2.2.Соціальні права адвоката.
Згідно з Законом про адвокатуру адвокати користуються правом на відпустку та на усі види допомоги по державному соціальному страхуванню. Щодо розміру внесків до нього, то вони сплачуються адвокатом як особою, що займається діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно на її праці.
Призначення і виплата допомог та пенсій адвокатом здійснюється відповідно до законодавства про соціальне страхування і соціальне забезпечення.
Слід зазначити, що адвокати – члени Спілки адвокатів України на відміну від решти адвокатів, що не є членами Спілки, користуються рядом пільг. Так, в 1992 р. рішенням правління Спілки затверджено Положення про фонд соціального захисту адвокатів України. Цей фонд є центром акумуляції коштів, що спрямовуються для соціального захисту членів Спілки.
Основними завданнями фонду є: збирання і накопичення внесків; виплата різних видів допомог; організація санаторно-курортного лікування і відпочинку членів фонду та їх сімей; фінансування навчання членів фонду; забезпечення розширеного відтворення засобів фонду на основі принципів самофінансування; міжнародне співробітництво з проблем, пов’язаних з соціальним захистом адвокатів; організація страхування адвокатського ризику; надання стипендій дітям членів фонду – студентам юридичних вузів; кредитування членів фонду для професійної роботи, оренди приміщень, надання довгострокових позик на пільгових умовах тощо.
Майно фонду складається із засобів як у грошовій формі, так і у іншій матеріальній формі, що надходять від засновників, спонсорів , членських внесків, засобів від діяльності фонду, інших надходжень.
Членом фонду можу бути лише член Спілки адвокатів України, який звернувся з заявою про вступ до фонду і бере участь своїми членськими внесками у формування його майна, виконує інші обов’язки передбачені Положенням про фонд.
Органи фонди складаються з ради фонду – органу управління, дирекції – виконавчого органу.
Дієздатність фонду в цивільному і торговому обігу здійснюється від імені із а дорученням Спілки адвокатів України.
2.3.Обов’язки адвоката.
При здійсненні своїх професійних обов’язків адвокат зобов’язаний діяти відповідно до вимог закону, використовувати лише передбачені ним засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб, та інше, що не суперечить закону. Адвокат не вправі використовувати свої повноваження на шкоду особі, інтереси якої він представляє, а також відмовитися від прийнятого на себе захисту. Використовувати дані одержані адвокатом у зв’зку з його професійною діяльністю, можна лише для захисту клієнта. Якщо підозрюваний, обвинувачуваний, підсудний визнає свої вину у вчиненні злочину, адвокат, за наявності підстав для цього, має обстоювати перед судом, слідчим, прокурором його невинність. При цьому він зобов’язаний погодити свою позиція з підзахисним, оскільки колізія між позиціями адвокати і підзахисного є неприйнятою. Адвокат не може визнавати доведеною вину свого підзахисного, якщо останній її заперечує.
Адвокат не вправі прийняти доручення про надання юридичної допомоги, якщо він надавав чи надає таку допомогу й цій або іншій, пов’язаній з нею справі, особа з протилежними інтересами, що може зашкодити особі, яка звернулась по юридичну допомогу.
Адвокат також не вправі виступати як такий, якщо він, працюючи раніше дізнавачем, слідчим, прокурором, суддею, секретарем судового засідання , експертом, перекладачем чи будучи громадським обвинувачувачем, спеціалістом, представник потерпілого, цивільного позивача, свідком, понятим брав участь у дізнання , розслідування, судовому розгляді цієї чи іншої пов’язаної з нею, справи щодо особа, що звернулася за захистом.
Не може адвокат прийняти доручення на ведення справи в тому випадку, коли у розслідування або розгляді справи, бере участь посадова особа, з якою він перебуває у родинних стосунках.
Згідно з вимогами статті 61 КПК України за наявності перелічених обставин адвокат повинен відмовитись від виконання обов’язків захисника. На цих підставах він може бути усунутий від участі в справі слідчим, прокурором чи судом. Рішення про це оформляється мотивованою постановою органу якому це стало відомо. Постанова може бути оскаржена як захисником так і підзахисним відповідному прокурору або в суд в порядку і в строки, передбачені статтями 234-236 і ч. 3 стаття 254 КПК України.
Слід зазначити, що адвокат не може виступати як захисник чи представляти інтереси декількох осіб ,якщо ці інтереси не збігаються чи істотно відрізняються.
Якщо кримінально-процесуальним законодавством передбачені відвід захисника, то ЦПК України він детально не врегульований. Однак за змісту ч. 3 ст. 116 ЦПК випливає, що адвокати не можуть бути представниками в суді, якщо вони прийняли доручення з порушенням правил встановлених законодавством. Тобто можна зробити висновок, що прийняття Закону про адвокатуру ст. 7 усунуло неповноту ЦПК у цій частині.
Адвокат зобов’язаний зберігати адвокатську таємницю, предметом і змістом якої є обставини, котрі вимусили громадянина, або юридичну особу звернутися до адвоката, а також суть консультацій ,порад, роз’яснень та інших відомостей, одержаних адвокатом під час здійснення професійних обов’язків.
Дані попереднього слідства , які стали відомі адвокату, можуть бути розголошені тільки з дозволу слідчого або прокурора. Адвокати, винні у розголошенні відомостей попереднього слідства, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Закон також наголошує, що адвокату, його помічнику і посадовим особам адвокатських об’єднань забороняється розголошувати відомості, що становлять предмет адвокатської таємниці, а також використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб.
Розділ 3
Висновок
Підсумовуючи усе описане слід сказати, що під час проходження виробничої практики, я зміг застосувати свої теоретичні знання на практиці. І тому необхідно пригадати напрями роботи приватного адвоката Самойленко Володимира Сергійовича а саме юрисконсультська та адвокатська діяльність.
Організація та принципи діяльності адвокатури в Україні визначаються Законом “Про адвокатуру”, прийнятим Верховною Радою України 19 грудня 1992 р.
За законом адвокатура України є добровільним професійним громадянським об’єднанням, покликаним сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземців, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм різноманітну юридичну допомогу.
А тому виходячи з цього ми можемо сказати , що адвокат - професіональний юрист, який покликаній своєю діяльністю ,відповідно до Конституції та закону України, сприяти захисту прав і свобод, представляти інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм юридичну допомогу. Адвокат діє у складі адвокатури України, яка, згідно Закону України „Про адвокатуру” від 9 грудня 1992 року, є добровільним професійним об’єднанням. Вона функціонує на підставі верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфеденціальності. Адвокат не може суміщати свою діяльність з роботою в органах прокуратури, внутрішніх справах, службі безпеки, державному нотаріаті, системі державного управління. Законом також передбачено право адвоката здійснювати адвокатську діяльність, індивідуально, відкривати своє адвокатське бюро, об’єднуватися з іншими адвокатами у колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об’єднання. Адвокатські об’єднання діють на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності. У межах своєї компетенції адвокати дають консультації та роз’яснення, довідки щодо законодавства, складають заяви, скарги та інші документи правового характеру, здійснюють представництво у суді та в інших державних органах в інтересах громадян і юридичних осіб, надають юридичну допомогу суб’єктам права, сприяють правовими засобами здійсненню підприємницької діяльності. Для забезпечення реальних можливостей щодо виконання адвокатами своїх функцій вони наділені відповідними правами:
збирати дані про факти, які мають істотне значення по судових справах, зокрема, запитувати і отримувати документи або їхні копії від підприємств, установ, організацій, а від громадян за їх згодою;
знайомитися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними документами, за винятком таємних;
отримувати письмові висновки фахівців з питань, що вимагають спеціальних знань;
доповідати клопотання і скарги на прийомі посадових осіб і, відповідно до закону, одержувати від них мотивовані відповіді;
бути присутнім під час розгляду своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів і давати пояснення щодо їх сутності;
виконувати інші дії, передбачені законодавством.
Разом з тим, адвокати мають суворо дотримуватись і певних обов’язків, покладених Законом „ Про адвокатуру”. Під час здійснення своїх професійних обов’язків адвокат зобов’язаний неухильно виконувати вимоги діючого законодавства, використовувати усі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб і не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення, а також відмовитися від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного. Адвокат не має права примати доручення про надання юридичної допомоги у випадках, якщо він по даній справі надавав раніше або надає зараз юридичну допомогу особам, інтереси яких протирічить інтересам того, хто звернувся з проханням про ведення його справи, або брав участь, як слідчий, дізнавач, прокурор, суддя, цивільний позивач тощо. Крім високої кваліфікації, адвокат має володіти глибокими знаннями не тільки у галузі юриспруденції, а і в інших сферах науки, бути тонким психологом, вміти робити необхідні висновки. Для нього дуже важливо бути добрим промовцем, мати змогу майстерно складати документи. Неодмінна’вимога до адвоката -скурпульозне дотримання свого призначення -захищяти не злочин, а людину, мати високі моральні якості, неухильно додержуватися адвокатської етики.
Список використаних джерел
1. Конституція України. -К : Видання Верховної Ради України. 1996. - 120 с
2.Адвокатура в Україні: збірник нормативних актів / упорядник С.Ф.Гончаренко.-К.: Юрінком Інтер,-2000.
3.Положення про фонд соціального захисту адвокатів України. – Закон і бізнес. – 1992.– Жовтень.
4.Указ Президента України “Про положення про кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури” від 5 травня 1993 р. Голос України. – 1993. – 13 травня.
5.Святоцький О. Д., Михеенко М. М. Адвокатура України. – К., 1997.
6.Святоцький О. Д., Медведчук В. В. Адвокатура. Історія і сучасність. – К., 1997.
7. Закон України „Про охорону праці” від 14.10.1992р.
8. Посібник „Охорона праці” – 2005р.
9. Закон України „Про адвокатуру” від 19 грудня 1992р.
10. Закон України "Про внесення змін до Закону України про охорону праці' Урядовий кур'єр №236 від 18.12.02р.
11. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", із змінами №2180-111 від 21.12.00 р.. №2272-111 від 22.02 01р., №660- IV від 03.04 03 р., ПКМ №985 від 27.06 03р.
12. Закон України "Про затвердження правил пожежної безпеки в Україні". Наказ МЧС України Щ 126 від 19.10.04 р
13. Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення". - №4004-XI" від 24.02.94 р. (із змінами і доповненнями 96-99р.р.)
14. Правила пожежної безпеки в Україні. -К.: Основа, 2002. - 352 с.
15. Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу - Харків Наказ МОЗ .№382 віл 31.12.97р.
16. Розслідування нещасних випадків ПКМ №1112 від 25.08.04р.
17. Порядок проведення атестації робочих місць за умовами пращ, ПМК №442 від 1.08.92 р.