1.3. Здійснення розрахунково-касового обслуговування підприємств

Розрахунково-касове обслуговування підприємств кредитними установами здійснюється відповідно до укладеної угоди. Угодою обумовлюються права та обов'язки сторін.

Обидві сторони, які склали угоду, несуть відповідальність за її повне або часткове невиконання.

Розрахунково-касове обслуговування здійснюється за такими напрямками:

• відкриття та закриття рахунків: першого поточного (основного, додаткового, тимчасового рахунку), бюджетного, депозитного та національній та іноземній валютах і поточних та депозитних рахунків у банківських металах; внесення змін у юридичну справу; надання консультаційних послуг з обслуговування рахунків. Обслуговування рахунків не тарифікується, крім відкриття першого поточного (основного, додаткового, тимчасового рахунку) в національній та іноземній валютах;

• розрахункове обслуговування вміщує різноманітні послуги, які надаються клієнтам. Основними з них є зарахування коштів на рахунки, конвертація безготівкових коштів між валютами І-ї та інших груп, одних банківських металів в інші; телекомунікаційні витрати; видача виписок і довідок за рахунком на запит клієнта; розслідування за переказами на запит клієнта; зміна або уточнення умов платежу (за переказами, здійсненими клієнтом; купівля-продаж банківських металів на У МВБ; консультацій ні послуги щодо розрахункового обслуговування та ін. Варто зазначити, що значна частина послуг не тарифікується. Однак частина з них належить до господарських операцій і передбачає встановлення тарифів, які містять податок на додану вартість. До них можна віднести: видачу довідок за здійснення операцій, оформлення перепусток, видачу довідок про наявність кореспондентського рахунку АКБ в іноземному банку на запит клієнта та ін.

• касові операції з прийому готівки та зарахування її на рахунок; підготовка та видача готівки без попередньої заявки у відповідних номіналах; обмін одних номіналів банкнот на інші; проведення експертизи банківських металів; продаж бланків суворої звітності та векселів, оформлення та видача чекових книжок та ін. Частина таких операцій є господарськими, тому вони тарифікуються і передбачають сплату податку на додану вартість; проведення експертизи банківських металів; реалізацію ювілейних монет; продаж бланків векселів та бланків суворої звітності, пломб, шпагатів; встановлення і налагодження системи "клієнт – банк" тощо [13, 148].

Розділ 2. Основні вимоги щодо ведення розрахунків підприємств згідно законодавства України

2.1. Принципи здійснення розрахункових операцій в Україні

В основі організації розрахунків в Україні лежать такі принципи:

1. Грошові кошти господарюючих суб'єктів підлягають обов'язковому зберіганню на поточних, депозитних та інших рахунках у банківських закладах. Згідно з Законом України "Про банки і банківську діяльність" кожне підприємство має право відкрити в банку (за власним вибором і за згодою банку) поточний рахунок для зберігання коштів і здійснення безготівкових розрахунків. Законодавство України передбачає, що для відкриття рахунку підприємство подає в банк такі документи:

• заяву встановленого зразка на відкриття рахунку;

• копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності;

• затверджений статут, зареєстрований в уповноваженому на те органі державної влади або управління;

• довідку про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України:

• документ, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік;

• документ, що підтверджує реєстрацію підприємства як платника соціальних страхових внесків;

• картку зі зразками підписів посадових осіб, які мають право розпоряджатися рахунком, зразок-відбитку печатки підприємства [21, 244].

Для відкриття поточного (або депозитного) рахунку в іноземній валюті підприємства подають у банк, який має ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, аналогічний пакет документів.

Згідно з Господарським кодексом України суб'єкти підприємницької діяльності мають право відкривати поточний або депозитний рахунок в одній або в кількох банківських установах. При цьому суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані самостійно повідомити податковий орган про відкриття банківського рахунку; до одержання інформації про факт такого повідомлення банки обмежують операції по відкритих рахунках лише операціями по зарахуванню коштів.

Право першого підпису грошових документів належить керівникові підприємства, а також посадовим особам, уповноваженим керівником. Право другого підпису належить головному (старшому) бухгалтеру.

Підприємцям, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи, рахунки відкриваються на їхнє ім'я. Для відкриття рахунку вони подають до банківської установи заяву, свідоцтво про державну реєстрацію підприємця, картку зі зразком підпису, засвідчену нотаріально.

2. Всі розрахунки і платежі підприємства здійснюють головним чином через банки у безготівковому порядку за документами, які передбачені правилами розрахунків. Ці документи можуть бути виготовлені на паперових носіях (паперовий документ) або в електронному вигляді. Електронний документ – документ, інформація в якому представлена у формі електронних даних, включаючи електронний цифровий підпис, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму чи на папері.

Сторони вільно обирають форми розрахунків з визначених Національним банком; банківські установи не втручаються у договірні відносини контрагентів щодо форм розрахунків.

При здійсненні розрахунків підприємства можуть застосовувати електронну систему "клієнт – банк", яка забезпечує передачу повідомлень між клієнтом і банком у зашифрованому вигляді з використанням сертифікованих засобів захисту та автоматичного ведення обліку виконання розрахункових документів як у банку, так і в АРМ (автоматизоване робоче місце) клієнта. Юридичною підставою для входження клієнта в систему електронних платежів "клієнт – банк" та опрацювання його електронних документів є окремий договір між ним і банком, а програмне забезпечення системи повинно мати спеціальний дозвіл (сертифікат) Національного банку України.

3. Платежі за товарно-матеріальні цінності та послуги здійснюються після відвантаження (відпуску) товарів чи надання послуг, одночасно з ними або в порядку попередньої оплати.

4. Розрахунки за товари та послуги відбуваються за згодою платника після перевірки ним виконання постачальником договірних умов і лише за наявності достатніх коштів на рахунку платника. Якщо умови договору порушені, платник може відмовитися від оплати розрахункових документів, про що інформує безпосередньо одержувача у терміни, передбачені договором. Лише щодо документів за платежами у зв'язку із незаперечним стягненням коштів банкам дано право списувати кошти з рахунків платників у примусовому порядку. У такий спосіб стягуються кошти за виконавчими документами судів і арбітражних судів, іншими виконавчими документами, визначеними чинним законодавством, у тому числі за розпорядженнями податкових органів. При цьому банки здійснюють подібні стягнення лише в межах коштів, які є у залишку на відповідних банківських рахунках боржників.

5. Контрагенти самостійно, без участі банківських установ контролюють виконання зобов'язань щодо своєчасності розрахунків. У разі затримки платежів платник повинен в обов'язковому порядку сплатити пеню в розмірі законодавче встановлених (або закріплених в угодах сторін) процентів від суми простроченого платежу на користь одержувача коштів за кожен день прострочення. Сума пені перераховується платником на користь свого контрагента платіжним дорученням, яке приймається банком до виконання за наявності у платника коштів на розрахунковому рахунку.