7.Типи культурної динаміки.
В культурології культурна динаміка описується трьома основними типами взаємодії: фазовою, циклічною, і інверсійною. Найбільш проста концепція культурного розвитку традиційна теорія лінійного прогресу, тобто поступального руху культурних форм.Цей тип отримав назву фазового або етапного.Для його вивчення застосовується метод історичної періодізації, та періоди лінійного розвитку світової культури. Наприклад, культурна динаміка може проявитися як процес змін всесвітньо- історичних епох: Первісність, Старовина, Середньовіччя, Новий час.Динаміка оцінюються в цьому випадку як комплексне поступальне сходження народів сходинками історичного прогресу.
Циклічний тип виходить з уявлення про те, що зміни у світі підпорядковані закону повторювальності, оборотності. Кожна культура проходить певний життєвий цикл від народження до смерті, рухаючись по замкненому колу до початкового стану хаосу. Подібні погляди були поширені у V- IV ст. до н. є. у грецьких філософів Аристотеля, Полібія та у давньокитайського філософа у Сима Цянь. Ідея циклічності підтверджена в теорії М. Данілевського про культурно - історичні типи, в концепції О.Шпенглера в понятті «культурні організми», в філософії А.Тойнбі про кругообіг «локальних цивілізацій».
Інверсійний тип описує зміни, які рухаються не по колу, а здійснюють маятникові рухи - від одного полюса культурних значень до іншого і назад. Такий тип динаміки виникає у суспільствах, де не склалося стійке культурне ядро, « золота середина» або міцна структура. Ослаблення нормативності може призводити до розпущеності звичаїв, розгулу пристрастей і чуттєвості може поступитися місцем крайньому аскетизму. Чим менше ступінь стабільності суспільства, тим більшого розмаху набувають повороти в його духовному і політичному житті.
Інверсійна хвиля може охоплювати найрізноманітніші періоди від декілька років до декілька століть.
Коли говорять про характер культурних змін, мають на увазі напрям іх впливу на суспільтсво.З цієї точки зору розрізняють зміни які ведуть до збагачення і дфиференціації культури, які ведуть до занепаду культури, зміни, які не виявляють себе протягом тривалого часу, прирікаючи культуру на застій.
Збагачення культури прийнято розглядати як позитивні зміни пов’язані з виникненням нових жанрів, напрямів, стилів мистецтва, впровадженням нових технологій.Нове не завжди може служити синонімом прогресу, а лише в тому випадку, коли воно сприяє духовно - етичному вдосконаленню людини.
Культурний занепад частіше пов’язаний з ослабленням високих сфер культури її примітивізацією. Зростанням прагматичної спрямованості суспільної свідомості, стандартизацією життя в умовах масового суспільства.
Культурна криза супроводжується різким ослабленням традиційних зв’язків між найважливішими елементами і інститутами культури. Внаслідок цього система зазнає розпаду.Криза може бути остаточною, але може дати початок формуванню інших зв’язків, ставши зародком нової культури.
Культурний застій – коли зміни не відбуваються протягом тривалого часу. Суспільство має прихильність до традицій, орієнтується на повторювальність норм, цінностей ,смислів, знань, розповсюджує заборону на нововведення. У таких типах переважає циклічний тип динаміки випрямити який у лінію поступального процесу не змозі навіть нові відкриття.
Той або інший варіант культурних змін, як правило не охоплює культуру загалом.Навпаки відмінностью культури є ії багатошаровий характер, внаслідок чого в ній одночасно можуть відбуватися зміни.Крім того компоненти культури змінюються з різною щвидкістю.Найбільш стійкою є мифологія, здатна в тій або іншій формі зберігати свої образи протягом багатьох віків.Великий запас консервативності носить в собі релігія, .яка несе функцію інтеграції суспільства.Більш мобільною є художня культура, яка гнучко реагує на зміну духовного суспільства або його окремих верств.Але найвищу здатність до змін має наука, яка подвоює свої основні параметри за 10-12 років.
Висновки:Культурологія, займаючи важливе місце у блоку соціогуманітарних дисциплін, дає знання про навколишній світ і механізми його фунціонування через систему ціннісних орієнтацій та сприяє загальнокультурному розвитку особистості.
Рекомендована література: [ ]