III. Аналіз ліричного твору

Для аналізу я вирішив взяти твір Райнер Марії Рільке«Осінній день». Вірш легкий для читання і не містить складних для вловлювання і розуміння багатозначностей, передає звичайну буденність

осінньої пори. В цьому творі відображається життя різних не пов’язаних

між собою речей, в три етапи. Єдине що їх об’єднує - осінь.

В першій частині описується літня пора близька до закінчення. Цей опис

не багатий, що в свою чергу дає читачу свободу на уяву - з повторним

читанням уявлю вальні елементи змінюються: міняються місцями,

видозмінюються і трохи деформуються в уяві читача.

В другій частині, черпаючи тему природи з першої, увага перекидається на

рослинність, з домішками людської діяльності - виноробство. Непомітний

поступовий перехід від природних творінь різних рівнів розвитку

перетворює небагатослівний вірш в багатотомну збірку думок.

І нарешті остання частина - третя. Так би мовити фінал осіннього дня,

розкритий зображенням людського творіння - людини. Найжалюгідніший

приклад найдосконалішого творіння на Землі (Бездомний), понівечене

душевними негараздами навіяними сіро-жовтою порою року. І як прийнято,

залишене в кінці тихеньке місце для надії, надії типу „Все буде гаразд. Життя триватиме. ”

На перший погляд всі три частини віршу ледве пов’язані між собою, але

якщо вчитатися і уявити прочитане, то можна прослідкувати безпосередній

зв’язок - „кінець літа - початок осені - осінь”. Всі ці три складові

автор поєднує в одному дні. Здавалось би що такий синтез недоречний і

нереальний, а все ж таки - можливий.

Висновок

В добу постмодерну діонісизм стає провідною тенденцією в культурі

Заходу. Парадоксальним чином він завдячує цьому новітнім технологіям і

розвитку засобів масової комунікації. Сучасний діонісизм постає у нових

формах та іпостасях, але його філософська сутність залишається

незмінною.

Аналітична психологія розкрила психічне підґрунтя існування аполлонічної

і діонісійної сторін в культуротворчості. З психологічної точки зору, їх

взаємозв’язок розглядається як діалектика індивідуального і

архетипового, свідомого і несвідомого, інтровертного і екстравертного. У

свою чергу, в структурі діяльності суспільства важливу роль відіграє

діалектика нормативної і творчої сторін, яка образно представлена

міфологічними постатями античних богів - Аполлона і Діоніса.

Аполлонічні і діонісійні засади в європейській культурі є об'єктивно

зумовленими. Правильне розуміння їх співвідношення і взаємодії на

кожному конкретно-історичному етапі культурного розвитку суспільства

дозволяє не лише адекватно зрозуміти минуле, але й служить для кращої

орієнтації в сучасній культурі і ефективного прогнозування її розвитку.

Для постмодернізму характерним є:

переважання в культурі діонісійного хаосу;

в художній творчості домінує діонісизм;

діонісійна естетизація потворного;

відродження ніцшеанства;

діонісійне перемішування реального та ірреального, дійсності та фікції, раціонального та ірраціонального;

створення нових форм і жанрів мистецтва та субкультури, в цілому діонісійних за характером, за допомогою новітніх технологій.

Список літератури

1. Культурологія. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних

закладів I-IV рівнів акредитації. - 3-тє видання, виправлене / За заг.

ред. проф.В.М. Пічі - Львів: "Магнолія плюс", 2005. - 360 с.

2. Культурология: Учеб. пособие для вузов. Силичев Д.А. - М.:

Издательство "Приор", 1998. - 352 с.

3. Малюга Ю.Я. Культурология: Учебное пособие. Изд.2-е, доп. и испр. -

М., 1988. - 333 с.

4. Шевнюк О.Л. Культурологія: Навч. посіб. - К.: Знання Прес, 2004, 440 с.

5. Найкращі твори з російської та зарубіжної літератури. - Донецьк: ВКФ

"БАО", 2000. - 528 с.

Додаток

Райнер Марія Рільке