2.7. Відповідальність вкладника повного товариства

Відповідно до ст. 73 Закону України "Про господарські товаритсва"[5] звернення стягнення на частку учасника в повному товаристві за його власними зобов’язаннями не допускається. При недостатності майна учасника для покриття боргів за зобов’язаннями кредитори можуть вимагати у встановленому порядку ліквідації товариства або виділення частки учасника-боржника.

Решта учасників вправі з метою збереження товариства виділити частку учасника-боржника в грошовій або натуральній формі відповідно до балансу, складеного на день вибуття такого учасника з товариства.

Відповідно до ст. 74 Закону України "Про господарські товаритсва"[5]якщо при ліквідації повного товариства виявиться, що наявного майна не вистачає для сплати всіх боргів, за товариство у недостатній частині несуть солідарну відповідальність його учасники усім своїм майном, на яке відповідно до законодавства України може бути звернено стягнення. Учасник товариства відповідає за борги товариства незалежно від того, виникли вони після чи до його вступу до товариства.

Учасник, який сплатить повністю борги товариства, вправі звернутися з регресною вимогою у відповідній частині до решти учасників, які несуть перед ним відповідальність пропорційно своїй частці у майні товариства.

Розділ 3. Припинення діяльності і ліквідація повного товариства

Припинення діяльності повного товариства регулюється Господарським кодексом України, Законом України "Про господарські товариства" та іншими нормативними актами.

3.1. Загальні засади та форми припинення діяльності повних товариств

Згідно ст. 91 ГК припинення діяльності господарського товариства відбувається шляхом його ліквідації або реорганізації відповідно до статті 59 ГК [2].

Ліквідація господарського товариства провадиться ліквідаційною комісією, призначеною його вищим органом, а у разі припинення діяльності товариства за рішенням суду – ліквідаційною комісією, сформованою відповідно до рішення суду.

З дня утворення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження по управлінню справами господарського товариства. Ліквідаційна комісія у триденний строк з моменту її утворення публікує інформацію про ліквідацію господарського товариства і здійснює інші дії відповідно до вимог статей 58-61 ГК та інших законів [2].

Розрахунки з кредиторами у разі ліквідації господарського товариства здійснюються відповідно до статті 61 ГК [2] з урахуванням таких особливостей:

кошти, що належать господарському товариству, у тому числі від продажу його майна у разі ліквідації, після розрахунків по оплаті праці осіб, які працюють на умовах найму, виконання зобов’язань перед бюджетом, банками, власниками облігацій, випущених товариством, та іншими кредиторами розподіляються між учасниками товариства в порядку і на умовах, передбачених ГК, законом про господарські товариства та установчими документами товариства, у шестимісячний строк після опублікування інформації про його ліквідацію; майно, передане товариству його засновниками або учасниками у користування, повертається у натуральній формі без винагороди. У разі виникнення спорів щодо виплати заборгованості товариства його кошти не підлягають розподілу між учасниками товариства до вирішення цього спору або до одержання кредиторами відповідних гарантій погашення заборгованості.

Ліквідація господарського товариства вважається завершеною, а товариство таким, що припинило свою діяльність, з дня внесення запису про його ліквідацію до державного реєстру [2].

Відповідно до п. 1 ст. 59 ГК припинення діяльності суб’єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації – за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб – засновників суб’єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених ГК, – за рішенням суду [2].

Таким чином, досить зазначити, що припинення діяльності повного товариства відбувається шляхом його реорганізації або ліквідації, про що говориться і в ч. 1 ст. 19 Закону України "Про господарські товариства" [5].

Загальний процесуальний (процедурний) порядок і форми припинення діяльності повного товариства регулює Господарський кодекс (ст. 59-61, 91). У разі банкрутства повного товариства правовідносини припинення регулюються Законом України від 14 травня 1992 р. (з подальшими змінами і доповненнями) "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який поширюється на підприємства всіх видів (у тому числі і на повні товариства).

Особливі підстави і форми припинення діяльності повних товариств установлені Законом України "Про господарські товариства" [5] (ст. ст. 19-22).

Аналіз правових норм, що регулюють припинення підприємств і господарських товариств, дозволяє виділити дві правові форми припинення діяльності повного товариства: ліквідацію і реорганізацію (ст. 19 Закону України "Про господарські товариства" [5]).

У випадку ліквідації повне товариство припиняється як суб'єкт права без правонаступництва [13, 145].

Реорганізація передбачає виникнення на основі діючого повного товариства одного або більше нових товариств як суб'єктів права. При реорганізації повного товариства вся сукупність прав та обов'язків товариства переходять до його правонаступників.