Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

страхування

.pdf
Скачиваний:
16
Добавлен:
04.02.2016
Размер:
924.43 Кб
Скачать

Вільні резерви – це частина власних коштів страховика, яка резервується

зметою додаткового забезпечення фінансової надійності.

Фінансова надійність страховика залежить від правильного розрахунку тарифних ставок, які є ціною за страхову послугу. Цей розрахунок не може бути зроблений без урахування збитковості страхової суми страховиком. Виходячи з обсягу та рівномірності розподілу ризику, частоти настання страхових випадків, обсягу доходу компанії на основі статистичних даних за кілька років страховиком розраховується тарифна ставка. Але не завжди об’єктивні виміри доступні страховику хоча б з тієї причини, що він не володіє потрібною інформацією. Тоді йому не залишається нічого іншого, як тільки покладатися на свій суб’єктивний погляд щодо вірогідності настання негативних подій і можливих збитків.

Існує розвинута система знижок до базових тарифів, яка застосовується для поновлення договору стархування при закінченні його дії, та для корпоративних клієнтів.

Відхилення страхового тарифу від об’єктивних обґрунтувань може призвести до зниження фінансової надійності страховика та невиконання страховиком своїх зобов’язань перед страхувальниками.

Ще один критерій фінансової надійності страховика — достатність страхових резервів, які відображають обсяг страхових зобов’язань за укладеними договорами страхування. Розмір страхових резервів має бути адекватний прийнятим страховим зобов’язанням. Виконання страхових зобов’язань в першу чергу має здійснюватися за рахунок коштів страхових резервів, а їх достатність обумовлено правильно визначеною тарифною ставкою.

Акумульовані у страхові резерви премії деякий час перебувають у розпорядженні страховика і можуть бути інвестовані з метою одержання додаткового доходу. Проте тимчасово вільні кошти страхових резервів,

інвестовані страховиком, підлягають регулюванню з боку держави, бо вони є коштами страхувальників і мають бути повернуті їм при настанні страхової події. Активи страховика, сформовані за рахунок страхових резервів, є гарантією виконання його зобов’язань та повинні розміщуватися з метою забезпечення ліквідності, диверсифікації, надійності та прибутковості. Такі вимоги дають змогу забезпечити своєчасні і в повному обсязі страхові виплати. Крім того, при розміщенні тимчасово вільних коштів страхових резервів необхідно враховувати характер розподілу ризику; термін страхування; обсяг акумульованих коштів; необхідність у інвестиційному доході.

Фінансова надійність страховика забезпечується і таким інструментом, як перестрахування. Висока вартість об’єктів, які можуть бути прийняті на страхування, незбалансований страховий портфель, коливання результатів діяльності страховика можуть негативно вплинути на його фінансову надійність. Проте при перестрахуванні страховик, приймаючи на страхування крупний ризик, не тільки передає його частку перестраховику, а й продовжує нести

71

відповідальність перед страхувальником у повному обсязі. Тому страховик має правильно визначити розмір власного утримання зобов’язань. Справді, якщо розмір зобов’язань буде надто високим, то в разі настання страхового випадку в страховика може бути недостатньо коштів для покриття збитків страхувальників.

Ознаки фінансової надійності страхових компаній:

наявність фінансових ресурсів для розвитку як суб’єкта ринку (фінансова надійність);

платоспроможність.

Платоспроможність страховика – здатність страховика виконати свої зобов’язання перед страхувальниками.

Зобов’язання страховика складаються з двох груп:

зовнішні зобов’язання, тобто зобов’язання перед страхувальниками, фінансовими установами, перестраховиками, бюджетом і т. ін.;

внутрішні зобов’язання – це зобов’язання перед засновниками, представництвами та філіями, співробітниками.

За обсягом перевагу мають зовнішні зобов’язання, які можна поділити на страхові та інші. Обсяг зовнішніх зобов’язань є основним показником для визначення платоспроможності страховика.

Страхова платоспроможність забезпечується за рахунок двох основних джерел:

коштів страхових резервів, які мають бути адекватними взятим зобов’язанням; власних вільних коштів (статутний фонд, резерви, які формуються

за рахунок прибутку, та резерви, які не пов’язані із зобов’язаннями, нерозподілений прибуток).

Страхові резерви – грошові кошти, що утворюються страховиками з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування залежно від видів страхування (перестрахування).

Умови забезпечення платоспроможності страховиків

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

перевищення

 

 

 

 

 

 

 

фактичного запасу

 

 

 

 

 

 

 

створення страхових

 

 

 

 

платоспроможності

 

 

 

 

 

страховика над

 

резервів, достатніх для

 

наявність сплаченого

розрахунковим

 

майбутніх виплат

 

 

 

статутного фонду та

нормативним запасом

 

страхових сум і

 

 

 

гарантійного фонду

платоспроможності

 

страхових відшкодувань

 

 

 

страховика

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

72

Критерій платоспроможності страховика абсолютна величина статутного капіталу, оскільки вимоги про достатність капіталу щодо прийнятих зобов’язань перекривають шлях страховику, який не виконав цього нормативу, можливість виходу на ринок страхових послуг.

Елемент платоспроможності страховика страховий тариф, який дає можливість сформувати страховий фонд у достатніх розмірах і забезпечити прибуток, який буде прямо збільшувати власні кошти страховика шляхом збільшення статутного як інших фондів, що створюються за рахунок прибутку в процесі розподілу, або опосередковано шляхом залучення коштів юридичних і фізичних осіб, які зацікавлені в отриманні доходу на вкладений капітал.

Умова забезпечення платоспроможності гарантійний фонд, до якого належать додатковий та резервний капітал, що створюється за рахунок прибутку страховика, а також сума нерозподіленого прибутку. Величниа гарантійного фонду не впливає на прийняття обсягів страхових зобов’язань і на рейтинг страхової компанії з погляду на їх платоспроможність. Страховики за рахунок нерозподіленого прибутку можуть створювати вільні резерви.

У визначенні надійності страхової компанії та її можливості ефективного функціонування розраховують показник ліквідності.

Ліквідність означає можливість страховика здійснювати поточні виплати з поточних надходжень, тобто здатність платити негайно за своїми терміновими зобов’язаннями.

Основні показники, які визначають ефективність страхової компанії: фінансова стійкість; рентабельність здійснення господарських операцій.

Фінансова стійкість – це постійна перевага доходів над витратами в междах розрахунків за страховим фондом, яка забезпечується платоспроможністю страховика.

Фінансова стійкість страховика є основною гарантією, чка пов’язана з його тарифною, фінансовою, інвестиційною та перестрахувальною політикою.

Показники фінансової стійкості страховиків на кількісному рівні оцінки стійкості страхової компанії:

розмір статутного капіталу;

наявність гарантійного фонду;

розмір власних коштів;

розмір створених страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат;

співвідношення активів та зобов’язань;

виконання нормативів по розміщенню страхових резервів;

рентабельність страхових операцій; показники збитковості страхової суми.

73

Критерії визначення фінансової стійкості та платоспроможності страховика:

наявність достатнього обсягу страхових операцій – вплив обсягу страхових операцій на стійкість страхової компанії пов’язана з дією закону великих чисел. Чим більше кількість застрахованих об’єктів, тим менша ймовірність відхилення фактичного розміру страхових виплат від середньої очікуваної величини страхових виплат за певний період часу;

наявність розвиненої практики перестрахування – практика перестрахувальних операцій відіграє важливу роль, адже перестрахування означає вторинний розподіл ризиків між страховими компаніями;

забезпечення збалансованого страхового портфеля – збалансованим страховим портфелем можна назвати розподіл відповідальності страховика за видами страхування, при якому обсяг відповідальності за ризиками одного виду врівноважений обсягом відповідальності за ризиками інших видів страхування;

обмеження відповідальності за ризиками – обмеження відповідальності за окремими ризиками означає, що в структурі страхового портфеля страховика повинні бути відсутні великі одиночні ризики, можливі збитки від яких за своїм розміром не зіставні із загальним розміром власних коштів страховика;

розумне (оптимальне) розміщення страхових резервів – оптимальне розміщення страхових резервів в дохідні активи має забезпечувати умови безперебійних виплат;

раціональна тарифна політика – раціональна тарифна політика має забезпечити еквівалентність інтересів страхувальника й страховика, вибирається за конкретним ризиком. Заниження розміру страхової премії є ознакою безвихідного стану страховика, її нестійкого фінансового становища;

диверсифікація діяльності.

Показники ефективності діяльності страховика:

1.Показник ділової активності, який показує відношення надходжень страхових премій на певну дату поточного року до валюти балансу на цю ж дату за попередній рік. Цей показник показує, скільки оборотів зробив капітал страховика за певний проміжок часу (півріччя чи рік). Кожний оборот капіталу може приносити страховику прибутки чи збитки, тому цей коефіцієнт характеризує ефективність використання ресурсів страховика.

2.Зіставлення обсягів власного капіталу і статутного капіталу.

Якщо обсяг власного капіталу перевищує обсяг статутного капіталу, то таке співвідношення характеризує прибуткову діяльність страховика. Якщо обсяг статутного капіталу перевищує обсяг власного капіталу, то це свідчить про

74

збиткову діяльність страховика, про заборгованість засновників стосовно сплати статутного капіталу.

3.Рівень сплаченого статутного капіталу. Чим він вищий, тим вищий рівень зацікавленості власників капіталу в розвиток страхової компанії.

4.Показники структури активів, які визначають рівень платоспроможності страховика:

відношення суми інвестиційних вкладень і грошових коштів до загальної суми активів. Цей показник має наближатись до одиниці;

відношення інвестиційних вкладень і грошових коштів до розміру страхових резервів. Цей показник має бути рівним або більшим від одиниці.

5.Темп зростання страхових премій визначається як відношення надходжень страхових премій у поточному році до надходжень страхових премій у попередньому році. Різке збільшення темпів зростання страхових премій означає зростання зобов'язань страхової компанії, що потребує зростання власного капіталу. Значне зменшення темпів зростання страхових премій свідчить про порушення збалансованості страхової діяльності, що загрожує фінансовій стабільності страховика.

6.Показник забезпечення страховика власними засобами визначається як відношення обсягу власного капіталу до технічних резервів. Достатній обсяг власних засобів страховика, вільних від зобов'язань, є надійним чинником фінансової надійності страхової компанії.

7.Рівень покриття інвестиційними активами страхових резервів

визначається як відношення обсягу інвестиційних активів та грошових коштів до страхових резервів. Якщо обсяг страхових резервів перевищує інвестиційні активи і кошти, то це свідчить про розміщення засобів у високо ризикові або неліквідні активи.

8.Показники, що характеризують участь у перестраховка у забезпеченні фінансової надійності страхової компанії:

частка страхових платежів, показує залежність здатності страхової компанії до виконання своїх зобов'язань від надійності партнерів по страхуванню.

участь перестрахувальників у страховій премії визначається як відношення обсягу страхових премій за ризиками, що передаються у перестрахування, до загального обсягу страхових премій.

75