8.8. Види авторських договорів [снують і.Ім види авторських договорів:

• авторський договір;

• видавничий договір;

• договір па депонування рукопису;

• їй» гановочний договір;

• сценарний договір

• Нині:: НЬОГО І.ІМОН. іеіІНЯ;

• договір про використання в промисловості неопубліко-ва ного і вору декораційно прикладного мистецтва.

153

Сусліков Л.М., Дьордяй В.С. Патентознавство

Авторськийдоговір - це консенсуальна угода, за якою аа сорабо правонаступники передають готовий гвір певній особі для використання, аби /к ангор бере іі.і себе с і ворити певний і вір і пе­редати його для використання обумовленим у договорі способом.

Договір двосторонній; оскільки кожна із сторін наділена пісними правами і обов'язками.

Існують конкретні ішли авторі ьких договорів про переламу твору для використання:

• договір про видання або перевидання твору в оригіна гі (видавничий договір); поговір про депонування рукопису;

• договір ирі> публічне виконання тору (постановочний до­ говір); договір про використання тору в кінофільмі ми ге леніииному фільмі (сценарний договір), у радіо , те­ левізійній передачі,

«ДОГОВІР про СТВОреННЯ ХВОру обраЮТВОрЧОГО МИСтец піл і

метою публічного виставлення (договір художньою за мовлення);

• договір про використання у промисловості твору декора- тивно-нрик і.ідного мистецтва тощо.

Видавничий договір як один і.і ВИДІВ анго|х ькнх договорів характеризується специфічним способом використання твору — виданням і розповсюдженням твору через торгівлю, бібліотеки та інші організації. Видавничі договори розрізняються засвоїм пр мегом: договори на видання літературних творів, творш обрам творчого мистецтва, музичних творів. Договори па видання літе­ратурних творів поділяються на видання оригінальних творів та на видання творів у перекладі як вітчизняних, так і зарубіжних авторів.

Останнім часом псе більшого поширення набувають юомер пішп видавничі договори, за якими видання літературного твору здійсню* гься видавництвом на кошти самого автора. І Іа ангора та­кож покладаї п.< я обов'язок розповсюдження твору. Імовірно, що в умовах ринкової економіки ці договори набудуть поширення.

Умови окремих різновидів видавничих договорів багато в чому співпадають, але кони и Істотно відрізняються один від од ного характером свого предмета. Так, при виданні літературних творів предмет договору визнаї гься пилом літератури, н жанром,

154

Розділ 8. Передача права на використання винаходу

призначенням. Поданий рукопис має відповідати погодженій за­явці, плану, навчальній програмі (для наича льпої літератури), обумовленому обсягу Предмет видавничого договору на видання творів образотворчого мистецтва визначається палкою, темою, сюжетом, нпдом роботи, п розміром) технікою виконання тощо. Видання музичних творів здійснюється шляхом передачі видав­ництву нот у вигляді клавіру, партитури.

Видавничий договір може бути укладений як на готовий гвір, так і на і нір. що нулі створене в майбутньому. Останній на­зивається ще договором замовлення (літературного або художні. ого).

Договір па депонування рукопису. Депонування означає передачу на зберігання. У тих випадках, коли твір має вузько-спеціалізований характер і необхідно швидко одержати інфор­мацію про нього, вдаються до депонування, За цим договорам ор~ галізація за погодженням з автором передом належним чином оформлений оригінал разом п рефератом і нору Інформаційному

Органу, ЯКИЙ Зобов'язаний безплатно Зберігати оригінал і надані ги Інформацію про нього шляхом публікації реферату, Крім того, цей орган зобов'язаний на замовлення всіх зацікавлених осіб ви­ готовляти копії твору повністю або частково і видавати їм. Частіше за все нв депонування передають оригінали рефератів статей, оглядів, монографій, збірників наукових праць, матеріали конференцій, .('плів, нарад і симпозіумів ку.іі.коі пеці.гіпоианого характеру, які видавати друкарським способом немає можливості. Постановочний договір. Твір може бути випущений у свії публічним виконанням у ВИДОВИЩНОМУ закладі. Коні раї єн і. імп договору і . і очною боку, автор і корець сценічного твору або його правонаступники, а і іншого -видовищний і (поста

іюшіик). За ним договором автор передаї або зобов'язується ство­риш і передати ВИДОВИЩНОМУ закладу ірам.ігпчпий. музичний або музично-драматичний, хореографічний або пантомімний гвір, ,і заклад-постановник зобов'язує гься здійснити в межах обумов­леного лої опором або законом < гроку постановку і публічне пико нання твору (випустити його-у світ) та сплатити автору кип.поро ду. Винагорода складаї гь< •-) < івох частин; одноразової винагоро­ди та збору .іа' кожний спек гакль

155

Сусліков Л.М., Дьордяй В.С. Патентознавство

Сценарнийдоговір, і.і цим поговором автор псреда» або ю бов'язу* гься її нори їй і передати кіно-, геле- або радіостудії сце­нарій фільму або геле- чи радіопередачі в обумовлений договором строк, .і студія зобов'язується виплатити автору винагороду. Предметом договору може бути тшр літературний сценарій, який мав відповідати гворчій заявці, що додається до договору. У заявці виклада гься основна ідея, сюжетний задум і характерне¹

і ПІ.і ГОЛОШИЇХ ДІЙОВИХ <» іб.

Договір художнього замовлення. За цим договором автор зобов'язується створити і передати замовнику в обумовлений до говором строк твір образотворчого мистецтва, а замовник зо-бов'яааний вишшшти автору погоджену вшагороду. Це поки що єдиний .і ангорських договорів, у якому контрагентом автора може бути не іі.іі.ки юридична особа, в й громадянин. Особливість вка заного договору полягає в тому, що замовник не зобов'язаний ви­пускати твір \- світ, гобто виставляти твір для публічного огд: Цс прано замовника він може це зробити, а може і не робиш

Предметом договору художньою замовлення є твір образо-гворчого мистецтва. Це — твори живопису, графіки» скульптури, декоративного мистецтва, фотографічні шори і твори, одержані способами, аналогічними фотографуванню. Перелік творів обра

ЗОТВорчого мік чеці на не < ничерПНИМ, оскільки ДОСЯГНЄННЯ на­уково-технічною прогресу обумовлюють появу нових об'< ктів ав­торського права, а о і же, і нових об'єктів художнього замовлення.

()соп іиниііо цього договору ( й те, що твір образотворчого мік тещ на, створений на замовлення, переходить у власність за­мовника, якщо інше не передбачено договором.

Договір про використання н промисловості неонубліко-ва-ііою тору д« кораіиино-нрикладного мистецтва. Законодавство не визначає, ию слід розуміти під шорами декоративно-прикла і ного мистецтва Практика виробила тільки приблизний перелік творів, які мож) гь бути предметом зазначеного договору. Це, на­приклад, і нори, які маю 11. утилітарне, сувенірне або декоративне призначення і вирізняються оригіна іьним художньо-естетичним виконанням. Це мож) п. буї и художні вироби побутового призна­чення, які задовольняють практичні потреби, а гакож і прикра сою середовища і людини. До ідеї категорії практика відносить

156

Розділ 8. Передача права на використання винаходу

серветки, килими, хустки, одяг, взуття, вироби із шкіри, кістки,

п і.н-імаси, іграшки, значки, сувеніри, вироби зі скла, фарфору, металу, ювелірні і галантерейні вироби тощо.

()соо іинкію означеного договору ( і є. що контрагентом ав­тора завжди виступає промислове підприї мство, яке зобо-в'язу( гься випустити у світ і вір па промисловій основі. Отже, іа цим договором актор передаї або зобов'язується створити і пере­дані тшр декоративно-прикладного мистецтва підприї мству, яке зобов'язує ться випустити його у світ на промисловій основі Твір мав бути придатним для використання в промисловості і відповідати певним художиьо-естетичіїим вимогам. Впадання твору об'єктом декоративно прикладного мистецтва, і отже, йото придатності для використання в промисловості, здійснюють спеціалісти (художні ради).

Зміст авторських договорів. Як і будь-який цивільнопра-ВОВИЙ договір, авторський договір ма< відповідати вимогам аако-ну і місінні усі необхідні умови іа реквізити, без яких договір і недійсним (сторони договору, їх адреси і місцезнаходження то­що). Сторонами в ангорських договорах, * одною боку, завжди і громадянин — автор або його правонаступники, а:і пішого, як пра кило. юридична особа, яка іа родом своєї діяльності має змогу випустити твір у світ. Це можуть бути державні, колективні, акціонерні та інші організації 6у и.-яких форм власності Із цього загального нрани 1.1« піше два ВИНЯТКИ: у договорі художньою.(а МОВДевКЯ замовником може бути і громадянин, а в договорах про депонування рукописів і обох сторін виступають організації.

Об'єктом договору, як уже зазначалось, є результат творчої праці твір, Втілений V гаку об і книшу форму, яка робить ЙОГО придатним для сприйияі гя пішими способами, відтворення і роз­повсюдження.

Використання твору допускається виключно на основі ав­торського договору з автором або іншою особою, яка маї авторсь­ке право (ст. 29 Закону Про ангорське право і суміжні прана) Форма авторського договору письмова, якщо законодавством не передбачено піше. Недодержання ІфОСТОІ ПИСЬМОВО] форми. ЩО вимагаї гься законом, у ран виникнення спору позбввлж сторони змоги посилатися для підтвердження угоди на показання свідків.

157

Сусліков Л.М , Дьордяй В.С. Патентознавство

Однак недодержання письмово! «(юрми не спричиню* недійсностіавторського договору. Більш гого, закон допуска* в окремих ви­падках можливість \ к 1.11.4 п автор* ький договір в усній формі, на­приклад, про опублікування торій у періодичних виданнях га еи

ЦИК.ІОПСЛІЯХ.

Строки и авторських договорах мають суттєве значення, різних авторських договорів нони неоднакові У видавничому договорі і іід розріаняти орок мою дії, строк випуску свору у світ, сірок подання роботи до видавництва за договором замов­лення, строки для розгляду і оцінки твору та інші. Відповідно до чинного законодавства видавничиіі договір діє протягом встанов­леного строку. Безстрокові договори не допускаються.

Строк для випуску твору в світ менший під строку дії видав­ничого договору. Цей строк кошсреткзуі іі.( я в Типових видавни­чих договорах. Гак, твір обсягом ДО 10 авторських аркуші» мас бу-ін випущений V СВІТ протягом одного року, понад 10 автороьких аркушів протягом двох років,

Типові ииданничі договори шередбачають гакож конкретні < і роки д ш подання твору до видавництва. Строк, протягом якою аиюр зобов'язаний створити і передані видавництву обумовле­ний договором твір, вявначаетьоя тільки угодою сторін, він не підляпм нормуванню

• гроки роагляду і оцінки твору нормовані і не можуть змінюватися угодою сто|)ін ш в більший, ні в менший бік.

Відповідно до Типового видавничого договору рукопис вва жаі гься іаким, що надійшов до видавництва, якщо вій поданий комилекшо. належним чином оформлений і протягом 10 дині після його одержання видавництво не пред'явило авторові пре піній щодо оформлення чи комплектності рукопису.

Протягом ЗО лиш і додатково ще по 4 дні па кожний авторсь­кий аркуш вндааннщво зобов'язане розглянути поданий у належ­ному вигляді рукопис і повідомити ангора або про схвалення їмо ру, або про пою відхилення на підставах, передбачених ютово ром, або про внесення до твору необхідних поправок .і гочним визначенням їх суп Виправлений автором рукопис видавництво иаі розглянути протягом 15 днів і додаї ково по два дні па кожний авторський аркуш. Якщо авторові протягом зазначеного строку

158

Розділ 8. Передача права на використання винаходу

не було надіслано повідомлення, твірвваж.а гься схваленим піших нидів авторських договорів відповідними піковими дого­ворами також встановлені конкретні строки дія створення і пере дачі гвору організації, для його розгляду і опрацювання,але іншої гривамм н.

Усі авторські ДОГОВОРИ двосторонні ГООТО кожна Із сторін наді ієна певними правами га обов'язками.

Обов'язки автора твору. ,'іа ангорським договором (крім договору про депонування рукопису) автор передзі або зобо в'язується створити і в обумовлений договором строк передані організації (або громадянину — в договорі художнього замовлен ня) оформлений відповідно до встановлених вимог твір.

Автор гвору зобов'язаний (там, де це передбачено гиповим договором) ВНОСИТИ <а вказівкою органпаїш ЗМІНИ і поправки, як­що вони виходять за межі умов договору. Інколи виникав не обхІДНІСТЬ внести відповідні ЗМІНО, поправки або доповнення навіть ПІСЛЯ схвалення твору. У таких випадках ангор зобов'яза­ний доопрацювати твір, внести відповідні зміни, поправки чи до­повнення.

Автор зобов'язаний на вимогу видавництва і без додаткової винагороди вичитати коректуру, для чого угодою сторін виша чається певний строк.

Обов'язки особи, яка використовує твір. Організація, з

якою /КЛадеНО аВТОрСЬКИЙ договір про створення і передачу ДЛЯ

використання тору, зобов'язана прийняти обумовлений догово­ром і вір, розглянути його в усталені строки і відповідно оцінити його. Власне прийняти твір — означає схвалити якість його оформлення. Якщо і вір оформ ієно належним чином, автору ви­дасться розписка (повідомлення) про ге, що пір прийнято. В ус­талені строки видавництво має розглянути твір і прийняти рішен­ня про схвалення і нору, його доопрацювання або відхилення. Як­що доопрацювання гвору з об'єктивних причин неможливе або після доопрацювання було визнано його непридатність для вико ристання, авторський договір підлягає розірванню.

()< повним обов'язком особи, яка іірііппяла гвір для викори­стання, є випуск його у свії в усталені строки. Відповідно до -*а кону України "Про авторське право і суміжні прана' ГВІр вва

159

Сусліков Л.М., Дьордяй В.С. Патентознавство

жасться вилущениму сип (опублікованим), якщо випущено в обіг примірники і кору або твір публічно виконаний, публічно ію-казаний, переданий по радіо чи телебаченню або в будь-який

ІНШИЙ спосіб ПОВІДОМЛеНИЙ НвВИЗНачеНОМу КОЛу о< їй

Якщо ж організація протягом визначеного договором стро ку не здійснила або не почала використання схваленого нею гво ру, вона зобов'язана на вимогу автора сплатити йому обумовлену винагороду повністю, якщо не доведе, що використати твір не .«могла через обставини, які .іалежать від автора.

Розділ 9. Правові засоби індивідуалізації учасників т< парного обороіу,

товарів і послуг

Розділ 9. Правові засоби індивідуалізаціїучасників товарного обороту, товар*г і послуг

Ринкова економіка амоніин необхідність чіткого розмежу­ вання як учасників цивільного обороту, гак і говарів га послуг, що їли п ні ринок. За радянських часів особ іивої ноі реби в тако­ му розмежуванні не виника ю Радян< ький ринок здебільшого відчував постійну нестачу говарів і послуг, завдяки чому проблеми регулювання правових відносин, що складались \ сфері створення і використання розрізняльних символік чи якихось інших повна чень. не виникало. Щоправда, був прийнятий норматмвнкй акт про товарні інаки. Проте він застосовувався в торгівлі колишньої о СРСР із зарубіжними країнами, .і в межах самого СРІІР нечасто.

Іі шеното законодавства про товарні знаки Україна не мала.

\л переХОДОМ України ДО ринкової економіки ріЗКО і!»"

потреба в правовому регулюванні відносин у галуаі індивіду-.і іізадії не лише товарів і по< іуі. .і й учасників цивільного оборо­ту. 15 грудня 1993 р. бук пройнятий Закон України "Проохорону прав на знаки для говарів і послуг" (да іі Закон про товарні зна­ки), який на даний час діє в редакШЇ від 21 грудня 2000 р. У роз­виток цього Закону ДДІВ України прийняв ряд відомчих норма-іикіпіх актів.

'•.ікони про фірмове найменування (фірму) і про місце по­ ходження гокару поки що не прийняті, але потреба в них в і, б< мовно, кони будуть розроблені ге прийняті найближчим часом Цього вимагають інтереси розвитку підприємництва. Охороні права інтелектуальної власності на комерційне найменування офіційно запроваджується пише новим Цивільним кодексом (ЦК) України. Спеціального закону про охорону нього об'єкта в Україні не була Фактично така охорона здійі нюва іася Положен­ ням про фірму від 22 червня 1927 р. ,:>.пші ..Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 р. і наступнкми змінами і доповненнями.

Підприс мницькадіяльність в умовах і у часноі ринково) еко­ номіки надзвичайно різноманітна, багатопрофільна. Водночаї і.по підприємств виробляють одні '^у продукцію, надають

160

ІҐ

161

Сусліков Л М , Дьордяй В.С. Патентознавство

одні й її і.імі послуги,аленеоднакової якості і рівня. Споживачеві інколи буває непросто відрізнити товар одного підприємства від

такого самого товару, що виробляється іншим підприємством. ( а ме в цьому можуть допомогти правові засоби індивідуалізації то­варів, послуг і самих виробників, посередників тощо. Саме ними чинниками було зумовлено прийняття Закону про товарні знаки.

Зазначені знаки допомагають споживачеві розрізни ги одно­рідні товари різних виробників. Проте в сучасних умовах ринко­вої економіки одних таких знаків уже замало. Виникла потреба розрізняти виробників, що створюють товари одного і того само­го виду, підприємців, що налають подібні між собою послуги. То­му у світовій практиці виник такий засіб розпізнання виробників, як їх назва, найменування, фірма. Але якщо одна фірма виробляє товари чи надає послуги, які роблять їй честь, то її назвою можуть скористатися також інші підприємці, котрі виробляють товар нижчої якості, що не користується попитом, з метою ввести спо­живачів у оману. Тому виникла необхідність надати правову охо­рону найменуванню або фірмі, щоб ними не могли неправомірно скористатися інші особи. Так склався цивільно-правовий інсти­тут — ораво на фірмове найменування або просто право на фірму, завданням якого с шдииідуа.п.іація виробників з метою захисту їх ділової репутації від неправомірних посягань третіх осіб

Крім товарних знаків, виникла необхідність ще в одному правовому засобі для розрізнення іоварів одного і того самою ви­ду. На ринку маї значення не тільки якість товару, його зовнішній вигляд та його виробник. Часто на якісні характеристики товару впливають природні властивості географічного району місця ви­готовлення товару, що зумонлюї мого попит (приміром, мирго­родська вода, ободонське пиво). Отже, виниклії необхідність розрізняти певні товари і за місцем їх виробництва. Так з'явився ще один цивільно-правовий Інститут — право на найменування місця походження товару Географічні позначення охороняються Законом України „Про охорону прав на зазначення походження товарів" від 16 червня 1999 р. в редакції від 21 грудня 2000 р.

Тож склалася група із ірі.ох цивільно правових иктитутів, .(.піл.шиям яких ( Індивідуалізація учасників цивільного обороту, говаріа і послуг. Це право на знаки для говарів і послуг, прано на

162

Розділ 9. Правові засоби індивідуалізації учасник» товарного обороту, товарів і послуг

найменування (фірму), прано на найменування місця походжен­ня товару.

Норми іі|*> охорону прав інтелектуальної власності на тор ічжельиі марки, комерційні найменування та географічні ЗВИВІ чення п новому ЦК викладено в главі 43 'Право шіе.іемхл.п.ноі власності на комерційне найменування" - три статті; у главі 44 "Право інтелектуальної власності иа торговельну марку" — ден ять статей; у главі 45 "Прано іиіелектуальної власності на ге­ографічне зазначення" чотири статті. Усього ці три субінсти-і\ ції містять 16 статей Н.ииані законодавчі акти про охорону за­значених об'єктів містять: 11 о. юження Про фірму - 14 статей; За­кон У країни "Про охорону прав Ш знаки для товарів і послуг" 24 статті; Закон України "Про охорону прав на зазначення поход­ження товарів" — 26 статей. Усього 64 статті проти 16 статей ЦК.

Зрозуміло, що зовсім не псі статті згаданих іаконодавчих актів за своєю юридичною природою І имиїльно правовими. Гам чимало організаційно нраноних і а.іміпн і р.и пипо правових норм І ні є ж слід Визнати^ ию І ІІ\ і.і.ін.ічі ним гх.'нж іиіуціям приділив ні достатню увагу. Проте у вказаних їланах викладено принципові ЦИВІЛЬНО^ПраВОВІ ІВГВЛИ ОХОрОНЯ прав на комерційне наймеш нання, торговельні марки і геоірафічиі зазначення і наявність за­значених субінституцій у ЦК України явище, безперечно, пози тивне.

Принциповими цивільно-правовими засадами названих субінституцій є такі положення:

1) комерційне найменування, Торговельні марки, гео­ графічні зазначення проголошено об'єктами правової охорони;

2) вони і рі іультатами іще ієн іу.і и.ної, гворчої діяльності;

3)комерційне найменування, торговельні марки, гео­графічні зазначені проголошено об'єктами права інте­лектуальної власності;

1) ці об'єкти є об'єктами цивільного обігу.

Достоїнством ЦК стосовно охорони засобів Індивідуалізації

учаСКИКІВ ци він.ного обігу, і опарі в і послуг с мам пма іьне КвблИ* ЖеННЯ основних цивільно правових за< ВД ції і ОХОрОИИ до міжна­родних стандартів. У них враховано як міжнародний ДОСВІД, ГВЯ і

163

Сусліков Л.М., Дьордяй В.С. Патентознавство

найновіші досягнення національної цивільно-правової науки 1.1правозастосовноі практики.