3. Особливості варіативних частин освітньо-кваліфікаційних характеристик та освітньо-професійних програм спеціальності “Міжнародна інформація”

3.1 Складові стандарту вищої освіти вищого навчального закладу

Як зазначалося в п. 2.3 стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів містять складові [1]:

• перелік спеціалізацій за спеціальностями;

• варіативні частини освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників вищих навчальних закладів;

• варіативні частини освітньо-професійних програм підготовки;

• варіативні частини засобів діагностики якості вищої освіти;

• навчальні плани;

• програми навчальних дисциплін.

Вищі навчальні заклади визначають спеціалізації за спеціальностями, за якими здійснюється підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів молодшого спеціаліста, спеціаліста та магістра. Назви спеціалізацій за спеціальностями відображають відмінності у засобах, умовах та продуктах діяльності в межах спеціальності.

Варіативні частини освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників вищих навчальних закладів, освітньо-професійних програм та засобів діагностики якості вищої освіти забезпечують підготовку фахівців за спеціалізаціями з урахуванням суспільного поділу праці в Україні та мобільності системи освіти щодо задоволення вимог ринку праці.

3.1.1. Варіативна частина освітньо-кваліфікаційної характеристики (окх)

випускників ви­щого навчального закладу є нормативним документом вищого навчального закладу, в якому конкретизується зміст вищої освіти, тобто відображаються цілі вищої ос­віти та професійної підготовки, визначається місце фахівця в структурі галузей економіки держави і вимоги до його компетентності, інших соціально важливих властивостей та якостей фахівців за спеціалізаціями і спеціальностями з урахуванням особливостей суспільного поділу праці в Україні та мобільності системи освіти щодо задоволення вимог ринку праці. Такий стандарт є стандартом вищої освіти ВНЗ, в якому узагальнюються вимоги з боку конкретних споживачів випускників до змісту вищої освіти. Варіативна частина ОКХ відображає соціальне замовлення на підготовку фахівця з урахуванням ана­лі­зу про­фесійної діяльності та вимог до змісту вищої освіти з боку окремих замовників фахівців.

Варіативна частина ОКХ установлює квалі­фі­каційні вимоги до соціально-ви­робничої діяльності випус­к­ни­ків вищого навчального закладу з пе­вної спеціальності та освітньо-кваліфікаційного рівня і ви­моги до властивостей та якостей особи, яка здобула певний осві­т­н­ій рівень відповідного фахового спрямування.

Стандарт викори­с­товується під час:

визначення цілей освіти та професійної підго­то­в­ки;

розроблення та корегування складових державного стандарту вищої освіти (перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями та перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями) та галузевих стандартів вищої освіти (освітньо-про­фе­сійна програма під­г­о­­т­о­вки фахівців, засоби діагностики якості вищої освіти);

визначення первинних посад випускників вищих на­вча­льних закладів та умов їх використання;

розроблення та корегування складових стандартів вищої освіти вищих навчальних закладів (варіативні частини освітньо-кваліфікаційної характеристики, освітньо-професійної програми підготовки фахівців та засобів діагностики якості вищої освіти, навчальний план, програми навчальних дисциплін);

визначенні змісту навчання в системі перепідготовки та під­ви­ще­ння кваліфікації;

атестації випускників вищих навчальних закладів та серти­фі­к­а­ції фахівців;

професійної орієнтації здобувачів фаху та визначення критеріїв професійного відбору;

прогнозування потреби у фахівцях відповідної спеціальності та освітньо-кваліфікаційного рівня, плануванні їх під­го­товки і під час укладання договорів або контрактів щодо підготовки фахівців;

розподілу та аналізу використання випускників вищих навчальних закладів.

Для прикладу, в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, варіативна частина ОКХ установлює такі квалі­фі­каційні вимоги до соціально-ви­робничої діяльності випус­к­ни­ків вищого навчального закладу спеціальності "Міжнародна інформація" освітньо - кваліфікаційного рівня бакалавр [2].

Виробничі функції, типові завдання діяльності та зміст умінь:

Проектувальна (аналітична, дослідницька)

Моделювати ситуації міжнародних відносин та приймати оптимальні рішення

- використовувати сучасний математичний апарат для моделювання ситуацій в міжнародних відносинах;

використовувати методи системного аналізу;

- використовувати методи та засоби прикладної інформатики

- використовувати методи комп’ютерного оброблення даних;

- використовувати на практиці положення теорії прийняття рішень для оптимізації ситуацій міжнародних відносин і зовнішньої політики;

Виконувати професійно-орієнтовані дії:

- оцінювати основні напрями навчальної діяльності майбутнього міжнародника-аналітика;

- оцінювати основні напрями діяльності міжнародника-аналітика;

- використовувати підходи і моделі міжнародних інформаційних відносин;

- використовувати в комунікаціях, бесідах, переговорах методи теорії комунікацій;

- використовувати в своїй діяльності методи аналізу зовнішньої політики;

- використовувати в своїй діяльності міжнародні інформаційні системи та технології;

- використовувати в своїй діяльності теорію масової комунікації;

- використовувати в своїй діяльності метоли зв’язків з громадськістю;

- використовувати норми міжнародного інформаційного права;

- використовувати методи демократичного врядування і культури миру.

Виконувати спеціалізовані функції:

- дослідження соціально-економічної географії регіону (Європа, Америка, Азія, Африка);

- дослідження політичних та правових систем країн регіону (Європа, Америка, Азія, Африка);

- дослідження міжнародних відносин та зовнішньої політики країн регіону (Європа, Америка, Азія, Африка);

- дослідження джерел інформації;

- риторика (спічрайтинг);

- організації діяльності прес-служби;

- проведення пропаганди та контрпропаганди;

- організації міжнародного медіа-моніторингу;

- організації проведення інформаційних кампаній;

- використання методів політичної психології;

- використання сучасних психотехнологій;

- використання в практиці методів теорії реклами;

- забезпечення зв'язків з громадськістю в міжнародних відносинах;

- забезпечення зв'язків з громадськістю в державних структурах;

- забезпечення зв'язків з громадськістю в фінансових структурах;

- застосування відповідних засобів журналістських жанрів;

- використання формалізованих методів дослідження ЗМК;

- використання методів та засобів радіожурналістики;

- використання методів та засобів тележурналістики;

- використання методів та засобів Інтернет – журналістики;

- створення та використання ресурсів електронного уряду;

- використання інформаційних ринків;

- використання засобів електронної комерції;

- використання матеріалів сучасних інформаційних агенцій;

- використання пакету прикладних програм Mathematica;

- використання пакету прикладних програм Statistica;

- використання пакету прикладних програм Maple V5;

- використання Visual Basic

- використання Visual Basic для додатків;

- використання Visual Basic для створення інформаційних систем;

- використання програм верстки текстів;

- використання засобів комп’ютерної графіки та дизайну;

- комп'ютерний дизайн WEB сторінок;

- розробка архітектури сучасних інформаційних систем і мереж;

- використання систем штучного інтелекту та експертних систем в міжнародних відносинах;

- використання "фабрик думки".