- •Інститут психології ім. Г.С. Костюка апн україни
- •Isbn 978-966-2018-01-1
- •Передмова
- •1. Від міфу до засад природовідповідності
- •2. Праісторичні чинники формування етнопсихотипу
- •3. Традиційність як соціально-психологічний механізм трансляції міфологічного досвіду
- •4. Психологічні передумови об’єктивації наочно-образної системи традиційності
- •5. Позанаукові знання у системі етнокультурних уявлень
- •6. Вияви традиційності у поведінкових стереотипах як знакових системах
- •7. Міфологічні джерела традиційності у сучасних наукових концепціях
- •Іл. 1. Графічне зображення матеріально-польової концепції Першотворення за академіком в.Г.Пановим.
- •Іл. 2. Умоглядна модель світу за академіком в.Г.Пановим
- •8. Міфологічний образ життєтворення в українській етнопсихології
- •Іл.3. Схематичне зображення уявлень про Першопочаток у образі змії
- •9. Від міфу до орнаментики як складної оберегової матриці
- •Іл. 5-11. Геометризоване та пастельне зображення світотворчих образів
- •10. Космогонічні домінанти у структурі міфологічної свідомості
- •11. Особливості опредмечення світоглядних уявлень
- •Іл. 20. Зооморфні схеми святилищ, м.Шумське та с.Горошова, Тернопільщина.
- •12. Психосемантична диференціація і трансформація світоглядних уявлень
- •13. Міфологічні джерела календарних свят
- •14. Чинники глотогонії та історичної пам’яті у структурі етнокультурної моделі
- •15. Регулятивно-етнізуючі та соціалізуючі вияви традиційності
- •16. Етнокультурний потенціал державотворення у сучасних глобалістських реаліях
- •Висновки
- •Список використаних джерел
- •Перелік додатків
- •Isbn 978-966-2018-01-1
- •Наукове видання
- •Міфологічні джерела української етнокультурної моделі: психологічний аспект
- •Підписано до друку 18.06.2007. Формат 60х841/16. Папір офісний.
Іл. 20. Зооморфні схеми святилищ, м.Шумське та с.Горошова, Тернопільщина.
Вони можуть читатися як двочленний елемент меандра – знаку безконечності, споконвічності світотворчого процесу, який поширений у багатьох індоєвропейських культурах. Істотним є розміщення цих символів на раменах. Не вдаючись до додаткових тлумачень символу рамена у чоловіка, відзначимо, що традиція розміщення символів відзнаки або ієрархічної, національної та іншої належностей збереглася донині у вигляді погонів військовиків. На правій і лівій частині грудей сколота чітко простежується трисуття (трилистник). Можна припустити, що правостороннє розміщення виконано швидше за вимогою симетрії, а лівостороннє має аналог у схемах антропоморфних поховань, коли могильникам-святилищам надавався вигляд людини, а в зоні серця (з лівого боку наземного зображення людини) відводилося місце для жертовного вогнища.
Не менш переконливими в плані нерозривності етнопсихогенних процесів є принципи національної орнаментики, що збереглися у зразках традиційної архітектури, одягу, дворового і хатнього начиння, витворах декоративно-ужиткового мистецтва і сприймаються як обереги. На фронтоні сучасних будинків розміщуються композиції, в основу яких покладено сварожі знаки; за аналогами з трипільськими розписами вони подані не сухо схематично, а як декоративна композиція, елементи якої промовисто символізують процес відгалуження – творення за аналогом з трипільськими розписами (ДОДАТОК І, іл. 13).
Триярусне оздоблення фасаду будинків як трисферний світ є і досі звичайним у Галичині. Карнизову частину будинків вінчає фриз у вигляді системи (низки) сварожих знаків. Пілястра оздоблена «двозмійником», семантика якого тлумачиться як циклічність світотворчих процесів. Вона декорується системою знаків, яка називається «зоране поле» і також має космогонічне походження (кожен елемент являє собою своєрідне поєднання двох сварожих знаків).
Центральна композиція рушника (ДОДАТОК І, іл. 15). складається з трьох пар сварожих знаків, кожна пара – з червоного і синього кольору. Верхні і нижні композиції – так само три пари такої ж системи забарвлення, проте кожна з них має у рядку з п’яти елементів один знак протилежного кольору. Якщо зовнішні чотири елементи знаку сині, то середній – червоний, і навпаки. Так само попарно розміщено зображення зірок у такій же забарвленості.
Опредмечення світотворчих уявлень простежується у культових конструктах, творах монументального та декоративно-вжиткового мистецтва у численних обрядових символічних атрибутах.
З викладеного вище стає зрозумілим, що образна система картини світу, ґрунтуючись на міфологемах, утворених метасимволами, у культуротворчій практиці опредмечується і стає об’єктом художньо-фантазійного осмислення. Імперативи архаїчної символіки безпосередньо співвідносяться з основами словотвору, формуванням образної системи, що знаходить своє вираження у звичаєвості й, насамперед, обрядових побудовах. Однією з визначальних ознак процесу опредмечення сенсоформ є втілення їх у зооантропоморфних термінах та образах, ототожнення мікро- і макрокосмосу. До них належать зокрема ізоморфізм просторових відношень і частин людського тіла, що знаходить своє відображення в археологічних джерелах. Неперервність етнопсихогенези втілена в етноорнаментиці, засадах архітектурних вирішень, вбрання, дворового і хатнього начиння, організації довколишнього простору та в інших етнопсихічних проявах.
Навіть викладені тут незначні приклади зразків традиційної культури засвідчують неперервність процесу етнопсихогенези і диференціації міфологічних уявлень. Проте, їх поглиблений психологічний аналіз має бути предметом спеціального дослідження насамперед психологічної семантики.