- •Розділ VI. Екранні виражальні засоби....................................................
- •Розділ viі. Монтаж екранних творів.........................................................
- •Розділ vііі. Iсторичні етапи розвитку світового кінематографа і телебачення
- •- Видовище та видовищні мистецтва; соціальні функції видовища
- •- Класифікація видовищ
- •- Виконавець як компонент видовища
- •- Глядач – співтворець видовища
- •- Функції телебачення
- •- Техногенні видовища; поняття екранності
- •- Спільні та відмінні риси кіно і телебачення; ефект телевізійної присутності
- •- Тема і тематичний задум; ідейний задум
- •- Надзавдання – основний компонент драматургічної дії
- •- Конфлікт та його значення для розвитку драматургії
- •- Драматургічний аналіз твору
- •- Формування режисури як професії; специфічний предмет режисури театру, кіно і телебачення.
- •- Визначальні принципи системи Станіславського
- •- Творчі засади режисерської школи Всеволода Мейєрхольда
- •- Життєвий шлях і творчі засади режисерської школи Леся Курбаса
- •- Мізансцена як відображення драматургічних стосунків персонажів
- •- Режисура документальна та постановочна
- •- Режисура як технологія; виробничі процеси та етапи створення фільмів і телевізійних програм
- •- Режисер як керівник творчого колективу
- •- Режисура як практична психологія
- •- Герменевтика документального кіно і телебачення
- •- Режисура інформаційних жанрів телебачення
- •- Головні джерела екранного матеріалу
- •- Багатокамерний спосіб зйомки телефільмів: плюси й мінуси
- •- Документ у мистецтві екрану; місце художнього образу в документальному екранному творі
- •- Репортаж і відновлення факту – проблема життєвої правди в екранній документалістиці
- •- Техніка безпеки під час проведення зйомок та відповідальність режисера і оператора
- •- Види телевізійного мовлення
- •- Основні жанрові форми інформаційно-аналітичного мовлення
- •- Основні жанрові форми художнього мовлення
- •- Реаліті-шоу та особливості його створення
- •- «Драматизовані хроніки»: особливості драматургії, виконавської, операторської роботи, монтажу
- •- Телевізійний анонс; особливості його створення
- •- Головні жанрові форми телевізійного кіно та місце фільмів у програмах телебачення
- •- Музичний кліп як жанр та його режисура
- •- Головні принципи побудови телевізійної програми; телевізійні заставки
- •- Звукові засоби екранної виразності.
- •- Кадр, його компоненти
- •- Рух в кадрі, види панорамування, поняття панорамного внутрішньокадрового монтажу
- •- Шуми як складовий елемент звукового образу фільму, телепрограми
- •- Комп´ютерні технології створення телевізійних програм і кінофільмів
- •- «Ефект Кулєшова» та його значення для становлення мистецтва кіномонтажу
- •- Одиниці монтажної структури екранного твору
- •- Монтаж як засіб драматургічної організації екранного твору
- •- Монтаж та екранний час і простір
- •- Загальна класифікація видів монтажу; методи оповідного монтажу
- •- Принципи комфортного монтажу і монтажної зйомки
- •- Загальне поняття внутрішньокадрового монтажу
- •- «Брайтонські» кінематографісти – першовідкривачі монтажної мови кіномистецтва
- •- Аста Нільсен та Еміль Яннінгс – найвидатніші «зірки» дозвукового кіно
- •- Фільм Девіда Гріффіта «Нетерпимість» і його значення для формування кінематографічної мови
- •1916 Року д. Гріффіт зняв величезний фільм «Нетерпимість», драматургію якого вперше було побудовано на суміщенні чотирьох історичних пластів, які ілюстрували різні форми суспільної нетерпимості:
- •- Кінематографічна діяльність о. Дранкова та о. Ханжонкова
- •- Фільми с. Ейзенштейна «Панцерник «Потьомкін» і в. Пудовкіна «Мати» – визначні досягнення світового «німого» кіно
- •- Дзиґа Вертов – основоположник екранної кінопубліцистики; вертовська теорія наскрізного монтажу
- •- Кінематографічне відкриття Есфірі Шуб та його розвиток у сучасній кіно- і телепубліцистиці
- •1926 Року Есфір Шуб обстояла ідею створення історичного фільму на основі хронікальних зйомок, які велися в Росії з 1908 по 1917 рік.
- •- Три напрямки французького кіноавангарду – імпресіонізм, сюрреалізм і дадаізм
- •- Головні досягнення радянського кіно 30-х років хх століття
- •- Драматургічний ефект «Уеллса-Куросави»
- •- Основні етапи винаходу телебачення
- •26 Липня 1928 року університетька комісія побачила на маленькому екранчику обличчя помічника б. Грабовського Івана Бєлянського.
- •Бібліографічний список
- Тема і тематичний задум; ідейний задум
Тема – це те, що є предметом розгляду, показу, дослідження, тобто коло життєвих явищ, які відображаються в інформаційному, публіцистичному або мистецькому творі. Усі ці явища поєднуються в єдине ціле завдяки авторському задуму. У своїй початковій фазі авторський задум є, власне, задумом тематичним; у ньому окреслюється загальне коло питань, які дають змогу розкрити актуальні проблеми сучасності.
Природно, що тема повинна бути актуальною, тобто корисною, цікавою для суб´єктів, що сприймають твір, якими може бути як масова, так і цільова аудиторії. Рівень соціальної значущості теми саме і залежить від обсягу аудиторії, яку здатна зацікавити тема твору, від тих соціальних наслідків, які може викликати талановите розкриття теми твору.
Чітке визначення актуальної теми дає змогу сформулювати і головну думку твору, або окремої його частини, тобто ідею твору. Стосовно видовищ, ідея – це естетично узагальнене авторське розуміння драматургічних подій, які є виявом його концептуального ставлення до світу й людини.
Дуже важливо зрозуміти, що саме ідея, провідна авторська думка разом із зображенням і звуком є невід´ємним чинником художнього образу, яка з´єднує всі його компоненти на основі авторського естетичного й громадянського світобачення.
Якою б цікавою не була форма екранного твору, якою б актуальною не була його тема, він залишиться лише начерком картини світу, якщо не поєднає звукозорові образи на основі ідейного їх наповнення. Конкретною режисерською формою такого наповнення є поняття надзавдання.
- Надзавдання – основний компонент драматургічної дії
Надзавдання – термін, який запропонував і поняття про яке розробив К.С. Станіславський. Надзавдання – це мистецьке узагальнення окремого сценічного, або екранного образу до рівня загальнолюдської філософської ідеї, розкриття головної думки, ідеї твору, розвиток драматургії твору, акторської гри таким чином, аби на основі життєвої правди характерів і подій розкрити художню правду авторської ідеї твору.
Надзавдання формується автором на підсвідомому рівні на підставі життєвого досвіду і творчої уяви, а далі – на основі ретельної розробки твору. У режисера й акторів – навпаки – на основі свідомого аналізу твору, ролі, події. Цей аналіз надалі повинен стати частиною підсвідомої творчості, переживання, тобто формування адекватного подіям їх образу, а в актора – перевтіленню.
Тобто, надзавданням є режисерський замисел – індивідуальне трактування головної ідеї твору, те завдання, заради якого твір реалізується.
Із поняттям надзавдання поєднане поняття н а с к р і з н о ї д і ї. Наскрізна дія – це спосіб реалізації надзавдання, головна дія, яка повинна привести до розв´язання конфліктних ситуацій, або доведення їх до такої точки напруження, яка викличе у глядача так званий катарсіс – психологічний стан глибокого емоціонального співпереживання, своєрідного самоочищення від негативних емоцій.
- Конфлікт та його значення для розвитку драматургії
У драматургічному творі головним засобом організації уваги глядача є композиційна побудова. Стрижнем драматургічної композиції є конфлікт.
«Конфлікт» з латини переводиться як «зіткнення сторін, думок, сил». Конфлікт – спосіб розкриття протиріч, що динамічно розвиваються, процес боротьби. За допомогою конфлікту відбувається розстановка сил, він рухає сюжет і сприяє виявленню характерів героїв.
Конфлікт зароджується, розвивається і вирішується примиренням конфліктуючих сторін, перемогою одних учасників конфлікту над іншими, або загальною катастрофою.
У будь-якому творі нас захоплює драматизм – напруженість дії, коли ми стежимо за долею героя і з нетерпінням чекаємо, чим закінчиться зіткнення, суперечка, подолання перешкод, сутичка героя з противником або з обставинами.
Сутичка – це не обов'язково бійка у прямому розумінні цього слова, це цілеспрямовані дії, вчинки, репліки персонажів твору, що протистоять один одному або обставинам життя.
Причиною конфлікту є точка зору героїв твору на дійсність, описану в творі, на життя, один на одного, на обставини. Це оцінка героєм навколишнього світу і себе самого.
Конфлікт – це зіткнення різних точок зору. У творі їх може бути декілька. Завдання автора твору, режисера, виконавців – зрозуміти точку зору якого героя вважати головною, чий конфлікт буде домінувати, позиції яких героїв важливіше із соціальної, драматургічної точки зору. Різноманітність конфліктів визначається властивостями характерів персонажів, часом і місцем дії, різними об´єктивними і суб´єктивними причинами.
Конфлікти бувають внутрішньоособові, міжособові, групові, соціальні, культурні, політичні і т.п.
Вони також поділяються на види психологічного протистояння: - «я – я» (внутрішні конфлікти); - «я – ти» (взаємини з іншими); - «я – ми» (конфлікт між особою і соціальним середовищем); - «я – ми всі» (конфлікт між людиною і людством, історією); - «я – все» (конфлікт між особою і природою).
Основний конфлікт твору, як правило, має бути таким, що охоплює найбільшу кількість героїв.
Конфлікти завжди мають бути персоніфіковані, тобто погляди і інтереси груп, народів, соціальних шарів обов´язково мають виражатися в образах конкретних персонажів.
Конфлікт здатний розвиватися лише завдяки активним діям героїв. Герої беруть участь в подіях, здійснюють вчинки, з яких складається наше уявлення про їх характери і причини розвитку конфлікту. Це взаємопов´язано: характери визначаються поведінкою героїв у конфлікті, а конфлікт – позицією героїв в пропонованих автором обставинах.
Герой не може існувати в безповітряному просторі, без середовища і оточення. Саме середовище, в яке він занурений, і створить конфліктну, драматургічну ситуацію. Визначаючи характер персонажа, підбираючи актора на роль, режисер разом з актором намагається з´ясувати надзавдання персонажа, то, до чого він прагне і що визначає його стосунки з іншими героями.
Зіткнення різних характерів і інтересів складає основу драматургії не тільки п´єс, постановочних фільмів і телепрограм, але й переважної більшості видів документальної екранної творчості. В цьому випадку завданням авторів є віднайти ці конфлікти в реальному житті й побудувати навколо них екранну драматургію.