- •1.1. Підходи до визначення менеджменту. Характеристика процесу управління.
- •1.2. Зміст функцій менеджменту
- •1.3. Основні етапи становлення та розвитку менеджменту як науки
- •1.4. Задачі і принципи менеджменту
- •1.5. Методи менеджменту
- •Лекція 2 Класичні концепції управління
- •2.1. Наукові школи менеджменту
- •2.2. Класична школа у менеджменті (школа адміністративного управління)
- •2.3. Неокласична школа менеджменту (школа людських стосунків)
- •2.4. Кількісна школа в менеджменті
- •Лекція 3 Класичні концепції управління
- •3.1. Порівняльна характеристика японської та американської моделі менеджменту
- •3.2. Сучасні наукові підходи до менеджменту
- •3.3. Теорії та концепції менеджменту
- •3.4. Етапи розвитку управлінської думки
- •Лекція 4 Основи теорії мотивації
- •4.1. Поняття мотивації і її роль у менеджменті. Потреби і інтереси мотивації.
- •4.2. Змістові теорії мотивації
- •4.2.1. Теорія ієрархії потреб А. Маслоу
- •4.2.2. Теорія ЖВЗ К. Алдерфера. Теорія трьох потреб Мак-Клелланда.
- •4.2.3. Двофакторна теорія Ф. Герцберга
- •4.3. Процесуальні теорії мотивації
- •4.3.1. Теорія очікування В. Врума
- •4.3.2. Теорія справедливості Портера-Лоулера
- •Лекція 5 Управлінська праця як вид людської діяльності
- •5.1. Місце менеджера в управлінні організацією. Типи менеджерів.
- •5.2. Ролі менеджера
- •5.3. Професійна характеристика менеджера
- •5.4. Самоменеджмент. Самооцінка лідера.
- •5.5. Тайм-менеджмент
- •5.6. Результативність та ефективність менеджменту
- •Лекція 6 Менеджмент організацій
- •6.1. Поняття організації
- •6.2. Характеристика зовнішнього та внутрішнього середовища організації
- •6.3. Формування організаційної структури: її елементи та вимоги до неї
- •6.4. Місія організації
- •6.4.1. Поняття місії організації
- •6.4.2. Місія як атрибут відкритої системи
- •6.4.3. Розробка місії організації
- •6.5. Життєвий цикл організації
- •Лекція 7 Організаційні структури управління
- •7.1. Класифікація організаційних структур управління
- •7.2. Лінійна структура управління
- •7.3. Функціональна структура управління
- •7.4. Комбіновані структури управління
- •7.5. Адаптивні структури організації управління
- •8.1. Загальна характеристика дивізіональних структур управління
- •8.2. Різновиди дивізіональної структури управління
- •8.3. Удосконалювання форм управління організацією
- •Лекція 9 Інформаційне забезпечення менеджменту
- •9.1. Інформація як ресурс організації
- •9.2. Функції та характерні властивості інформації
- •9.3. Класифікація інформації
- •9.4. Суть та основні принципи організації інформаційно-аналітичного процесу
- •9.5. Автоматизація управлінських процесів
- •Лекція 10 Комунікаційні процеси в менеджменті
- •10.1. Сутність комунікації
- •10.2. Комунікаційний процес, його елементи та етапи
- •10.3. Методи вдосконалення комунікацій
- •Лекція 12 Прийняття управлінських рішень
- •12.1. Класифікація управлінських рішень
- •12.2. Процес вироблення раціонального рішення
- •12.3. Групове ухвалення рішень
- •12.4. Прийняття управлінських рішень на підставі моделювання
- •Лекція 13 Характеристика функціональних менеджментів організації
- •13.1. Стратегічний менеджмент
- •13.1.1 Поняття стратегічного менеджменту
- •13.1.2. Етапи стратегічного планування
- •13.2. Маркетинг-менеджмент (брендинг)
- •13.2.1. Сутність брендингу. Брендинг як процес
- •13.2.3. Управління торговельною маркою на підприємстві
- •13.2.4. Визначення стратегічного напрямку брендингу
- •13.3. Інноваційний менеджмент
- •13.3.1. Зміст інноваційного менеджменту: його мети, задачі, предмет і об'єкт вивчення
- •13.2.2. Класифікація інновацій
- •13.3. Інвестиційний менеджмент
- •13.3.1. Сутність інвестицій
- •13.3.2. Класифікація інвестицій
- •13.3.3. Сутність, мета, завдання і функції інвестиційного менеджменту
- •13.3.4. Управління інвестиційною діяльністю
- •13.4. Операційний менеджмент
- •13.4.1. Функції операційного менеджменту
- •13.4.2. Методи і принципи операційного менеджменту
- •14.1. Кадровий менеджмент
- •14.1.1. Предмет, задачі і зміст кадрового менеджменту
- •14.1.2. Основні напрямки і методи управління кадрами
- •14.1.3. Принципи і механізм управління персоналом
- •14.2. Антикризовий менеджмент
- •14.2.1. Стратегічні цілі і задачі антикризового управління
- •14.2.2. Функціонування підприємства в кризових ситуаціях
- •14.3. Фінансовий менеджмент
- •14.4. Податковий менеджмент
116
Процес створення нового бренду можна представити у виді чотирьох послідовних етапів: розробка бренду, забезпечення дистрибуції, кампанія по просуванню, адаптація до продукту підприємства і ринку.
Особлива увага приділяється позиціонуванню, що повинне бути унікальним, диференційованим від конкурентів, відповідати функціональним, емоційним і культурним потребам цільового сегменту, підкріплюватись реальними обіцянками і вигодами, а також бути постійним в усіх елементах бренду.
Визначається ідея майбутнього бренду, що відбиває основну думку майбутнього просування. Для пошуку бренду розглядають питання, зв'язані з товаром і його історією, споживачем (хто, де, як і чому використовує товар), виробником (ким, де, як виробляється).
Зовнішнє оформлення бренду включає розробку ТМ і упакування. Найбільше значення і поширення має логотип і назва, тому їхнє створення вимагає професійних навичок дизайнера, лінгвіста. Необхідною стадією є попереднє тестування бренду.
Відзначимо, що для вітчизняних підприємств також актуальна робота з існуючими маркірованими товарами по виведенню їх у розряд брендів.
Суб-бренд - це додаткова лінія, модифікація бренду, розрахована на більш докладну сегментацію ринку. Підприємство випускає додаткові варіанти товару під тієї ж ТМ, але з новими характеристиками (форма, колір, розмір упакування й ін.) Мети створення суббренду можуть бути самими різними: використовувати незавантажене устаткування підприємства, задовольнити нові потреби, протидіяти конкурентам, зайняти інші цінові сегменти або домогтися більшої представленості в мережі продажів.
Такі модифікації бренду життєздатні, але іноді приводять і до негативних наслідків: утрата специфічного іміджу, уведення споживачів в оману великою розмаїтістю суббрендів. Можливим виходом може бути чітке відділення основного бренду від суб-бренду.
Розширення границь ТМ - ситуація, коли ТМ починає застосовуватися за межами товарної категорії, де вона застосовувалася споконвічно.
Формування портфеля брендів є не обов'язковим, а можливим етапом брендингу і здійснюється виходячи з наступних принципів: синергія портфеля брендів; можливість повноцінної підтримки кожного бренду; неконкурентоспроможність брендів у портфелі.
Стратегія мульті-брендів - це випуск на ринок відразу декількох брендів в одній товарній категорії. Це дозволяє збільшити ймовірність покупки, ширше представити компанію через мережу продажів і захистити свій основний бренд від конкурентів.
Часто створюються так називані «флангові марки», спрямовані спеціально на підрив сил бренду-конкурента. Виконання цієї стратегії вимагає розподілу між брендами обмежених ресурсів, насамперед фінансових і людських. Крім того, часто мульті-бренди однієї компанії підривають позиції один одного, а не тільки конкурентів.
13.3. Інноваційний менеджмент
13.3.1. Зміст інноваційного менеджменту: його мети, задачі, предмет і об'єкт вивчення
Інноваційний менеджмент - управлінська діяльність, орієнтована на одержання у виробництві нової позитивної якості різної властивості (продуктового, технологічного, інформаційного, організаційного, власне управлінського й ін.) у результаті розробки і реалізації неординарних управлінських рішень.
Основна задача інноваційного менеджменту - управління інноваційними процесами на будь-якому рівні за допомогою їх якісної і кількісної зміни в результаті застосування адекватних методів організації і управління, що забезпечують єдність науки, техніки, виробництва і споживання, тобто задоволення суспільних потреб в інноваційному продукті.
Крім цього однієї з найважливіших задач інноваційного менеджменту є формування середовища, яка б відтворювала і здійснювала цілеспрямований пошук,
117
підготовку і реалізацію нововведень, що забезпечують конкурентноздатність організації. Основні елементи інноваційного середовища:
−власне інновації, тобто сукупність наукових і науково-технічних результатів або продукт інтелектуальної праці;
−товаровиробник конкурентноздатної продукції, що виступає як споживача тих або інших нововведень;
−інвестори, що забезпечують фінансування всього комплексу робіт із забезпечення товаровиробника необхідними нововведеннями;
−відповідна інфраструктура, що дозволяє вирішувати виникаючі в цьому процесі проблеми.
Особлива увага приділяється внутрішньому інноваційному середовищу організації,
уформуванні якої всі зростаючу роль, поряд із загальновизнаним інструментом забезпечення конкурентноздатності (маркетингом), здобуває уміння організовувати весь процес одержання знань і трансформації цих знань у продукт, що має попит на ринку (рис. 13.2).
|
Внутрішнє інноваційне середовище |
Н |
|||
Т |
|
|
|
О |
|
В |
ідея |
Свідома цілеспрямована |
результат |
В |
|
О |
О |
||||
Р |
|
зміна (проект) |
|
В |
|
|
|
|
В |
||
Ч |
|
|
|
||
Підрозділ науково- |
|
Е |
|||
І |
Підрозділ |
||||
Д |
|||||
С |
дослідницького |
|
|||
|
маркетингу |
Е |
|||
Т |
відділу |
|
|||
|
|
Н |
|||
Ь |
|
Організація |
|
Н |
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
Я |
|
|
Наукові та технічні |
Зовнішнє |
Знання ринкових |
|
|
|
знання |
середовище |
потреб |
|
|
|
Рис. 13.2 |
Нововведення як результат складних взаємодій |
|
Предмет вивчення інноваційного менеджменту - цілеспрямовані процеси створення, освоєння і поширення нововведень і обумовлені ними зміни в соціальних, економічних і технічних системах.
Будь-які зміни завжди привносять у стабільну й оптимальну систему невизначеності, нестабільності, що прийнято характеризувати як стан кризи. Довгий час у процесах управління на кризу починали реагувати тільки з його появою. В даний час у діях ведучих організацій усе більш виразно простежується стратегія попередження, тобто розробити і ввести в систему такі інновації, що дозволять знизити ризик і невизначеність майбутніх наслідків.
Таким чином, предмет вивчення інноваційного менеджменту - кризові явища в організації і супровідні їхні процеси змін. Ціль діяльності менеджменту по інноваціях - забезпечення безпеки життєдіяльності організації в передкризових, кризових і посткризових ситуаціях.
Як з теоретичної, так і з практичної точок зору дуже важливо дати чітке формулювання об'єкта інноваційного менеджменту. Необхідність цього обумовлена тим, що він є ведучим елементом системи керування нововведеннями і, отже, впливає на її структуру, функції, методи і засоби управління, а також на критерії оцінки її ефективності. В економічній літературі більшість визначень даного поняття характеризують інноваційну діяльність.
Розгорнуте визначення інноваційної діяльності як об'єкта менеджменту включає
118
два основних аспекти:
1)по-перше, це процес поступального розвитку науки і техніки на основі об'єктивних економічних законів, обумовлений необхідністю постійного удосконалювання виробництва в результаті підвищення рівня суспільних потреб. Він припускає відновлення виробничої бази шляхом створення, поширення і практичного використання нових наукових знань у господарській практиці, спрямоване на рішення проблем комплексного соціально-економічного розвитку суспільства;
2)по-друге, це використання комплексу елементів, що складають інноваційний потенціал виробництва. Тут розглядаються процеси і явища в області експлуатації висококваліфікованих наукових і виробничих кадрів, що виконують роботи досвідченого характеру на базі широкого використання існуючого виробничого потенціалу, управлінського персоналу, а також міри організаційного, соціального, економічного, правового плану, що забезпечують реальну зацікавленість працівників різних категорій у масштабах і результатах інноваційної діяльності в організації.
Інноваційна діяльність - це складна динамічна система дії і взаємодії різних методів, факторів і органів управління, що займаються науковими дослідженнями, створенням нових видів продукції, удосконалюванням устаткування і предметів праці, технологічних процесів і форм організації виробництва на основі новітніх досягнень науки, техніки; плануванням, фінансуванням і координацією НТП; удосконалюванням економічних важелів і стимулів; розробкою системи заходів для регулювання комплексу взаємообумовлених заходів, спрямованих на прискорення інтенсивного розвитку НТП і підвищення його соціально-економічної ефективності.
Під інноваційною діяльністю в процесах розробки, освоєння і реалізації науковотехнічних нововведень розуміються види діяльності, безпосередньо зв'язані з одержанням, відтворенням нових наукових, науково-технічних знань і їхньою реалізацією в матеріальній сфері економіки. У більшій мері інноваційна діяльність зв'язується з доведенням наукових, технічних ідей, розробок до конкретної продукції і технології, що користується попитом на ринку.
Необхідною умовою удосконалювання економічного механізму управління інноваційною діяльністю в умовах формування ринкової економіки є розвиток інноваційного менеджменту.
Інноваційний менеджмент тісно взаємозалежний із низкою спеціальних і науковопрофесійних дисциплін, взаємозв'язок яких показана на рис. 13.3.
|
|
|
119 |
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
теорія |
|
|
|
|
|
|
|
|
логістика |
прийняття |
|
|
управління |
|||
маркетинг |
|
управлінських |
|
|
||||||
|
|
|
|
|
проектами |
|||||
|
|
|
|
|
рішень |
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
теорія систем |
|
інноваційна стратегія |
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
дослідження |
|
Виробничий |
Стратегічний |
|
|
управлінські |
||||
систем |
|
менеджмент |
менеджмент |
|
|
|
ризики |
|||
управління |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Інноваційний |
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
менеджмент |
|
|
|
|
|
|
правове |
|
|
Фінансовий |
Менеджмент |
|
|
|
|
||
регулювання |
|
|
менеджмент |
персоналу |
|
|
|
психологія |
||
|
|
|
|
|
|
і |
|
|||
|
інфраструктура |
|
групова |
|
||||||
|
інновацій |
|
міжособистісна |
|
||||||
|
|
|
|
|
|
поведінка |
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
фінансування |
проектний |
соціологія та |
|
|
теорія й |
|||||
інновацій |
|
|
аналіз |
соціальна |
|
практика |
||||
|
|
|
|
|
психологія |
управління |
Рис. 13.3 Зв'язок інноваційного менеджменту з іншими дисциплінами
13.2.2. Класифікація інновацій
Для успішного управління інноваційною діяльністю необхідно ретельне вивчення інновацій. Насамперед необхідно уміти відрізняти інновації від несуттєвих видозмін у продуктах і технологічних процесах (наприклад, естетичні зміни – кольору, форми і т.п.); незначних технічних або зовнішніх змін у продуктах, що залишають незмінними конструктивне виконання і не роблять достатньо помітного впливу на параметри, властивості, вартість виробу, а також вхідних у нього матеріалів і компонентів; від розширення номенклатури продукції за рахунок освоєння виробництва не випускалися колись на даному підприємстві, але уже відомих на ринку продуктів, з метою задоволення поточного попиту і збільшення доходів підприємства.
Новизна інновацій оцінюється по технологічних параметрах, а також з ринкових позицій. З урахуванням цього будується класифікація інновацій.
Узалежності від технологічних параметрів інновації підрозділяються на:
−продуктові інновації, вони включають застосування нових матеріалів, нових напівфабрикатів і комплектуючих; одержання принципове нових продуктів;
−процесні інновації означають нові методи організації виробництва (нові технології). Процесні інновації можуть бути зв'язані зі створенням нових організаційних структур у складі підприємства (фірми).
По типу новизни для ринку інновації поділяються на:
−нові для галузі у світі;
−нові для галузі в країні;
−нові для даного підприємства (групи підприємств).
По місцю в системі (на підприємстві, у фірмі) можна виділити: