- •Міністерство культури україни
- •Документація
- •Проблема
- •Конфлікт
- •Композиція
- •Сценарний задум
- •Позиція автор
- •Сценарний хід
- •Епізоди
- •Образ ведучого
- •Темпоритм
- •Втілення задуму
- •Робота автора-ведучого в кадрі
- •Робота автора-ведучого за кадром
- •Робота з учасниками програми
- •Робота з режисером
- •Робота з оператором
- •Робота зі звукорежисером
- •Очікувані результати
- •Аудиторія
Сценарний хід
Автор намагається кожною деталлю, кожною думкою героїні та її близьких, передати важливість усвідомлення того, що з нами відбувається сьогодні. Про те, що в пошуку високих заробітків, ми можемо втратити набагато більше. Для того аби показати, що все ніколи не пізно виправити, автор звертається до історії життя своєї героїні. Показує, які помилки вона тоді зробила. І як знайшла правильний вихід з тієї ситуації.
Епізоди
ксерокс
Образ ведучого
Ведуча не змінює своє амплуа протягом програми. Ведуча в ролі журналіста, який в пошуках істини знайомиться з героями, проводить з ними чимало часу, аби підтвердити чи спростувати свої думки. На початку ведуча заявляє тему програми, наприкінці резюмує усе, про що дізналась. Протягом усієї програми ведуча з*являється в кадрі, аби підсилити увагу глядача до теми розмови, завдяки візуальному контакту та емоційному.
Темпоритм
Темпоритм програми постійно змінюється: від динамічного до повільного, і навпаки. Це зумовлено ідеєю телевізійної програми. Адже в деякі моменти глядачеві необхідний час для роздумів. Співчуття, висновків. Тому вагому роль відіграють інтонація, тембр і швидкість читання. Адже попри те, що програма цілісна, вона складається з різних за часом, характером та обставинами епізодів: в ній показані як теперішнє, так і минуле героїні, як світлі й добрі моменти в житті, так і неприємні.
МОНТАЖ
ксерокс
Втілення задуму
Автор втілює задум, завдяки показу життя реальних людей, сім’ї, і навіть у постановчих епізодах використовує саму героїню. Реальною історією, емоціями, автор намагається змусити замислитися над життєвими цінностями. Через розмови з усіма членами сім’ї, автор показує, як важливо, щоб у родині усі піклувалися одне проти одного. Автор відмовляється від коментарів чи то правозахисників, чи психологів, тому що вважає, що довіру викличуть не ті, хто спостерігають з боку, а безпосередньо самі учасники подій. Герої краще за будь-якого сценариста чи експерта розкажуть про себе, свої справи, турботи і радощі, про людей, які їх оточують.