, що екстремальне забруднення геологічного середовища та погіршення еколого-геологічних умов нашої країни відбулося саме у зонах західного і південного "слідів".

У 1986 р. із десяти- й 30-кілометрових зон навколо ЧАЕС було евакуйовано близько 116 тис. осіб. Загалом до 1 січня 1987 р. зі 188 населених пунктів вивезено по УРСР – 91,4 тис. чол., БРСР – 23,6 тис., Брянській області РРФСР – 174 чол.

Узагальнена характеристика екологічного забруднення, викликаного чорнобильською катастрофою, з’явилася лише у 1990 р. Протягом 1991-1995 рр., відповідно до вимог чинного законодавства, було визначено межі зон радіоактивного забруднення. До них віднесли 2293 населених пункти 74 районів 12 областей України, які зазнали найбільшого забруднення: Вінницької, Волинської, Житомирської, Івано-Франківської, Київської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської.

Внаслідок аварії на ЧАЕС відбувся ряд трансформацій, що по-різному вплинули на подальше життя суспільства, а серед них: трансформації в адміністративній організації, трансформації у житті населення, у самосвідомості українців і т.і.

Тоді Україна ще була однією з "радянських соціалістичних республік". Ставши незалежною і самостійною, Україна успадкувала від СРСР безліч проблем, серед яких осібною важливістю можна виділити загрозу техногенних катастроф.

У зв'язку з чим така загроза продовжує існувати, навіть після понад десяти років нових українських реалій? Що впливає на збільшення або зменшення ризику техногенних катастроф? Що необхідне для того, щоб звести до мінімуму такий ризик? Чи це можливо в нинішній Україні?

Існують програми передбачення техногенних катастроф. Україні навіть НАТО в цьому допомагає, хоч Україна до НАТО не входить. За два минулі роки майже сто грантів у рамках співпраці Україна-НАТО були виділені під програму "Наука заради миру" – саме на тему запобігання катастроф у невійськових сферах. На випадок потреби рятувальних та гуманітарних операцій знадобиться й воєнно-морське об'єднання Блексіфор, утворене минулого року.

Проте ситуації, коли елементарна несплата за електрику може стати причиною техногенної катастрофи – в лютому минулого року саме це стало підставою для оголошення Національною Комісією з електроенергетики надзвичайного стану на вісім днів, – оптимізму не додають. Як і перманентні пожежі та обвали на шахтах. Три дні тому держава вже була винна чотири мільйони гривень сім'ям загиблих раніше шахтарів. За ці три дні знову сталося непоправне.