5.2. Спеціалізація й оснащення робочих місць

При організації робочих місць величезне значення має їхня спеціалізація — установлення чіткого виробничого профілю того або іншого робочого місця.

Спеціалізація робочих місць значною мірою залежить від типу виробництва, рівня і характеру спеціалізації підприємства в цілому і в кожному структурному підрозділі. Спеціалізовані робочі місця в більшій мірі розповсюджені в масовому, крупносерійному і середньосерійному виробництвах. Але можливість спеціалізації робочих місць існує й в умовах дрібносерійного й одиничного виробництв за рахунок правильного розподілу робіт між робочими місцями.

Спеціалізація робочих місць дозволяє оснащувати їх найбільш продуктивним устаткуванням, найбільш ефективним технологічним і організаційним оснащенням, скорочувати час на підготовчо-заключні і допоміжні роботи, широко застосовувати найбільш ефективні прийоми і методи праці, а в загальному підсумку, підвищувати продуктивність праці й ефективність виробництва.

Оснащення робочих місць - це забезпечення їх устаткуванням, оснащенням, тобто всім необхідним для ефективної роботи на них.

Засоби оснащення робочих місць можуть бути постійними, тобто завжди знаходяться на робочому місці, і тимчасовими, використовуваними лише для виконання окремих видів робіт.

Устаткування поділяється на основне і допоміжне. До основного устаткування відносять верстати, машини, агрегати, установки, апарати, автоматичні лінії, обчислювальну техніку, персональні комп'ютери і т.п., призначені для виконання основних робіт, тобто мають безпосередній вплив на предмет праці і постійно знаходяться на робочому місці.

До допоміжного устаткування відносяться складальні, зварювальні й іспитові стенди, транспортери, рольганги, крани й інші пристрої, призначені для забезпечення виконання операцій по подачі до робочого місця і безпосередньо в робочу зону предметів праці, їх підйому, установці, зніманню і відправленню з робочого місця.

Оснащення поділяється на технологічне й організаційне.

До технологічного оснащення відносяться: затискні пристосування, кондуктори, робочий і міряльний інструмент, контрольно-вимірювальні прилади, канцелярські приналежності для спеціалістів, змінні приналежності типу картриджів і т.п.

В організаційне оснащення входять:

• предмети, необхідні працівнику для забезпечення зручної робочої пози, а також для розміщення і збереження пристосувань, деталей, допоміжних матеріалів, технологічного оснащення, документів і т.д. (робочі меблі, стелажі, виробнича тара);

• засоби освітлення, сигналізації і зв'язку;

• засоби забезпечення безпеки працівника і підтримки нормальних умов праці;

• допоміжні пристосування і засоби для догляду за устаткуванням, прибирання робочого місця і т.д.;

• предмети виробничого інтер'єру;

• усіляка документація (креслення, інструкції), спеціальна література і т.д.

Як основне, так і допоміжне устаткування, організаційне і технологічне оснащення повинні відповідати санітарно-гігієнічним вимогам, вимогам техніки безпеки і вимогам ергономіки, що передбачають необхідність оптимального розподілу функцій у системі «людина-машина», відповідності конструкції устаткування, антропометричним, біомеханічним і психофізіологічним даним людського організму, створення оптимальних для життєдіяльності і працездатності людини показників виробничого середовища. Крім того устаткування повинне забезпечувати максимальне вивільнення працівника від важкої праці, зручність робочої пози, застосування раціональних прийомів і методів праці.

Всі елементи оснащення робочого місця, що мають безпосередній контакт з тілом людини (сидіння, робочі поверхні устаткування, підставки для ніг, органи управління устаткуванням і т.п.), повинні по можливості точно відповідати його антропометричним даним.

Так, виходячи з антропометрична даних, висота, на якій встановлюється на устаткуванні оброблюваний предмет, повинна складати приблизно 60% росту людини. Оскільки конструювати устаткування стосовно до росту кожної людини неможливо, воно виготовляється за визначеними стандартами, а відповідність між висотою робочої поверхні і ростом конкретного виконавця досягається за рахунок застосування стільців з регульованою висотою сидіння і відповідних підставок для ніг.

Об'єкт найбільш частого прикладення праці — органи управління устаткуванням. Тому правильне їхнє розміщення по висоті, росту і глибині має велике значення. Вибір органа управління здійснюється, виходячи з конкретних умов його використання, і визначається характеристиками керованого об'єкта, а також тим впливом, яким працівник повинний здійснювати на цей об'єкт. Однак у будь-якому випадку при виборі і розміщенні органів управління необхідно забезпечувати: простоту маніпулювання ними, гарну досяжність і видимість виконавцем, надійність у роботі, оптимальність прикладених зусиль.

Органи управління тісно зв'язані із сигнальними пристроями і засобами відображення інформації. В даний час застосовуються переважно звукові й оптичні прилади.

Звукові сигналізатори використовуються для передачі найпростішої інформації і попереджувальних сигналів. Сигнали звукового пристрою повинні бути на 10 дБ сильніше рівня шуму в робочій зоні. Найбільш прийнятні дзвоники, тому що вони мають переривчасті сигнали.

Оптичні сигнальні прилади поділяються на світлові, буквені (цифрові), мигаючі. Конструкція їх повинна забезпечувати швидке і безпомилкове зчитування інформації і не повинні містити зайвої інформації.

При розміщенні сигнальних пристроїв і органів управління необхідно враховувати наступні принципи:

• принцип функціональної організації — групування приладів сигналізації й органів управління повинна здійснюватись по функціях;

• принцип значимості — основні прилади повинні розміщуватись в зоні найкращого сприйняття;

• принцип оптимального розташування — при розміщенні приладів варто брати до уваги їхні особливості, точність і швидкість, з якими показання приладів повинні бути сприйняті;

• принцип послідовності використання — розміщення приладів повинне здійснюватись відповідно до послідовності виконуваних операцій;

• принцип частоти використання — найбільше часто застосовувані елементи повинні розміщуватись в самих зручних місцях.

Що стосується технологічного оснащення, то при його створенні, підборі і розміщенні на робочому місці необхідно дотримуватись наступних вимог:

• конструктивні дані технологічного оснащення повинні повністю відповідати характеру виконуваних операцій на робочому місці;

• конструкція інструменту і пристосувань повинна забезпечувати максимальну ефективність праці, точність і високу якість роботи при мінімальних зусиллях працівника і повній безпеці;

• інструменти і пристосування повинні бути зручними для роботи, легко і швидко встановлюватися, закріплюватися і відкріплюватися, виключати шум і вібрацію;

• технологічне оснащення в процесі його використання повинно викликати мінімальні зміни положення тулуба.

Велике значення при організації робочого місця має правильний вибір організаційного оснащення, вимоги до якої визначаються:

• характером і видом робіт що виконуються на робочому місці;

• особливостями організації виробництва і праці (методами роботи, змінністю, спеціалізацією робочого місця і т.д.);

• складом і кількістю устаткування, пристосувань, інструмента, предметів праці, необхідних для даного робочого місця;

• особливостями робочої зони, робочої пози і т.д.

При виборі організаційного оснащення для будь-якого робочого місця необхідно забезпечити:

1. найбільш повна відповідність даного виду оснащення її функціональному призначенню;

2. економічність використання виробничої площі;

3. відповідність конструктивних даних і габаритів оснащення ергономічним вимогам з урахуванням антропометричних показників і психофізіологічних властивостей людини, що буде нею користуватися;

4. міцність і стійкість конструкції;

5. дотримання вимог виробничої естетики і відповідність загальному інтер'єру робочого місця;

6. дотримання правил техніки безпеки й охорони праці.

Важливим елементом організаційного оснащення є робочі меблі. Раціональна їх конструкція сприяє економії рухів, зменшенню напруги організму, і, отже, зниженню стомлюваності і підвищенню працездатності людини. Вона повинна враховувати положення виконавця на робочому місці, тобто робочу позу, і навантаження, що працівник здійснює в процесі праці.

Пристосування для підтримки робочої пози працівника при роботі сидячи різноманітні: крісла, стільці, табурети, відкидні сидіння, сидіння-опори. Вибір типу сидіння визначається конкретним характером праці людини. При тривалій роботі в положенні сидячи повинні використовуватися стільці і крісла з обов'язковими елементами у виді спинок, підлокітників, при необхідності - підголівники.

Висота сидіння в оптимальному варіанті повинна бути регульованою в межах 350-500 мм від підлоги в залежності від росту працівника і висоти робочої поверхні. Рекомендована ширина сидінь, робочих меблів 330-400 мм, глибина 380-420 мм. Конструкція стільця повинна передбачати упор для ніг (підніжку).

Для короткочасного користування (5-10 хв.) рекомендуються тверді стільці і табуретки.

Сидіння-опори застосовуються, коли працівник не має можливості присісти навіть на короткий час, але може обпертися на сидіння-опору, трохи знявши напругу м'язів.