6Б. А.Еліти і маси. Масове суспільство. Взаємодія еліти і мас. Еліт-масові відносини.
При дослілженні суспільства, процесів одним з основних об’єктів є еліта. Слово “еліта” походить від латинського eligere, яке потім трансформувалося у французьке слово “elite” – “краще, добірне, вибране”. На початку своєї класичної книги “Еліти і суспільство” Том Боттомор наводить початкове використання цього слова в XVII в. для позначення товарів вищої якості, а потім, з XIX в. – для позначення осіб і груп, які знаходяться на вершині соціальної ієрархії.
Еліта являє собою вищий, відносно замкнену верству суспільства, яка панує над всіма іншими верствами в силу своєї переваги за розмірами економічного, політичного або культурного капіталу. А оскільки ці капітали конвертуються, то економічна, політична й інтелектуальна еліти можуть перемішуватися між собою. Тому правляча еліта фактично складається з представників цих трьох еліт, у кожної з яких переважає економічний, політичний або культурний (спеціальні знання і навички) капітал. Елітою називають людей, які посідають найкращі позиції в сфері державної влади, статків, поваги, авторитету і на цій основі домінують над всіма іншими людьми (масами). Вони командують найважливішими ієрархічними інститутами й організаціями сучасного суспільства”.
Еліта і маси утворюють парні категорії, які втрачають свій зміст поза зіставленням. Адже еліту можна виділити лише із загальної маси людей (якби не було цієї маси, то не з ким було б порівнювати). В той же час у багатьох елітистських теоріях використовується додатковий принцип протиставлення еліти класу, соціально-професійній групі, партії і руху.
Кращу частину можна виділяти в будь-якій спільноті. У цьому сенсі можна говорити про бізнес-еліту, військову еліту, шахтарську еліту, партійну еліту, профспілкову еліту, регіональну еліту тощо.
Визначення еліт – питання досить релятивістське та вкрай не просте. Над цими питаннями елітологи вже не одне десятиліття запекло працюють. Для пострадянських досліджень владних еліт першої половини 1990-х рр. був характерний своєрідний «парад вільних висловів», внаслідок чого між поняттями «владна еліта» і «номенклатура» ставився знак рівності. Така можливо помилкова тенденція отримала назву «номенклатуроцентрична» модель [Остапчук А. Алхимия элиты с. 104]. Фактично можна говорити про окрему соціальну верству, представники котрої займають достатньо високе привілейоване становище в аспекті матеріального благополуччя, владних повноважень, доступу до суспільних благ, вирізняються в суспільному середовищі своїми авторитетом, моральністю, інтелектом тощо. Еліта сучасного суспільства — це структуроване соціальне утворення, яке складається з різних груп, що можуть бути впорядковані за ступенем суспільної значущості. Становище члена еліти в її ієрархії визначається як його індивідуальним статусом, так і суспільною значущістю самої цієї еліти. Члени еліти, як правило, посідають переважно стратегічні позиції в різних державних, публічних і приватних інституціях та організаціях і мають найвищий статус у системі стратифікації сучасного суспільства (владні можливості, знання, професійна компетентність тощо). З цим можна говорити про економічну чи господарську еліту, політичну, інтелектуальну, владну еліту. Як бачимо, критерів її типологізації і класифікації не мало. Початкова систематична розробка проблематики еліти була здійснена.
Італійськими вченими Г. Моска, В. Парето, Р. Міхельсом, якими були сформовані так звані класичні концепції еліти, що лягли в основу стратифікаційного підходу до тлумачення еліти. Так, В. Парето в контексті горизонтального зрізу різновидів еліти (політичну, комерційну, військову церковну верхівки тощо), зараховував насамперед правлячі й неправлячі їх частини. Однак, на зміну першими елітологами (Г.Москою, В.Парето, Р.Міхельсом) прийшов так званий інституційний (структурнофункціональний) підхід, інтегрований на базі некласичних теорій еліт (Г. Лассуел, Ч. Міллс. Дж. Хіглі, М. Бартон), за якими належність до еліти загалом пов'язувалася з позицією людини, яку вона посідає в структурі тих чи інших суспільних сфер, систем (полях) певного суспільства.