Розділ II: Використання та проведення ігор

2.1. Основи проведення ділової гри

Ділова гра - провідна форма квазіпрофесійної діяльності, це форма відтворення предметного і соціального змісту професійної діяльності, моделювання систем відносин, характерних для даного виду праці. Ділова гра дозволяє задати в навчанні предметний і соціальний контексти майбутньої професійної діяльності і тим самим змоделювати більш адекватні в порівнянні з традиційним навчанням умови формування особистості фахівця. У діловій грі, в умовах спільної діяльності кожен студент набуває навиків соціальної взаємодії, ціннісні орієнтації та установки, властиві фахівця.[6]

А.А. Вербицький виділяє психолого-педагогічні принципи конструювання ділової гри:

• принцип спільної діяльності;

• принцип діалогічного спілкування;

• принцип двуплановости;

• принцип проблемності змісту імітаційної моделі та процесу його розгортання в ігровій діяльності.

Принцип проблемності змісту імітаційної моделі та процесу його розгортання в ігровій моделі означає, що розробник закладає в гру не «препаровані» завдання, а систему навчальних завдань у формі конкретних виробничих ситуацій. Ці ситуації можуть містити суперечливі, надлишкові, невірні дані, взаємовиключні альтернативи, вимоги перетворити ситуації відповідно до визначених критеріїв, знайти відсутню інформацію. У процесі гри студент повинен:

• провести аналіз цих ситуацій;

• виокремити проблему;

• розробити способи і засоби її вирішення;

• прийняти саме рішення і переконати інших у його правильності;

• здійснити відповідні практичні дії.

Принцип спільної діяльності означає, що ділова гра - це спільна діяльність двох і більше людей. Гра можлива за наявності декількох учасників, йдуть на спілкування і взаємодія з метою обговорення проблеми і прийняття рішення з усіх питань змісту.

Принцип діалогічного спілкування - необхідна умова гри. Кожен учасник гри не тільки має право, але і повинен висловлювати свою точку зору, своє ставлення до всіх питань, що виникають у грі.

Реалізація принципу діалогічного спілкування забезпечується не тільки проблемним змістом гри, а й рольовими позиціями учасників, які аналізують виникаючі проблемні ситуації відповідно до вимог ролі.

Принцип двуплановости ігрової діяльності означає, що під «уявних» ігрових умовах розгортається діяльність, призначення якої - розвиток реальних особистісних характеристик спеціаліста. «Серйозна» діяльність учня з розвитку цих характеристик реалізується в «несерйозною» ігровій формі, що дозволяє йому інтелектуально розкріпачитися, проявити творчу ініціативу, не боятися помилки.[6]

Кожен з сформульованих принципів як би доповнює і розвиває інші.

Існують різні модифікації ділових ігор:

• Імітаційні ігри.Імітується діяльність якої-небудь організації або її підрозділів. Імітуватися можуть події, конкретна діяльність людей і обстановка, умови, у яких відбувається подія або здійснюється діяльність. Сценарій імітаційної гри, окрім сюжету події, містить опис структури й призначення імітованих процесів.

• Виконання ролей.У цих іграх відпрацьовується тактика поведінки, дій, виконання функцій і обов'язків конкретної особи. Для проведення ігор з виконанням ролі розробляється модель-п'єса, між учнями розподіляються ролі з «обов'язковим змістом».

• «Діловий театр».У ньому розігрується яка-небудь ситуація, поведінка людини в цій обстановці. Основне завдання методу інсценування – навчити підлітка орієнтуватися в різних обставинах, давати об'єктивну оцінку своїй поведінці, ураховувати можливості інших людей, встановлювати з ними контакти, впливати на їх інтереси, потреби й діяльність, не вдаючись до формальних атрибутів влади, до наказу. Для методу інсценування складається сценарій, де описуються конкретна ситуація, функції й обов'язки дійових осіб, їх завдання.

• Психодрама й соціодрама.Вони вельми близькі  до «виконання ролей» і «ділового театру». Це теж «театр», але вже соціально-психологічний, у якому відпрацьовуються вміння відчувати ситуацію в колективі, оцінювати і змінювати стан іншої людини, уміння ввійти з нею в продуктивний контакт.[12]

Етапи проведення ділової гри :

Етап підготовки. Підготовка ділової гри починається з розробки сценарію – умовного відображення ситуації й об'єкта. У зміст сценарію входять: мета, опис проблеми, обґрунтовування поставлених завдань, план, загальний опис процедури гри, зміст ситуацій і характеристик дійових осіб.

Далі йде введення в гру, орієнтація учасників і експертів. Визначається режим роботи, видаються пакети матеріалів, інструкцій, правив, установок. Збирається додаткова інформація. При необхідності учні звертаються до ведучого й експертів за консультацією. Негласні правила забороняють відмовлятися від отриманої по жеребу ролі, виходити з гри, пасивно ставитися до гри, пригнічувати активність, порушувати регламент та етику поведінки.

Етап проведення – процес гри. З початком гри ніхто не має права втручатися й змінювати її хід. Тільки ведучий може коректувати дії учасників, якщо вони відходять від головної мети гри. Залежно від модифікації ділової гри можуть бути введені різні типи рольових позицій учасників. Позиції, що виявляються стосовно змісту роботи в групі: генератор ідей, розробник, імітатор, ерудит, діагност, аналітик.

Організаційні позиції: організатор, координатор, контролер, тренер, маніпулятор.

Позиції, що виявляються стосовно новизни: ініціатор, обережний критик, консерватор.

Методичні позиції: методолог, критик, методист, проблематизатор, програміст.

Соціально-психологічні позиції: лідер, якому віддана перевага, який приймається, незалежний, не приймається, знехтуваний.

Етап аналізу, обговорення й оцінки результатів гри. Виступи експертів, обмін думками, захист учнями своїх рішень і висновків. На закінчення вчитель, організатор-вихователь робить загальний висновок за наслідками гри, відзначаючи недоліки.[12]

Проектування гри починається з визначення основних етапів гри, значущості й напрямів ігрової взаємодії. Сам зміст – в основному колективна творчість учасників гри, обумовлена соціальним замовленням суспільства.